Справа № 646/6091/21
№ провадження 2/646/2401/2021
(заочне)
20.12.2021 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Теслікової І.І.,
за участю секретаря Бєлівцової О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без викликом сторін цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Семенова Сергія Владиславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
Позивач звернувся до суду, через свого представника, з позовом, яким просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз» на його користь заборгованість по заробітній платі на день звільнення 39891,03 грн., та середній заробіток за весь період затримки розрахунку 27142,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 він у період з 10.09.2009 по 14.04.2021 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Харківрегіонгаз». 14.04.2021 його було звільнено за власним бажанням.
В день звільнення позивача відповідач протиправно не провів належних розрахунків з ним, а саме: не виплачена заборгованість по заробітній платі за січень-квітень 2021 року та не компенсовано йому кошти за 81 день невикористаної основної щорічної відпустки.
Вказане позивач підтверджує випискою з банку по картковому рахунку від 31.08.2021 та довідкою про індивідуальні відомості про застраховану особу форми ок-5. Представник позивача звертався до відповідача в адвокатським запитом щодо надання даних про відпустки та розрахункових листі, однак відповідь не отримана.
Відповідно до виписки з банку по картковому рахунку від 31.08.2021 та довідки про індивідуальні відомості про застраховану особу форми ок-5 заборгованість при звільненні становить: грошова компенсація за 81 день основної щорічної відпустки - 22433,76 грн., заробітна плата за січень-квітень 2021 року за вирахуванням суми, яка була сплачена позивачу 20.01.2021 та 16.02.2021 складає 17457,27 грн. Тобто заборгованість відповідача перед ним на день звільнення складає 39891,03 грн.
Вказані кошти він не отримав і по день звернення до суду, у зв'язку з чим у нього виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку. Так, відповідно до норм тривалості робочого часу при 40 годинному робочому тижні з дня звільнення - 20.04.2021 по день подачі до суду позовної заяви (03.09.2021) він має право отримати середній заробіток за 91 робочий день у розмірі 27142,45 грн.
Ухвалою суду від 16.09.2021 року позовна заява залишена без руху.
05.10.2021 року провадження по справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано у відповідача докази.
Ухвалою суду від 16.11.2021 відмовлено у задоволенні заяви адвоката Семенова С.В. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Семенова Сергія Владиславовича до Товариства з обмеженою відповідальність «Харківрегіонгаз» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільнені та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
У встановлений судом строк, представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Судом встановлено, що згідно запису трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 10.09.2009 по 14.04.2021 перебував у трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз», наказом № 124-П від 31.03.2021 ОСОБА_1 - начальника Лозівської дільниці з реалізації скрапленого газу Харківського регіонального управління скрапленого газу звільнити 14 квітня 2021 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України). ОСОБА_1 компенсувати кошти за 81 день невикористаної основної щорічної відпустки.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно ч.1 ст.83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України 15 жовтня 2013 року у справі №1-13/2013 №8-рп/2013 в аспекті конституційного звернення дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Право працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.
Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Позивачем суду не надано належних доказів, які б підтверджували його позовні вимоги.
Суд, не може взяти до уваги надану позивачем копію довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, видану Пенсійним фондом України та виписку з карткового рахунку, в якості підтвердження заборгованості по заробітній платі та грошових коштів не виплачених при звільненні, оскільки дана довідка та виписка не містять в собі інформації щодо істотних умов трудового договору з ТОВ «Харківрегіонгаз», щодо наявної заборгованості по заробітній платі та невиплачених сум при звільненні позивача, не визначає їх розмір, середньомісячний чи то середньоденний заробіток позивача, тощо.
Слід також зазначити, що з наданих позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 вбачається, що в 2009, 2010, 2011, 2017, 2018, 2019 роках ОСОБА_1 працював також і на інших підприємствах, про що свідчить відповідна графа «Страхувальник», що викликає у суду розумний сумнів щодо виконання посадових обов'язків позивачем на вищевказаних підприємствах в умовах зайнятості повний робочий день.
З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).
Копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.
Судом установлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог про розмір заробітної плати, розмір по її заборгованості за спірний період та заборгованості щодо грошових коштів невиплачених при звільненні, у наслідок чого є не підтвердженими і розрахунки про середній заробіток за час затримки розрахунку.
Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постановах від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18) та від 31 травня 2021 року у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).
Суд виходячи із засад диспозитивності цивільного процесу, враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях та те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «Харківрегіонгаз» перед позивачем по заробітній платі з січня по квітень 2021 року та грошових коштів невиплачених при звільненні, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі на день звільнення 39891,03 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку 27142,45 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 83, 94, 115, 233 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 81, 263, 264, 265, 268, 273, 280 282, 288 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову представника ОСОБА_1 - адвоката Семенова Сергія Владиславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосереднього до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківрегіонгаз», код ЄДРПОУ 36224035, місцезнаходження за адресою: м.Харків, вул.Безлюдівська, 1.
Головуючий суддя І.І. Теслікова