Справа № 636/1232/21 Провадження 3/636/427/21
17.12.2021Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №163424 від 21.03.2021, водій ОСОБА_1 21.03.2021, о 17:45 годині по вул. Гвардійській, в м. Чугуєві Харківської області керував автомобілем Toyota д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці за допомогою алкотестера Drager 6820 та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, до його початку від нього та представника - адвоката Лапко В.П., що діє на підставі ордеру, надійшли письмові заперечення по справі, клопотання про розгляд справи за їх відсутності та про закриття провадження у справі в зв'язку із відсутністю складу та події правопорушення.
Так, з наданих адвокатом Лапко В.П. письмових заперечень та клопотання про закриття провадження у справі вбачається, що із протоколом ОСОБА_1 та його представник категорично не погоджуються, вважають, що під час складання протоколу, направлення його до суду працівниками поліції не було дотримано вимог діючого законодавства.
Так, представник ОСОБА_1 - адвокат Лапко В.П. вказував на ті обставини, що на відеозапису, долученому до матеріалів справи, не відображено весь час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, а відеозапис, який не є безперервним, не відображує всього процесу спілкування працівників поліції із водієм, не може бути належним доказом правопорушення, яке інкриміновано його довірителю.
Крім того, адвокат Лапко В.П. вказував на ті обставини, що зазначені в протоколі та долучених до нього документах свідки ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 не були присутніми під час спілкування ОСОБА_1 із працівниками поліції, самостійно в протоколі не розписувались, письмових пояснень не складали, наявні в матеріалах справи пояснення свідків складені фактично працівниками поліції, протокол про адміністративне правопорушення не був складений в присутності правопорушника, копію протоколу останньому не вручено.
З урахуванням наведеного, адвокат Лапко В.П. просив суд закрити провадження у справі в зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів, працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №163424 від 21.03.2021, рапорт працівника поліції, Направлення водія на огляд від 21.03.2021, Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, письмові пояснення свідків (виконані на друкованому бланку).
Відеозапис з камер портативних відеорегістраторів, долучений до адміністративного матеріалу, складається з 5 відеофайлів, при перегляді яких встановлено відсутність безперервної фіксації події, що мала місце 21.03.2021. Крім того, на переглянутому відеозаписі не зафіксовано ані роз'яснення особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, її прав та обов'язків, ані наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.3 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння має містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема:
-перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу;
-на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку);
-видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);
-за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння;
-якщо встановлений факт сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП);
-якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як встановлено в судовому засіданні, працівниками поліції вказаний алгоритм дій не був дотриманий в повному обсязі.
Так, як встановлено в ході перегляду долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних відеокамер, ОСОБА_1 не було повідомлено про порядок застосування спеціального технічного засобу; не було видано (не зафіксовано навіть спроби вручити) направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначено підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, та, у випадку отримання відмові водія від проходження такого огляду, - не було запропоновано пройти огляд у відповідному медичному закладі, - під час спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 останньому кілька разів запропоновано пройти «медичний огляд».
Крім того, з тексту протоколу ДПР18 №163424 від 21.03.2021 вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано порушення одразу двох пунктів ПДР України: п.2.5 - відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, та п.2.9. - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для встановлення всіх обставин справи, суд за клопотанням захисника Ветчинкіна К.Ю. відкладав розгляд справи з метою виклику в судові засідання та подальшого допиту свідків - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які, незважаючи на виклики в судові засідання не з'явились, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості отримати їх показання з приводу обставин справи.
Наявні в матеріалах справи письмові пояснення вказаних осіб суд не може визнати беззаперечним доказом, який поза розумним сумнівом доводить факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, як встановлено переглядом відеозапису, долученого до справи, працівники поліції запросили вказаних свідків фактично після завершення спілкування із ОСОБА_1 , та в присутності свідків також йшлося про «медичний огляд», без конкретизації - чи то буде огляд на місці зупинки, чи огляду у медичному закладі.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 по справі № 560/751/17, пояснення осіб, які у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, не можуть бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення та не є належними доказами, якими може обґрунтовуватись притягнення до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення свідків, так само і дані відеозапису та показань працівників поліції (відповідного рапорту, тощо) суд не може визнати беззаперечними доказами, які спростовують доводи ОСОБА_1 та його захисника та поза розумним сумнівом доводять факт порушення водієм пунктів 2.5 або 2.9 ПДР України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно, поза розумним сумнівом, спростовували доводи ОСОБА_1 відносно того, що він не відмовлявся від огляду на стан сп'яніння, суду не надано.
Виниклі сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності існування складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами. А тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Золотоверха