Справа № 758/9172/21
13 грудня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 не з'явився,
відповідач Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" - представник не з'явився,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредитного договору частково недійсним, зобов'язання до вчинення дій,
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить: визнати недійсним п. 4 кредитного договору від 03 березня 2021 року № 100182826401, укладеного між сторонами, в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості; здійснити зарахування грошових коштів, сплачених як комісію за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором; зобов'язати банк здійснити перерахунок заборгованості та графіку погашення кредиту, виключивши комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між сторонами було укладено кредитний договір. Отримано кредит у розмірі 46245,72 грн строком на 48 місяців на споживчі цілі. Зобов'язання виконує щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту, адже сплачує тіло кредиту, відсотки , комісію. Вважає, умову про сплату комісії за обслуговування незаконною, адже позивачу не було роз'яснено умови кредитування у письмовій формі. Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування банки не мають права встановлювати платежі за дії, які здійснює на власну користь, а відтак така умова договору є несправедливою у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів». Разом із тим, банком здійснювалась нечесна підприємницька практика, що також є підставою для визнання договору недійсним. Відтак, є підстави щодо визнання кредитного договору частково недійсним. У зв'язку з наведеним просить задовольнити позов.
12 серпня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що між сторонами було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб шляхом підписання позивачем анкети та заяви про приєднання до вказаного договору. Позивачу надано інформацію про умови кредиту, що відображена у паспорті споживчого кредиту у відповідності до ЗУ "Про споживче кредитування". Відсутні підстави для засування до спірних правовідносин норм Закону України «Про захист прав споживачів», адже дані правовідносини регулюються Законом України «Про споживче кредитування», який набрав чинності у 2017 році. Таким Законом передбачено витрати споживача, зокрема комісію за супровідні послуги кредитодавця. Споживач протягом 14 днів не скористався своїм правом та не відмовився від укладеного договору. Відтак просить у позові відмовити.
12 липня 2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
21 вересня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, дату та час цього засідання. Разом із позовною заявою подано до суду клопотання про розгляду справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, хоча належним чином повідомлялись про місце, дату та час цього засідання. Відповідачем подано відзив на позов. Представником відповідача подано до суду заяви про розгляд справи у його відсутності, заперечує проти позову. Суд вважає за можливе розгладнути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Суд установив, 03 березня 2021 року ОСОБА_1 підписано заяву № 1001828426401 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою підтвердила прийняття публічної пропозиції Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Надано споживчий кредит у розмірі 46245,72 грн. Реальна річна процентна ставка складає 0,01 %. Строк 43 місяці. Підтверджує, що беззастережно приймає пропозицію ПАТ «ПУМБ», на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування.
Разом з тим, 03 березня 2021 року позивачем було підписано паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який містить інформацію про умови кредитування: тип кредиту, ліміт кредиту, мета кредиту, спосіб надання кредиту, інформацію про проценті ставки, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання/невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у виді штрафу, процентної стави тощо.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що ПАТ «ПУМБ» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши позивачеві грошові кошти, що не спростовується останнім у позовній заяві.
Підпис позивача в заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, правами та обов'язками, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до правовідносин відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Згідно з ст. 13 цього Закону договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Повертаючись до матеріалів справи суд відмічає, що сторонами у заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб погоджено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 920,29 грн, щомісячно, за послуги банку, зміст яких визначено у договорі комплексного банківського обслуговування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до додатку № 1 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, пов'язані з отриманням, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги банку, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).
Відповідно до п. 5.7.3 умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживачем кредиту встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультацій та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.
Отже, Законом та умовами укладеного між сторонами договору передбачено можливість встановлення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредиту.
Разом із тим, відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит
Повертаючись до матеріалів справи суд не встановив, а позивач у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України не довів, що банком встановлено комісію саме за отримання позивачем на його вимогу одноразової інформації, яка є безоплатною у відповідності до ст. 11 вищевказаного Закону.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Із матеріалів справи суд установив, що позивач був ознайомлений з умовами договору, всіма істотними обставинами та наслідками його підписання, що підтверджується його особистим підписом у заяві та паспорті споживчого кредиту від 03 березня 2021 року; будь-яких доказів , якуі б свідчили про введення позивача в обману під час укладення такого договору суд не встановив, а відтак суд дійшов висновку про те, що кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинного правочину.
Доводи позивача щодо того, що умови оспорюваного договору є несправедливими, так як є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк тридцять днів та комісія за обслуговування кредитної заборгованості була йому відома в момент укладення договору, адже була фіксованою, а відтак порушення вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості такої умови договору не встановлено.
Щодо аргументів позивача про ведення відповідачем нечесної підприємницької практики, то відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Згідно з ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької діяльності, є недійсними.
Таким чином, будь-яких доказів, які б свідчили про ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності суд із матеріалів справи не встановив та сторона позивача не довела цього у відповідності до ст. 76-80 ЦПК України, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним у відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Суд критично оцінює посилання позивача на застосування до спірних правовідносин Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та супну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, адже такі на момент виникнення спірних правовідносин (03 березня 2021 року) втратили чинність на підставі Постанови Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи наведене вище суд прийшов до переконання про те, що оскільки позивачем не доведено викладений у позовній заяві доводів, а відтак відсутні підстави для визнання кредитного договору частково недійсним в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а тому у цій частині вимоги позову необхідно відмовити повністю за недоведеністю.
Щодо позовних вимог про перерахунок заборгованості за кредитним договором з урахуванням визнання кредитного договору недійсним в частині нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості та здійснення зарахування грошових коштів, сплачених як комісію за обслуговування кредитної заборгованості, суд прийшов до переконання про те, що оскільки в основній вимозі відмовлено повністю, а відтак відсутні підстави для задоволення похідних вимог, а тому у таких слід відмовити.
У відповідності до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено та позивач звільнений від слати судового збору, останні необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд
у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредитного договору частково недійсним, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", місцезнаходження - місто Київ, вулиця Андріївська, будинок № 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року.
Суддя О. І. Якимець