Постанова
Іменем України
01 грудня 2021 року
м. Харків
справа № 613/68/21
провадження № 22-ц/818/5049/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
за участю секретаря - Гармаш К.В.
учасники справи:
позивач Богодухівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області,
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03 червня 2021 року, ухвалене суддею Сеник О.С., -
У січні 2021 року Дергачівська місцева прокуратура звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
В обгрунтування позову зазначає, що вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року у справі №613/1323/18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5 100грн.). Вироком Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, скасовано вирок суду першої інстанції від 26 грудня 2019 року в частині призначення покарання та ухвалено в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 367 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100грн., з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності строком на 1 рік. В іншій частині вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін. Вирок Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року набрав законної сили 10 серпня 2020 року. В ході судового розгляду справи №613/1323/18 було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи призначеним на посаду директора Комунального підприємства «Богодухіввода» розпорядженням Богодухівської міської ради від 30 березня 2011 року №54-6, та користуючись правом розпорядження коштами підприємства, будучи службовою особою у розумінні ч.1 ст. 364 КК України, всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповують за бюджетні кошти», попередньо не отримавши розпорядження головного розпорядника бюджетних коштів в особі Богодухівської міської ради, діючи необережно, зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, 11 травня 2018 року надав вказівку перерахувати грошові кошти в сумі 211 570,50грн. на рахунок ТОВ «Автокуб» в рахунок передоплати за придбання вказаного екскаватора «Борекс-2006», однак, фактично цей екскаватор підприємству поставлений не був.
Прокурор зазначив, що своїми злочинними діями ОСОБА_1 спричинив шкоду законним інтересам громади в особі Богодухівської міської ради Харківської області на суму 211 570,50грн. На даний час ОСОБА_1 шкода, завдана кримінальним правопорушенням у вказаному розмірі, не відшкодована. Заходи, направлені на стягнення шкоди, Богодухівською міською радою не вживалися. Враховуючи викладене, з посиланням на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/1999, ч. 1 ст. 1166 ЦК України стверджує про наявність підстав для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради та для стягнення вказаної суми зі ОСОБА_1 .. Зазначив, що з урахуванням дати набрання законної сили вироком суду відносно ОСОБА_1 (10 серпня 2020 року), яка у розумінні ч.1 ст.261 ЦК України є датою початку перебігу строку позовної давності та одночасно датою виникнення права на звернення до суду з позовом, трирічний строк позовної давності не пропущено.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену кримнальним правопорушенням в розмірі 211 570,50грн. на зазначені у позовній заяві реквізити.
Протокольною ухвалою суду від 20 травня 2021 року, на підставі заяви керівника Богодухівської окружної прокуратури, допущено до участі у справі прокурора Богодухівської окружної прокуратури, яка є правонаступником Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області» відповідно до п.п. 1, 3, 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, наказу Генерального прокурора України від 17.02.2021 № 40.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 03 червня 2021 року позов Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням у розмірі 211 570,50грн.
Стягнуто зі ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 3 173,55грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Вважає, що останній повинен обраховавутися не з моменту набрання вироком законної сили (10 серпня 2020 року), з моменту пред'явлення йому підозри, оскільки саме з цього часу позивачу було відмо про порушення ним інтересів держави, а саме, спричинення Богодухівській міській раді матеріальрої шкоди в розммірі 211 570,50грн.
При цьому, з інших підстав, рішення суду ОСОБА_1 не оскаржується.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судовим розглядом встановлено та підтверджуєть наявними в матеріалах справи доказами, що вироком Богодухівського районного суду Харківської області 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень (а.с. 8-10).
Вироком Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задоволено частково. Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок. Призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 367 КК України покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності строком на 1 рік. В решті вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін (а.с. 11-14).
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області в частині, в якій його не скасовано, а також вирок Харківського апеляційного суду набрали законної сили 10 серпня 2020 року.
У позовній заяві прокурор зазначає, що своїми злочинними діями ОСОБА_1 спричинив шкоду законним інтересам громади в особі Богодухівської міської ради Харківської області на суму 211 570,50грн. На даний час ОСОБА_1 шкода, завдана кримінальним правопорушенням у вказаному розмірі, не відшкодована. Заходи, направлені на стягнення шкоди, Богодухівською міською радою не вживалися.
Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У пункті 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за №1697-VII.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Таким чином, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Отже, на думку колегії, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
За таких обставин, з урахуванням предмету спору, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави.
Між тим, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Як зазначалось вище, вироком Богодухівського районного суду Харківської області 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_1 , будучи призначеним згідно з розпорядженням Богодухівської міської ради Харківської області №54-6 від 30.03.2011 на посаду директора Комунального підприємства «Богодухіввода» Богодухівської міської ради Харківської області та маючи, відповідно до контракту від 30.03.2011 з Богодухівською міською радою Харківської області, дія якого 27.02.2017 розпорядженням Богодухівської міської ради Харківської області продовжена до 30.03.2022, та до ч. 6 Статуту КП «Богодухіввода», право діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, в установах та організаціях, укладати від імені підприємства господарські та інші угоди, відкривати рахунки в банках, користуватися правом розпорядження коштами підприємства, тобто будучи службовою особою, діючи необережно, зі злочинною недбалістю, 11.05.2018 надав вказівку перерахувати грошові кошти КП «Богодухіввода» на загальну суму 211570 гривень 50 копійок у якості передоплати на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокуб» (далі ТОВ «Автокуб»), за придбання екскаватора «Борекс-2206» з ковшом, який фактично на адресу підприємства поставлений не був, чим вчинив кримінальне правопорушення-злочин за наступних обставин.
Так, на початку травня 2018 року, ОСОБА_1 знаходячись у своєму робочому кабінеті КП «Богодухіввода», за адресою: Харківська область, м. Богодухів, вул. Заводська, 57, в мережі Інтернет знайшов оголошення про продаж ТОВ «Автокуб» екскаватора «Борекс-2206» з ковшом, загальною вартістю 423141 грн., та, не перевіривши достовірності вказаної інформації, без попереднього огляду товару, який продається, діючи як директор КП «Богодухіввода» у робочому кабінеті за вищевказаною адресою, уклав з ТОВ «Автокуб» в особі ОСОБА_2 договір поставки №002349/18 від 08.05.2018 щодо придбання екскаватора «Борекс-2206» з ковшом, зі специфікацією до нього, де поставив власний підпис та відтиск печатки КП «Богодухіввода», після чого, в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 23.04.2014 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповують за бюджетні кошти», попередньо не отримавши розпорядження головного розпорядника бюджетних коштів в особі Богодухівської міської ради Харківської області, діючи необережно, зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, 11.05.2018, знаходячись у приміщенні КП «Богодухіввода» надав вказівку про перерахування грошових коштів в сумі 211570 гривень 50 копійок на рахунок ТОВ «Автокуб» в рахунок передоплати за придбання вказаного екскаватора «Борекс-2206» з ковшом. Після чого 25.05.2018 між КП «Богодухіввода» в особі ОСОБА_1 та ТОВ «Автокуб» в особі ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору поставки №002349/18 від 08.05.2018 щодо зміни предмету договору на екскаватор «Борекс-2206», рік випуску 2016, заводський номер НОМЕР_1 , з ковшом, без зміни порядку передоплати та вартості товару. Однак, вказаний екскаватор до КП «Богодухіввода» фактично поставлений не був, під час проведення досудового розслідування було встановлено, що ТОВ «Автокуб» за місцем юридичної адреси відсутнє.
Вироком Харківського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задоволено частково. Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок. Призначено ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 367 КК України покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях державної та комунальної форми власності строком на 1 рік. В решті вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області в частині, в якій його не скасовано, а також вирок Харківського апеляційного суду набрали законної сили 10.08.2020.
Згідно з ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частино 1 статті 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Пунтом 3 частини 1 статті 134 КЗпП України (в редакції станом на 11 травня 2018 року) передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Комунального підприємства «Богодухіввода» Богодухівської міської ради Харківської області на підставі розпорядженням Богодухівської міської ради Харківської області №54-6 за контрактом, укладеним 30 березня 2011 року між ним та Богодухівською міською радою Харківської області. На підставі розпорядженням Богодухівської міської ради Харківської області від 27 лютого 2017 року строк дії контракту було продовжено до 30 березня 2022 року.
Згідно п.п.1.2, 1.3, 2,1, 2.2, 2.3, 2.4 Статуту Комунального підприємства «Богодухіввода» підприємством належить до комунальної власності територіальної громади м. Богодухова. Відповідно до способу утверення комунальне підприємством є унітарним. Комунальне підприємство є комерційним.
Власником (Засновником) підприємства є Богодухівська міська рада. Органом уповноваженим управляти підприємством є виконавчий комітет Богодухівської міської ради (орган управління).
Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Воно діє на умовах повного господарчого розрахунку, виконує статутні обов'язки, має гербову печатку, кутовий штамп встановленого зразка, інші печатки.
Підприємство має зведений самостійний баланс, свій розрахунковий рахунок та інші рахунки в установах банків, веде закінчений бухгалтерський облік та статистичну звітність.
Підприємство набуває майнових та особистих немайнових прав і бере на себе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем у суді, господарському суді, третейському суді.
Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, яке придбане за власні кошти.
Підприємство має право розпоряджатися закріпленим за ним майнном, що є комунальною власністю територіальної громали м. Богодухова і належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу власника.
Матеріали справи свідчать, що рішенням ХХІІІ сесії VІІ скликання Богодухівської міської ради Харківської області від 16 лютого 2018 року №787- VІІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 15 грудня 2017 року №7170-VІІ «Про міський бюджет на 2018 рік» та додатків до нього вирішено в т.ч. визначити на 2018 рік доходи та видатки міського бюджету.
Як вбачається з пояснювальної записки до рішенням ХХІІІ сесії VІІ скликання Богодухівської міської ради Харківської області від 16 лютого 2018 року №787- VІІ «Про внесення змін до рішення міської ради від 15 грудня 2017 року №7170-VІІ «Про міський бюджет на 2018 рік» на розгляд сесії, поміж іного, було винесено питання пр надання субвенції районному бюджету на поповнення статутного фонду КП «Богодухіввода» для придбання екскаватора - 450 000грн.
Отже, грошові кошти на придбання екскаватора були передані у господарське відання КП «Богодухіввода».
Таким чином, ОСОБА_3 правцював на посаді директора КП «Богодухіввода», яке є самостійною юридичною особою та має власні кошти, якими незаконно розпорядився ОСОБА_1 , чим спричинив шкоду в розмірі 211 570,50грн. саме КП «Богодухіввода», а не Богодухівській міській раді.
Згідно ст. 124 Конституції України та ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Отже, таке право є абсолютним, виражає демократичні засади суспільства, спрямоване на всебічний захист прав людини та громадянина.
Отже, позивачем є особа, яка звернулася до суду для захисту порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Між тим, враховуючи те, що майнову шкоду було спричинено КП «Богодухіввода», підстав для звернення прокуратури до суду з даним позовом саме в інетерсах Богодухівської міської ради не було, оскільки у останнього відсутнє право вимоги.
Посилання прокуратури на те, що відповідач розпорядився бюджетними коштами КП «Богодухіввода» попередньо не отримавши розпорядження головного розпорядника бюджетних коштів в особі Богодухівської міської ради не спростосує висновків суду щодо спричинення шкоди саме КП «Богодухіввода».
Оскільки прокурором пред'явлено позов в інтересах неналежного позивача, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 03 червня 2021 року - скасувати.
Позов Богодухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Богодухівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - залишити без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.
Повний текст постанови складено 17 грудня 2021 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова