Справа №:755/20800/21
Провадження №: 1-кс/755/5698/21
"14" грудня 2021 р.
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040003305 від 17.11.2021, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, установив :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
Слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_5 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернулися до слідчого судді з цим клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного, яке умотивували дійсністю у провадженні обставин визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184 КПК України.
Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження
Слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розслідується указане кримінальне провадження.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 будучи особою, раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ст. 173-2 КУпАП, діючи в порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, ст. 29 «Конституції України», згідно якої кожна людина має право на особисту недоторканість, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на підґрунті конфліктних сімейних відносин, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою спільно проживає в одному помешканні, що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
А саме, ОСОБА_4 систематично, умисно, на підґрунті конфліктних сімейних відносин, вчиняла по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_7 дії, виражені у грубих словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, та користуючись емоційною залежністю останньої, перебуваючи в конфліктних сімейних відносинах, систематично умисно вчиняла відносно останньої економічне насильство, що виразилось у безоплатному користуванні комунальними послугами, задоволенні побутових життєвих потреб, потреб щодо підтримання стану свого здоров'я, за кошти потерпілої, вживанні продуктів харчування, що були придбані за кошти потерпілої, тим самим викликала у ОСОБА_7 відчуття вразливості та розгубленості.
Так, 14.09.2021 ОСОБА_4 знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_7 з якою спільно проживає в одному помешканні, в ході якого погрожувала і висловлювалася в її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_4 та склали відносно неї протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
27.09.2021 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу.
Крім того, 25.09.2021 близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_7 , з якою спільно проживає в одному помешканні, в ході якого висловлювалася в її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_4 та склали відносно неї протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
24.11.2021 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу.
Так, 16.11.2021 близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру до своєї бабусі ОСОБА_7 , з якою спільно проживає в одному помешканні, під час якого спровокувала сімейну сварку та погрожувала фізичною розправою останній, внаслідок чого було викликано працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_4 та склали відносно неї протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
18.11.2021 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу.
Крім цього, 17.09.2021 року ОСОБА_4 перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжила систематично вчиняти домашнє насильство психологічного та економічного характеру по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_7 , з якою спільно проживає в одному помешканні, що виразилося у наступних діях, а саме: ОСОБА_4 забрала грошові кошти та особисті речі, що належать ОСОБА_7 , та у подальшому ОСОБА_4 вчинила сімейну сварку, у ході чого висловлювалася в її адресу нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_7 .
Крім цього, 16.11.2021 приблизно о 09 год 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжила систематично вчиняти домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї бабусі ОСОБА_7 , з якою спільно проживає в одному помешканні, спричинивши сімейну сварку, грубо ображаючи та принижуючи свою бабусю ОСОБА_7 .
Вказані дії з боку ОСОБА_4 призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_7 та змусило її 16.11.2021 звернутись до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві з заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України та звернутись за психологічною допомогою до Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
Відповідно до Інформаційної довідки вказаного Центру № 42/1282 від 29.11.2021 у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період співпраці спостерігався знижений емоційний стан та тривожність. Ситуація домашнього насильства з боку онуки - ОСОБА_4 привела до вразливості та розгубленості, відчуття страху за своє життя та безпорадність через постійні конфліктні ситуації, що виникають через агресивну поведінку онуки ОСОБА_4 .
З метою подолання проблем, пов'язаних з наслідками насильства та корекції психоемоційного стану, ОСОБА_7 рекомендовано в подальшому консультації психолога.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме, домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного та економічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.
10.12.2020 слідчим слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 повідомлено ОСОБА_4 , про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Підозра ОСОБА_4 повністю обгрунтовується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 03 грудня 2021 року, протоколами допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 06 грудня 2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 09 грудня 2021 року та інформаційною довідкою № 42/1282 Дніпровського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 29.11.2021 року.
У діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 126-1 КК України, що згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості та за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до двох років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 покладається необхідність запобігти спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оскільки на даний час здобуто відомості про судимість підозрюваної на території України, її притягнуто до кримінальної відповідальності у вчиненні злочину невеликої тяжкості, сторона обвинувачення вбачає, що належну процесуальну поведінку забезпечить покладення на підозрювану ОСОБА_4 наступних, передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язків: здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає ( АДРЕСА_1 ) без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 , зокрема виконання покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Позиція сторін
У судовому засіданні прокурор групи прокурорів - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, з підстав викладених у його мотивувальній частині, у т.ч. з урахуванням того, що обставини визначені у п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. ст. 177, 184 КПК є дійсними.
Підозрювана не заперечувала проти застосування заходу забезпечення кримінального провадження відносно неї.
Мотиви, з яких виходила слідча суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким вона керувалася у ракурсі встановлених обставин із даного питання
Слідча суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Так, останній (порядок) визначає, що запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
При цьому, порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявниками у даному зверненні (застосування запобіжного заходу) регламентує таке.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України), відповідно останні застосовуються тільки при дійсності цих даних.
Метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК України , оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В цій ситуації відносно підозрюваної установлено такі дані, як-то: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка України, з середньою освітою, незаміжня, маюча на утриманні малолітню дитину 2008 р.н., офіційно непрацевлаштована, зареєстрована та за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима.
Установлено, що підозрювана, на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має задовільні соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.
Підозрювану у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.
Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні слідча суддя ураховує, що застосування до підозрюваної будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Тобто, вимога щодо розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином; вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
З урахуванням того, що (1) докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об'єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16), у той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК України ), а (2) слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Проаналізувавши долучені до даного клопотання документи за своїм внутрішнім переконанням, у порядку ст. 94 КПК України, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, слідча суддя вважає, що наявні у провадженні фактичні дані, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, у якому йому повідомлено про таку підозру, оскільки в своїй сукупності указують на існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що цей підозрюваний, міг вчинити правопорушення.
Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідча суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Та з його урахуванням слідчий суддя погоджується з висновком про наявність ризиків переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення впливу.
Оцінюючи наявність цих ризиків (вплив ) у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема такий (ризик) є дійсним не тільки, однак у тому числі і в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Також, щодо ризику вчинення інших злочинів слід відмітити, що його дійсність витікає і з того, що підозрюваний раніше судимий.
Як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно ж до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, слідчий суддя ураховує те, що така оцінка стосується перспективних фактів, а тому слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж запропоновані слідством не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно ст. 176 КПК найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання.
З огляду на викладене слідчий суддя у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України, та які були встановлені судом.
За таких обставин, слідча суддя, враховує той факт, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, уважає за доречне застосувати відповідний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
З урахуванням того, що відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Відповідно з урахуванням установлених обставин цього кримінального провадження на переконання слідчого судді слушним є покладення на підозрювану у разі унесення застави наступних обов'язків: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Адже саме вони будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної, у зв'язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 1-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 309, 372-376, 395 КПК України, Суд постановив :
клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із зобов'язанням прибувати за кожною вимогою, у рамках даного кримінального провадження, до слідчого та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладенням строком до 17.01.2022 наступних обов'язків:
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження.
Роз'яснити особі, у відношенні якої застосовано даний запобіжний захід, що в разі невиконання покладених обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Будь-які твердження чи заяви особи, зроблені під час розгляду цього клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення її винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національно поліції у м. Києві ОСОБА_5
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15:00 год. 17.12.2021.
Слідча суддя Оксана БІРСА