Справа № 704/1055/21
Провадження № 1-кп/710/188/21
16.12.2021 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у колегіальному складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області в залі суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12018250240000399 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, п.п. 6, 13, ч. 2 ст. 115 КК України
14.12.2021 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018250240000399 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, п.п. 6, 13, ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 16.12.2021 за цим провадженням було призначено підготовче судове засідання.
16.12.2021прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме умисному вбивстві з корисливих мотивів ОСОБА_10 та умисному вбивстві з корисливих мотивів ОСОБА_11 , що вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. Під час досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2021 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 до 19.12.2021. На даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, продовжити свою злочинну діяльність. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення вол, з конфіскацією майна, під тягарем відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі може залишити місце свого проживання, та таким чином останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може впливати на потерпілих та свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 причетний до вчинення двох умисних вбивств.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Обвинувачений просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_6 підтримав свого підзахисного.
Представник потерпілих ОСОБА_8 та потерпіла ОСОБА_9 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Частиною ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію та майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Хайредінов проти України» вказано, що ст. 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Оцінивши доводи всіх учасників судового засідання, виходячи з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, враховуючи у сукупності наведені прокурором обставини, які свідчать про наявність зазначених ним ризиків, а саме ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень за вчинення яких кара полягає у позбавленні волі на строк до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, при цьому суд приймає до уваги усталену практику Європейського Суду, відображену зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», відповідно якої суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, особи обвинуваченого, можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих, які не були допитані у судовому порядку, а також приймаючи до уваги ту обставину, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність наведених ризиків, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 177, 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, п.п. 6, 13, ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» УДПтС України до 13.02.2022, про що оголосити йому негайно під розписку.
Строк дії ухвали до 13.02.2022 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3