15 грудня 2021 рокуСправа №: 695/2799/21
Номер провадження 3/695/1931/21
15 грудня 2021 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , -
за вчинення правопорушення передбаченого ч. 6 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.09.2021 року, серії ГП №110706, ОСОБА_1 12.09.2021 року о 11 год. 30 хв. на р. Дніпро, в адміністративних межах с. Коробівка керував маломірним судном Parsun BR300, з увімкненим двигуном Suzuki в стані алкогольного сп'яніння, тест на алкогольне сп'яніння проводився на прилад Drager ARHJ-0258. Тест позитивний та склав 0.21%.
Під час розгляду матеріалів справи ОСОБА_1 обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення заперечив та вказав, що він дійсно був на рибалці в с. Кедина Гора та коли до нього підпливли працівники поліції і запропонували пройти огляд на стан сп'яніння він не заперечував та перший раз прилад показав помилку, а за другим разом показав результат 0.21%. Проти такого результату він заперечував, однак працівники поліції повідомили його, що він може звернутися до медзакладу та пройти освідування сам. Коли він звернувся до наркологічного диспансеру в м. Черкаси, лікар відмовився проводити освідування, оскільки в нього було відсутнє відповідне направлення.
Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він перебував разом із ОСОБА_1 на рибалці, алкогольні напої не вживали, а тому були здивовані результатом, що показав прилад «Драгер» та вирішили їхати до м. Черкаси для проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, однак у проведенні останнього ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки в нього було відсутнє відповідне направлення працівників поліції.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Синиченко О.Ю. надав до суду клопотання у якому вказував на відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення посилаючись на те, що суть адмінітсартивного правопорушення, що ставиться у вину ОСОБА_1 не відповідає ч. 6 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить усіх кваліфікуючих ознак, крім того, порушена процедура проведення огляду особи на стан сп'яніння, адже в разі незгоди з результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу особа має бути направлена до відповідного закладу охорони здоров'я, чого зроблено не було. Крім того захисник ОСОБА_1 вказував на наявність встановленої заводом виробником газоаналізатора похибку у 0.05 проміле, яка не була врахована працівниками поліції, а сам ОСОБА_1 не був відсторонений від керування маломірним судно, як цього вимагає ч. 1 ст. 266 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КупАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи і з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення,, на що вказував Європейський суд з прав людини по справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» ( заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» ( заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 6 ст. 130 КУпАП, разом із тим вказана частина статті передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною п'ятою цієї статті, вчинені особами, які не мають права керування річковими, морськими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами.
Однак у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дану кваліфікуючу ознаку.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 12.09.2021 року, чек Drager Alcotest 6820 ARHJ 0258 з результатом 0.21 проміле, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, рапорт поліцейського взводу №1 РОВО УПП в Черкаській області І. Завади, відеозапис з бодікамери відповідно до якого працівниками поліції проведено ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Оглядом відеозапису з нагрудної камери поліцейського встановлено, що працівник поліції пропонує пройти огляд на стан сп'яніння, однак сам огляд та його результати належним чином не зафіксовані, оскільки камера працівника поліції налаштована до низу та із наданого відеозапису неможливо встановити хто саме проходить огляд на стан сп'яніння, крім того відео закінчується до завершення продування ОСОБА_1 газоаналізатора без належного фіксування його результату.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції врегульований ст.. 266 КУпАП, а також «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція).
Частиною 2 та 3 ст. 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 7 Розділу І вказаної вище Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п. п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість редакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) - водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже із наведених нормативних актів слідує, що поліцейський має відповідний алгоритм дій при огляді водія з метою виявлення алкогольного сп'яніння, так отримавши відмову водія від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати пройти такий огляд у відповідному закладі охорони здоров'я і тільки в разі відмови водія від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, має право для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому суд зауважує, що у Постанові ВС від 23.10.19 по справі № 357/10134/17 викладена правова позиція щодо доказів у справі про адміністративні правопорушення (п.33-36).
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічного порядку та безпеки може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах автоматичну фото- та відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з автоматичної фото- та відеотехніки, що знаходиться у чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання ПДР.
Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення (розділ 1 п.2 п.п.1).
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ 3 п.2).
Відповідно до зазначеної вище Інструкції №1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Натомість, інспектор поліції увімкнувши відеореєстратор розмістив його таким чином, що позбавляє можливості встановити належне дотримання працівниками поліції вимог вказаних Інструкцій та ст.. 266 КУпАП і позбавляє можливості однозначно стверджувати про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння та відмову у проведенні огляду в закладі охорони здоров'я.
При цьому суд зауважує, що вказаний відеозапис є єдиним доказом дотримання працівниками поліції правил огляду особи на стан сп'яніння.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд за допомогою алкотестеру Драгер, на що останній погодився. Однак, про його згоду з результатами тесту на місці, пропозиції працівників поліції пройти тест на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі чи роз'яснення йому зазначених прав не зазначено.
Так, відповідно до п.7 Розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно інструкції до приладу «Drager Alcotest 6820», технічними характеристиками вищевказаного приладу передбачено похибку в залежності від температури навколишнього повітря, зокрема при температурі від 25,0°С до 50,0°С зазначено можливу похибку вимірювання ± 0,05 мг/л.
Згідно чеку про проведення тесту на стан сп'яніння, який міститься в матеріалах справи, температура повітря була +31,0°С, а тому прилад міг зробити похибку ± 0,05 мг/л.
Тобто, з наведеного вбачається, що технічними характеристиками газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» передбачено похибку при результатах від 0 до 0,33 мг/л ± 0,05 мг/л.
На переконання суду, результат огляду у 0,21% не може свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки, та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 130 КУпАП.
До уваги також слід взяти й те, що самі по собі показники газоаналізатора не можуть свідчити про винуватість, якщо їх результат заперечується. Його показники можуть бути недостовірні, перевищення допустимої концентрації алкоголю незначне, може бути в межах похибки або пов'язане з недоліками приладу, і тому вони також під сумнівом, що солідаризується з запереченнями ОСОБА_1 .. У цьому випадку особа вправі була пройти більш поглиблений медичний огляд, чого працівниками поліції забезпечено не було.
Сукупність таких обставин викликає сумнів у достовірності наданих доказів на доведеність факту вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26травня 2015року №5-рп/2015у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суддя приходить до переконання, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 6 ст. 130 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на недостатніх доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного і міжнародного законодавства, а викладені у протоколі обставини не відображають усіх кваліфікуючих ознак вказаної частини статті.
Отже суддя, вивчивши матеріали справи приходить до висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі зазначеного та керуючись
ст., ст. 283, 284, 247 п.1 КУпАП, суддя,-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд протягом 10 днів.
Суддя Середа Л.В.