справа № 380/6036/20
в порядку судового контролю за виконанням судового рішення
15 грудня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Гернага Ю.О.,
за участю:
позивач не прибув,
представник відповідча не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, - встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у формі рішення від 15 липня 2020 року № 3833/1830 щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 11 березня 2020 року № 12 станом на 18 лютого 2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 11 березня 2020 року №12 станом на 18 лютого 2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання задоволено повністю. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15 липня 2020 року № 3833/1830 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11 березня 2020 року №12 станом на 18 лютого 2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом з урахуванням виплачених сум.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 380/6036/20 залишено без змін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2021, що набрала законної сили, встановлено судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі № 380/6036/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі № 380/6036/20 протягом 45 робочих днів з моменту набрання ухвалою законної сили.
На виконання вимог вказаної ухвали Львівського окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подало звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 380/6036/20.
Ухвалою від 20.10.2021 у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі № 380/6036/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання відмовлено. Встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі № 380/6036/20 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до суду у місячний строк, з моменту набрання законної сили ухвалою, звіт про виконання рішення суду.
На виконання вимог вказаної ухвали Львівського окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подало звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 380/6036/20. Згідно поданого звіту, представник відповідача вказує, що на виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 11 березня 2020 року №12 станом на 18 лютого 2020 року, виданої Львівським апеляційним адміністративним судом. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку 125111,04 грн. Нараховано та не виплачено за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 855354,54 грн., яке включене до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету.
Позивач подав заяву, відповідно до якої просить суд не застосовувати штраф до відповідача та прийняти звіт про виконання рішення суду.
В судове засідання сторони не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
При вирішенні питання про прийняття звіту суд виходить з наступного.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В силу дії норми ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 року Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права, обов'язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 382 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15.
Судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, підпунктом 5 пункту 4 якого передбачено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 8 Закону 2262- XII встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Головні управління Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Черговість виконання судових рішень визначається датою їх надходження. Також, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної програми не належить до компетенції керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, а тому відсутність коштів не може ставитись йому у вину.
Судом встановлено, що з 19.02.2020 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.
Сума щомісячного довічного грошового утримання становить 125111,04 грн.
Нараховано та не виплачено за період з 19.02.2020 по 31.01.2021 щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 855354,54 грн., яке включене до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Таким чином, на переконання суду відповідач вжив конкретні заходи з метою виконання Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 380/6036/20.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України», свідчить, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави Україна та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, суд вважає за необхідне прийняти звіт ГУ ПФУ у Львівській області про виконання судового рішення від 28.05.2020 у справі № 380/6036/20.
Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 12, 241, 248, 256, 293-295, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 у справі № 380/6036/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складений 20.12.2021.
Суддя Костецький Н.В.