Постанова від 17.12.2021 по справі 712/10145/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року

м. Черкаси

справа № 712/10145/19 провадження № 22-ц/821/1624/21 категорія 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.

секретар: Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1

представник ОСОБА_1 - адвокат Хмельницька Людмила Миколаївна

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2

представник ОСОБА_2 - адвокат Дубінський Віктор Михайлович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання частини майна особистою приватною власністю, визнання частини майна спільною сумісною власністю, припинення спільної сумісної власності та стягнення компенсації вартості майна.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив визнати автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на 1/2 частину цього автомобіля; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини вартості поліпшень, зроблених в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 100 000 грн.; визнати спільною сумісною власністю сторін скляний стіл та чотири стільці, меблеву стінку, два дивани, дзеркальну шафу, побутову техніку: холодильник «Samsung» вартістю - 15 000 грн., телевізор «Sony» вартістю - 12 000 грн., газову плиту вартістю - 4 000 грн., пральну машину вартістю - 6 000 грн., кондиціонер - вартістю 5 000 грн., духову шафу вартістю - 6 000 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості вказаного спільного майна в розмірі 24 000 грн.

Первісний позов обґрунтовано тим, що в березні 2014 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 17 січня 2019 року.

За час перебування у шлюбі ними було придбано автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Середня ринкова вартість такого автомобіля за цінами станом на 06 червня 2019 року становить 361 156 грн.

Крім того, за час шлюбу спільними зусиллями було проведено ремонтні та будівельні роботи належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , вартість яких становить приблизно 200 000 грн. Зокрема, у квартирі було змінено електропроводку, встановлено нові розетки та вимикачі; зроблено вирівнювання та стяжку підлоги й стін; на підлозі кухні, у ванній кімнаті, туалеті та коридорі покладено плитку; у кімнаті, коридорі та кухні поклеєно шпалери; стелю у всій квартирі облаштовано гіпсокартоном та пофарбовано водоемульсійною фарбою в декілька шарів; у кімнаті та на кухні встановлено нові металопластикові вікна; у кімнаті, ванній кімнаті, туалеті та кухні замінено міжкімнатні двері на дерев'яні із скляними вставками, а вхідні двері - на металеві; замінено систему водопостачання та систему опалення (труби, батареї), встановлено нову сантехніку; придбано унітаз, ванну та дві раковини; в кімнаті та кухні встановлено нові люстри; а в туалеті та ванній кімнаті - нові світильники; на кухні замінено газову колонку та встановлено вбудовані кухонні меблі.

За таких обставин, на думку ОСОБА_1 , він має право на отримання грошової компенсації 1/2 вартості поліпшень квартири в розмірі 100 000 грн.

Крім того, за час спільного проживання за сімейні кошти було придбано скляний стіл та чотири стільці, меблеву стінку, два дивани, дзеркальну шафу, побутову техніку: холодильник «Samsung» вартістю - 15 000 грн., телевізор «Sony» вартістю - 12 000 грн., газову плиту вартістю - 4 000,00 грн., пральну машину вартістю - 6 000 грн., кондиціонер вартістю 5 000 грн.; духову шафу вартістю 6 000 грн., а всього майна вартістю 48 000 грн.

Добровільно поділити вказане майно ОСОБА_2 не бажає та зберігає в себе всі документи на нього.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що має право на поділ спільного майна в обраний ним спосіб.

15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просить встановити юридичний факт її проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період із серпня 2008 року по 21 березня 2014 року; встановити юридичний факт припинення шлюбних відносин між сторонами у жовтні 2017 року; визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; визнати спільною сумісною власністю сторін автомобіль «Volkswagen Polo», номерний знак НОМЕР_2 , газову плиту «Горєньє», вартістю 4000 грн., телевізор «Соні», пральну машину «LG», диван вартістю 3 000 грн., диван вартістю 2 000 грн., кухонний куточок вартістю 5 000 грн., шафу-купе вартістю 5 000 грн., кухонну стінку вартістю 12 000 грн., стінку в кімнаті вартістю 13 000 грн., припинити спільну сумісну власність сторін на це рухоме майно та стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості майна в розмірі 151 152 грн.;

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у період із серпня 2008 року по 21 березня 2014 року вона та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується показаннями свідків, фотокартками, а також тим, що весь цей час вони проживали в її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ; вона сплачувала за житлово-комунальні послуги, надані в придбаній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_3 за період із 2009 року по 2014 рік; вона вносила платежі за кредитно-заставним договором №_DN81AR00200011 від 24 червня 2008 року за період із 27 серпня 2008 року по 19 грудня 2011 рік; у період із вересня 2012 року по літо 2015 року вони разом робили ремонт в іншій квартирі ОСОБА_1 , що підтверджується наявним у неї договором від 21 вересня 2012 року на поставку та виготовлення металопластикових виробів та жалюзі й квитанцією про оплату 5 000 грн. від 21 вересня 2012 року.

Як зазначено в зустрічному позові, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 у період із серпня 2008 року по 21 березня 2014 року необхідно для поділу майна, набутого ними у вказаний проміжок часу, а також стягнення відповідної грошової компенсації за таке майно, а також за проведений ремонт у вищевказаній квартирі АДРЕСА_4 .

Так, за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 придбав 15 квітня 2013 року за 14 211 доларів США автомобіль «Volkswagen Polo», що на даний час коштує приблизно 9 000 доларів США (еквівалентно 222 300 грн.). Отже, вона має право на 1/2 частину грошової компенсації вартості цього автомобіля.

Крім того, за період із серпня 2008 року по 21 березня 2014 року ОСОБА_1 придбав причіп легковий КРД 050100 вартістю 6 000 грн., а тому вона має право на компенсацію його вартості в розмірі 3 000 грн.

Спільним майном є й придбане в належну ОСОБА_1 квартиру рухоме майно, а саме: газова плита «Горєньє», вартістю 4000 грн., телевізор «Соні» - 14 000 грн., пральна машина «LG» - 6000 грн., диван вартістю 3 000 грн., диван вартістю 2 000 грн., кухонний куточок вартістю 5 000 грн., шафа-купе вартістю 5 000 грн., кухонна стінка вартістю 12 000 грн., стінка в кімнаті вартістю 13 000 грн. Таким чином, на думку ОСОБА_2 , вона має право на компенсацію 1/2 частини вартості цього майна.

22 березня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року, але ще в жовтні 2017 року шлюбні відносини між ними припинились, що випливає з позовної заяви про розірвання шлюбу, показань свідків, а також тієї обставини, що в жовтні 2017 року вона почала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з іншим чоловіком - ОСОБА_3 .

Встановлення юридичного факту припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 у жовтні 2017 року потрібно ОСОБА_2 для правильного визначення статусу автомобіля «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Так, після фактичного припинення шлюбних відносин у 2018 році вона за позичені особисто кошти вирішила придбати автомобіль, який був потрібний для перевезення сільгосппродукції, виробленої її батьками.

Для реалізації цього плану в середині вересня 2018 року, тобто майже через рік після фактичного припинення шлюбних відносин, вона позичила значну суму коштів у свого знайомого ОСОБА_4 , за які 27 вересня 2018 року у Республіці Німеччина було придбано автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

У зустрічному позові також указано, що за час спільного проживання з відповідачем жодних ремонтних робіт у її квартирі не проводилось, натомість такі роботи було проведено в квартирі ОСОБА_1 , але на відшкодування витрат на такий ремонт вона не претендує.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - скляний стіл та чотири стільці, придбані за час шлюбу, а також кондиціонер «DAEWOO DSB-F 099 LH (2 box)» вартістю 2 183 грн. 79 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості кондиціонера «DAEWOO DSB-F 099 LH (2 box)» у розмірі 1 091 грн. 90 коп., залишивши цей кондиціонер у власності ОСОБА_2 .

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено юридичний факт припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 жовтня 2017 року.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 .

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 серпня 2019 року на автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у виді витрат на правничу допомогу - 5 461 грн. 75 коп.

Компенсовано ОСОБА_2 за рахунок коштів державного бюджету України судові витрати у виді судового збору в розмірі - 4 379 грн. 96 коп. в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факту наявності у подружжя станом на 27 вересня 2018 року спільних грошових коштів у розмірі, достатньому для придбання автомобіля «Ford Kuga», 2012 року випуску, відтак суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 спростувала презумпцію належності такого автомобіля до спільного сумісного майна подружжя.

Крім того, 01 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом про розірвання шлюбу, в якому вказала, що сім'я з ОСОБА_1 розпалась у жовтні 2017 року; відповідач відмовляється від явки до органів РАЦСу для реєстрації розірвання шлюбу.

Ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та проживають окремо - встановлено і рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року у справі № 712/13296/18 про розірвання шлюбу.

Тому, враховуючи всі встановлені обставини і сукупності, суд дійшов висновку про те, що шлюбні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично припинились із 1 жовтня 2017 року.

Суд дійшов також висновку про те, що враховуючи інші досліджені докази, придбаний 27 вересня 2018 року автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, визнаний особистою приватною власністю ОСОБА_2 ..

За таких обставин суд визнав за необхідне встановити юридичний факт припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 01 жовтня 2017 року, а також визнав за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року в частині часткового задоволення зустрічного року та в частині відмови в задоволення первісного позову.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову та задоволити первісні позовні вимоги, визнавши автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . В частині задоволення інших первісних позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року.

Встановити юридичний факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з серпня 2008 року по 21 березня 2014 року.

Визнати спільною сумісною власністю сторін у справі наступне майно:

-автомобіль Volkwagen модель Polo Sedan № НОМЕР_2 ;

-газову плиту «Гореніє» вартістю 4 000 грн.;

-стиральну машину «LG»

-диван вартістю 3 000 грн.;

-диван вартістю 2 000 грн.;

-кухонний уголок вартістю 5 000 грн.;

-шкаф-купе вартістю 5 000 грн.;

-кухонна стінка вартістю 12 000 грн.;

-стінка в кімнаті 13 000 грн.

Стягнуто грошову на компенсацію за вказане вище майно в п. 4 в розмірі 151 152 грн.

Припинити спільну сумісну власність вказаного майна.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при вирішенні спору та ухваленні рішення, яким визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль «Ford Kuga», номерний знак НОМЕР_1 суд керувався лише вибірковими показами свідків, які не є належними та допустимими доказами у справі. Крім того, в обґрунтування того, що автомобіль «Ford Kuga» є особистою приватною власністю ОСОБА_2 суд взяв до уваги розписку, згідно якої, 17 вересня 2018 року ОСОБА_4 передав в борг ОСОБА_2 12 000 Євро. Судом не враховано, що дана розписка написана для того, щоб уникнути поділу майна подружжя і при її укладенні не було отримано згоди іншої сторони подружжя, оскільки підпису ОСОБА_1 в борговій розписці немає.

Крім того, судом не враховано, що з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звернулася 01 листопада 2018 року, тоді як спірний автомобіль був куплений у вересні 2018 року і рішенням суду про розірвання шлюбу не було встановлено того факту, що шлюб припинив існувати у жовтні 2017 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, ОСОБА_1 зазначив, що суд дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення його позовних вимог та в порушення норм чинного законодавства частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 , хоча в їх задоволенні необхідно відмовити повністю, відтак судове рішення підлягає до частково скасування з прийняттям нового висновку, який зазначений в прохальній частині апеляційної скарги.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що розглядаючи спір, суд першої інстанції неповністю дослідив всі обставини справи та помилково вважав недоведеним той факт, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з серпня 2008 року по 21 березня 2014 року, так як 22 березня 2014 року шлюб був офіційно оформлений.

Судом не враховано, що всі комунальні послуги в період часу з серпня 2008 року по 21 березня 2014 року сплачувала особисто ОСОБА_2 , що свідчить про доведення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу в цей період.

Крім того, в період шлюбу з 22 березня 2014 року сторонами було придбано спільно:

- автомобіль Volkwagen модель Polo Sedan № НОМЕР_2 ;

-газову плиту «Гореніє» вартістю 4 000 грн.;

-стиральну машину «LG»

-диван вартістю 3 000 грн.;

-диван вартістю 2 000 грн.;

-кухонний уголок вартістю 5 000 грн.;

-шкаф-купе вартістю 5 000 грн.;

-кухонна стінка вартістю 12 000 грн.;

-стінка в кімнаті 13 000 грн., тому ОСОБА_2 вважає, що має право на Ѕ його частину, чого суд не врахував під час ухвалення судового рішення.

З огляду на вищевикладені обставини, ОСОБА_2 просила змінити рішення суду та прийняти постанову, якою повністю задовольнити її зустрічні позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Дубінського В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не дають підстав для її задоволення.

З тексту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що ним фактично визнано той факт, що сім'я розпалася в жовтні 2017 року, оскільки саме з цього часу ОСОБА_2 почала проживати з іншим чоловіком ОСОБА_5 .. Крім того, ОСОБА_1 під час розгляду справи не вказано за якою ціною був придбаний автомобіль, за якою валютою він був придбаний. Крім того ОСОБА_1 не зміг вказати дату придбання автомобіля та не знав про розмір його розмитнення. Тому, підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 - адвокат Дубінський В.М. не вбачає.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи апеляційних скарг, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом першої інстанції, що 22 березня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2019 року, що набрало законної сили 19 лютого 2019 року (а.с. 8-9 Т.10).

Звертаючись до суду з позовними вимогами ОСОБА_1 обґрунтовував їх тим, що за час перебування у шлюбі ними було придбано автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Середня ринкова вартість такого автомобіля за цінами станом на 06 червня 2019 року становить 361 156 грн.

Крім того, за час шлюбу спільними зусиллями було проведено ремонтні та будівельні роботи належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , вартість яких становить приблизно 200 000 грн. Зокрема, у квартирі було змінено електропроводку, встановлено нові розетки та вимикачі; зроблено вирівнювання та стяжку підлоги й стін; на підлозі кухні, у ванній кімнаті, туалеті та коридорі покладено плитку; у кімнаті, коридорі та кухні поклеєно шпалери; стелю у всій квартирі облаштовано гіпсокартоном та пофарбовано водоемульсійною фарбою в декілька шарів; у кімнаті та на кухні встановлено нові металопластикові вікна; у кімнаті, ванній кімнаті, туалеті та кухні замінено міжкімнатні двері на дерев'яні із скляними вставками, а вхідні двері - на металеві; замінено систему водопостачання та систему опалення (труби, батареї), встановлено нову сантехніку; придбано унітаз, ванну та дві раковини; в кімнаті та кухні встановлено нові люстри; а в туалеті та ванній кімнаті - нові світильники; на кухні замінено газову колонку та встановлено вбудовані кухонні меблі.

За таких обставин, на думку ОСОБА_1 , він має право на отримання грошової компенсації 1/2 вартості поліпшень квартири в розмірі 100 000 грн.

Крім того, за час спільного проживання за сімейні кошти було придбано скляний стіл та чотири стільці, меблеву стінку, два дивани, дзеркальну шафу, побутову техніку: холодильник «Samsung» вартістю - 15 000 грн., телевізор «Sony» вартістю - 12 000 грн., газову плиту вартістю - 4 000,00 грн., пральну машину вартістю - 6 000 грн., кондиціонер вартістю 5 000 грн.; духову шафу вартістю 6 000 грн., а всього майна вартістю 48 000 грн.

Добровільно поділити вказане майно ОСОБА_2 не бажає та зберігає в себе всі документи на нього.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що має право на поділ спільного майна в обраний ним спосіб.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що проживала однією сім'єю з ОСОБА_1 і до офційного шлюбу, а саме як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з серпня 2008 року по 21 березня 2014 року.

Сторони в цей період проживали в квартирі відповідачки за перісним позовом за адресою: АДРЕСА_2 ; вона сплачувала за житлово-комунальні послуги, надані в придбаній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_3 за період із 2009 року по 2014 рік; вона вносила платежі за кредитно-заставним договором №_DN81AR00200011 від 24 червня 2008 року за період із 27 серпня 2008 року по 19 грудня 2011 рік; у період із вересня 2012 року по літо 2015 року вони разом робили ремонт в іншій квартирі ОСОБА_1 , що підтверджується наявним у неї договором від 21 вересня 2012 року на поставку та виготовлення металопластикових виробів та жалюзі й квитанцією про оплату 5 000 грн. від 21 вересня 2012 року.

За час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 придбав 15 квітня 2013 року за 14 211 доларів США автомобіль «Volkswagen Polo», що на даний час коштує приблизно 9 000 доларів США (еквівалентно 222 300 грн.). Отже, вона має право на 1/2 частину грошової компенсації вартості цього автомобіля.

Крім того, за період із серпня 2008 року по 21 березня 2014 року ОСОБА_1 придбав причіп легковий КРД 050100 вартістю 6 000 грн., а тому вона має право на компенсацію його вартості в розмірі 3 000 грн.

Спільним майном є й придбане в належну ОСОБА_1 квартиру рухоме майно, а саме: газова плита «Горєньє», вартістю 4000 грн., телевізор «Соні» - 14 000 грн., пральна машина «LG» - 6000 грн., диван вартістю 3 000 грн., диван вартістю 2 000 грн., кухонний куточок вартістю 5 000 грн., шафа-купе вартістю 5 000 грн., кухонна стінка вартістю 12 000 грн., стінка в кімнаті вартістю 13 000 грн. Таким чином, на думку ОСОБА_2 , вона має право на компенсацію 1/2 частини вартості цього майна.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції врахував, що відповідно до положень статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при будинкової території та проведенню ремонту.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім'ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них статтею 156 ЖК України обов'язок.

Надаючи оцінку показам свідків, що були допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції було встановлено, що свідки дали суперечливі показання щодо проведення ремонтних робіт у квартирі ОСОБА_2 . Так, свідки зі сторони ОСОБА_1 - його мати, сестра, а також він сам свідчили про те, що в 2016 році у вказаній квартирі проводився капітальний ремонт, а адвокатом ОСОБА_1 - ОСОБА_6 було надано письмові пояснення від 17 вересня 2020 року із наведенням переліку будівельних робіт та зазначенням обсягів демонтованих і використаних матеріалів, виробів та конструкцій (а.с. 56, т.2). Водночас свідки зі сторони ОСОБА_2 - її батько, дочка, а також власне ОСОБА_2 зазначали, що квартира була придбана ще в 2005 році з гарним ремонтом і з того часу капітальний ремонт у квартирі не проводився.

Згідно висновку № 6/76 судової будівельно-технічної експертизи, складеної 04 лютого 2021 року експертом Черкаського НДЕКЦ МВС України Запорожцем О.А., з причин наведених у дослідницькій частині висновку по першому питанню, надати висновок з питання «Які будівельно-технічні роботи з ремонту (поліпшення) були проведені в період із 22 березня 2014 року по 17 січня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 ?» не виявляється можливим. Вартість будівельних робіт, проведених у вказаній квартирі згідно переліку, вказаному у письмовому поясненні адвоката Хмельницької Л.М. від 17 вересня 2020 року може складати 141 968 грн. (а.с. 81-110, т.2).

Аналізуючи висновок експерта, районний суд врахував, що експертом зазначено про те, що встановити час проведення ремонтно-будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 використовуючи методи обстеження при проведенні експертизи даного виду не можливо у зв'язку з відсутністю методик та рекомендацій, що дозволяють визначити час проведення таких робіт, а також оскільки у наданих на дослідження матеріалах цивільної справи відсутні будь-які документальні матеріали, які б підтверджували факт виконання ремонтно-будівельних робіт у квартирі (розрахункові документи за виконані роботи, договори на постачання та встановлення виробів, товарні чеки, торгові чеки, касові (фіскальні) чеки на матеріали, вироби та конструкції, використані при виконанні ремонтно-будівельних робіт).

Крім того, у висновку також зазначено, що частина робіт із наведеного адвокатом Хмельницькою Л.М. переліку є прихованими, тобто ідентифікувати та встановити факт виконання яких та їх обсяг не можливо за результатами проведення натурного обстеження об'єкта дослідження; даний вид робіт можливо підтвердити лише документально.

Таким чином, оскільки районним судом не було здобуто належних та допустимих доказів щодо часу проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , а також їх конкретного переліку та вартості, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини вартості поліпшень, зроблених в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 100 000,00 грн.

Крім того, згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15, здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.

Разом з цим, судом першої інстанції правильно враховано, що позовних вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 не заявляв.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року під час розгляду справи № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Разом із тим, згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Досліджуючи вимоги первісного позову ОСОБА_1 , районний суд встановив, що позивач за первісним позовом просив визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 скляний стіл та чотири стільці, меблеву стінку, два дивани, дзеркальну шафу, побутову техніку: холодильник «Samsung» вартістю - 15 000,00 грн, телевізор «Sony» вартістю - 12 000,00 грн., газову плиту вартістю - 4 000,00 грн., пральну машину вартістю - 6 000,00 грн., кондиціонер - вартістю 5 000 грн., духову шафу вартістю - 6 000 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості вказаного спільного сумісного майна подружжя.

Суд першої інстанції правильно врахував ту обставину, що заявляючи такі позовні вимоги, ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження факту придбання перерахованого ним рухомого майна та побутової техніки за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та факту реальної наявності такого майна на час розгляду справи судом.

Водночас під час допиту в якості свідка ОСОБА_2 визнала, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ними було придбано стіл та 4 стільці, а також кондиціонер, половину вартості якого вона готова йому компенсувати.

Із змісту товарного чеку № 82889 випливає, що кондиціонер DAEWOO DSB-F 099 LH (2 box) було придбано за 2 183 грн. 79 коп. (а.с.120-121 Т.1).

Вартості стола та 4 стільців суду встановити не вдалось, оскільки жодних квитанцій про придбання таких товарів чи висновків товарознавчих експертиз щодо їх вартості суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 82 ЦПК України, суд правомірно визнав за необхідне визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скляний стіл та чотири стільці, придбані за час шлюбу, а також кондиціонер «DAEWOO DSB-F 099 LH (2 box)» вартістю 2 183 грн. 79 коп.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості кондиціонера «DAEWOO DSB-F 099 LH (2 box)» у розмірі 1091 грн. 90 коп., залишивши цей кондиціонер у власності ОСОБА_2 .

Будь-яких доказів, які б спростували такий висновок Соснівського районного суду м. Черкаси в суді апеляційної інстанції сторонами надано не було.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27 вересня 2018 року ОСОБА_7 придбала в Республіці Німеччина автомобіль «Ford Kuga», 2012 року випуску, вартістю 8 000 євро, який 02 жовтня 2018 року було розмитнено на території України. 04 жовтня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на цей транспортний засіб, за яким закріплено номерний знак НОМЕР_1 (а.с.195-202 Т.1).

ОСОБА_1 у своєму позові та апеляційній скарзі зазначав, що цей транспортний засіб було придбано в шлюбі і за спільні кошти подружжя, а тому є підстави для визнання такого майна спільним сумісним майном подружжя.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час допиту в якості свідка ОСОБА_1 в суді першої інстанції не зміг назвати правильну ціну, за яку було придбано автомобіль (зазначив 15 000 доларів США, тоді як авто було придбано за 8 000 Євро), надавав суперечливі пояснення чому не поїхав із своєю дружиною до Республіки Німеччина для здійснення такої дороговартісної покупки, а доручив її супровід сторонньому чоловіку - ОСОБА_4 .

Разом з тим, допитаний в якості свідка ОСОБА_4 надав показання, відповідно до яких поїхав разом із ОСОБА_2 за кордон для покупки автомобіля на її прохання та на прохання її батька, який є другом ОСОБА_4 .

Районний суд наряду з іншими доказами у справі врахував показання свідка ОСОБА_4 , відповідно до яких під час поїздки до Німеччини у вересні 2018 року ОСОБА_2 повідомляла йому, що купує автомобіль для себе і за позичені у ОСОБА_4 грошові кошти. ОСОБА_2 також казала, що ОСОБА_1 не може претендувати на цей автомобіль, оскільки вона з ним не проживає, до того ж йому залишається інше авто - «Volkswagen Polo».

На підтвердження таких показань свідок надав суду для дослідження оригінал боргової розписки (копію долучено до матеріалів справи), відповідно до якої 17 вересня 2018 року ОСОБА_4 передав в борг ОСОБА_2 12 000 євро, які остання зобов'язалась повернути до 17 вересня 2021 року (а.с. 134 Т.2).

ОСОБА_4 зазначав, що станом на час допиту його в якості свідка борг не було повернуто, тому відмовився долучити оригінал документу до справи.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_2 , станом на 10 червня 2021 року борг ОСОБА_4 за розпискою не повернуто.

Перевіряючи висновки суду, апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в районному суді та суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 чи його адвокат не ставили під сумнів дійсність зазначеної розписки, не заявляли заперечень щодо удаваності цього документу чи складання його пізніше зазначеної в розписці дати, як і не заявляли клопотань про призначення судових експертиз щодо давності складання такої розписки, хоча суд роз'яснював таке право.

Враховуючи зазначені обставини, а також беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факту наявності у подружжя станом на 27 вересня 2018 року спільних грошових коштів у розмірі, достатньому для придбання автомобіля «Ford Kuga», 2012 року випуску, висновок районного суду про те, що ОСОБА_2 спростувала презумпцію належності такого автомобіля до спільного сумісного майна подружжя є правильним.

Крім того, сторони у справі не заперечили тієї обставини, що 01 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом про розірвання шлюбу, в якому вказала, що сім'я з ОСОБА_1 розпалась у жовтні 2017 року; відповідач відмовляється від явки до органів РАЦСу для реєстрації розірвання шлюбу (а.с. 101-102 Т.1).

Ту обставину, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та проживають окремо - встановлено і рішенням Соснівського районного суду м.Черкас від 17 січня 2019 року у справі № 712/13296/18 про розірвання шлюбу (а.с. 8-9 Т.1) та не спростовано жодною зі сторін під час перегляду справи в апеляційному суді.

Крім того, дана обставина підтверджується показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтвердили, що станом на жовтень 2017 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, однак спільного господарства не вели на не проживали разом.

Тому, всі вище встановлені обставини дають підстави вважати правильним висновок суду про те, що сторони фактично з 01 жовтня 2017 року припинили шлюбні відносини.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в сукупності з іншими дослідженими доказами, факт придбання 27 вересня 2018 року автомобіля «Ford Kuga», 2012 року випуску, дає підстави вважати, що це особиста приватна власність ОСОБА_2 , тому правомірно визнав за позивачем за зустрічним позовом право особистої приватної власності на цей автомобіль.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат є також правильним та відповідає положенням, встановленим ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання сторін в апеляційних скаргах на неправильне застосування судом вимог чинного законодавства не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

Таким чином, доводи апеляційних скарг про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Доводи апеляційних скарг були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скаргах доводами колегія суддів не вбачає, оскільки такі доводи суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, встановлення факту припинення шлюбних відносин, визнання частини майна особистою приватною власністю, визнання частини майна спільною сумісною власністю, припинення спільної сумісної власності та стягнення компенсації вартості майна залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2021 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді В.О. Єльцов

Л.В. Нерушак