ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6263/21
провадження № 2/753/5672/21
"03" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить зняти арешт з належного йому автомобіля «КАМАЗ 6520», номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який накладений постановою головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 26.04.2017 р. у виконавчому провадженні №49902594.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 26.04.2017 р., в межах виконавчого провадження №49902594 накладено арешт на належний йому автомобіль «КАМАЗ 6520», номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 . Вказує, що боржником у даному виконавчому провадженні є ОСОБА_2 , який жодного відношення до даного автомобіля не має. Позивач, посилаючись на те, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2021 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
08.10.2021 р. від представника відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову, з огляду на те, що договір купівлі-продажу даного автомобіля, укладено між боржником ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 в період накладення арешту на майно боржника. Крім того, надав копію матеріалів виконавчого провадження №49902594.
Відповідач в судове засідання, призначене на 03.11.2021 р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Представник відповідача судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в разі повернення виконавчого документа стягувачу, арешт майна (коштів) та обтяження не знімаються, просив розглядати справу без його участі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
22.01.2016 р. державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження виконавче провадження №49902594, з примусового виконання виконавчого листа № 753/22069/14 виданого 15.01.2016 р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 66 318,38 доларів США та 3 654 грн. судового збору.
Встановлено, що на даний час на виконанні у Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №49902594, з примусового виконання виконавчого листа № 753/22069/14 виданого 15.01.2016 р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 66 318,38 доларів США та 3 654 грн. судового збору.
Постановою головного державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 26.04.2017 р., накладено арешт на належний боржнику автомобіль «КАМАЗ 6520», номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві від 19.08.2017 р. на запит державного виконавця, автомобіль «КАМАЗ 6520», номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 належить боржнику ОСОБА_2 .
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач посилається на те, що він 21.04.2017 р. придбав належний боржнику автомобіль «КАМАЗ 6520», номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , ставши при цьому його новим власником, а тому наявні підстави для зняття арешту.
Суд не погоджується із такими твердженнями та посиланнями позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Разом з тим, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що сукупність наведених обставин доводить той факт, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
Водночас, відповідно до правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 299/396/17, провадження № 61-26562св18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
При цьому та обставина, що правочин із позивачем, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.
Судом враховано, що на момент здійснення відчуження спірного майна належне зобов'язання за виконавчим листом не відбулося.
Зазначений правочин купівлі-продажу автомобіля був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно, належне боржнику ОСОБА_2 , тобто всупереч інтересам стягувача, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення, а саме вивести рухоме майно з власності ОСОБА_2 , під час існування виконавчого провадження за його участю як боржника, з метою уникнення виконання відповідного грошового зобов'язання на підставі рішення суду.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що дане виконавче провадження не закінчено, зобов'язання боржника за рішенням невиконанні, заборгованість не погашена.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних доказів, наявності підстав для зняття арешту з вказаного автомобіля, позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.
Суд не приймає до уваги твердження та посилання позивача, оскільки обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог не знайшли свого підтвердження підчас розгляду справи в суді та спростовуються матеріалами справи.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА