08 грудня 2021 року справа № 380/1873/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий-суддя Костецький Н.В.,
секретар судового засідання Гернага О.Ю.,
за участю:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Лучків А.В.,
відповідач ОСОБА_2 ,
представник відповідача Вовчик В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Юзвяка Богдана Осиповича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Юзвяка Богдана Осиповича, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області № 609 від 17.12.2020 "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу освіти, культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 " згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді рівноцінній посаді Завідувача відділу освіти культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області у Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області;
- стягнути з Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути солідарно з міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 та Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог в заявах по суті справи зазначає, що звільнення ОСОБА_1 проведено з грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Згідно оскаржуваного розпорядження Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області № 609 від 17.12.2020 "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу освіти, культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 " позивача звільнено згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, проте в Дублянській селищній раді не відбулось змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідачем не виконано обов'язок щодо пропозиції іншої посади, окрім того за приписами Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Вказує, що у зв'язку із протиправним звільненням з роботи слід стягнути з відповідвачів моральну шкоду.
Позиція відповідачів викладена у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях. Вказано, що позивача призначено на посаду рішенням сесії Дублянскої селищної ради № 15 від 13 січня 2016 року, без проведення конкурсу на зайняття вакантної посади, чим було грубо порушено вимоги Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та принципу рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки. Трудовий шлях ОСОБА_1 в Дублянськш селищній раді розпочався із незаконного призначення її на посаду завідувача відділу. Позивач не могла не знати про це, оскільки у відповідності до «Типових професійно-кваліфікаційних характеристиках посадових осіб органів місцевого самоврядування», які затверджено Наказом Національного агентства України з питань державної служби 07.11.2019 № 203-19 визначено, ще керівник самостійного відділу повинен знати законодавство яке регулює проходження служби в органах місцевого самоврядування. У відповідності до вимог Кодексу законів про працю України позивача повідомлено про звільнення. Станом на дату попередження про майбутнє вивільнення позивачу було відомо про припинення існування Дублянської селищної ради, а значить запропонувати роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації було неможливо. На час звільнення із Дублянської селищної ради та під час перебування на посаді завідувача відділу освіти, культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 працювала у Відділі освіти Дрогобицької РДА вчителем української літератури. Звертає увагу, що на роботодавця не покладається обов'язок пропонувати працівнику роботу якщо працівник вже перебуває у трудових відносинах.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши вступне слово позивача, представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області від 13.01.2016 № 15 ОСОБА_1 призначено на посаду завідувача відділу освіти, культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради з 20.01.2016.
На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області", Постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 № 795-ХІ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році», відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, т.в.о. селещного голови Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області винесено розпорядження від 29.10.2020 № 147 «Про попередження працівників Дублянської селищної ради про наступне вивільнення у порядку ст. 40 п. 1 Кодексу законів про працю України», відповідно до якого попереджено працівників Дублянської селищної ради про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією Дублянської селищної ради.
28.12.2020 ОСОБА_1 подала до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області заяву про призначення на посаду спеціаліста відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області.
Листом від 06.01.2021 ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно штатного розпису Новокалинівської міської ради затвердженого рішенням І-ї сесії VIII скликання Новокалинівської міської ради від 03.12.2020 № 21, вакантних місьць у відділі освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради немає, тому ОСОБА_1 не може бути призначена на посаду.
На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області, відповідно до рішення сесії Новокалинівської міської ради № 1 від 19.11.2020 «Про реорганізацію Бабинської сільської ради та Дублянської селищної ради шляхом приєднання до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львіської області» Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області винесено розпорядження № 609 від 17.12.2020 "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу освіти, культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 ", відповідно до якого позивача звільнено із посади на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 31.12.2020.
Позивач, не погоджуючись із розпорядженням Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області № 609 від 17.12.2020 "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу освіти, культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 ", звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Вимогами частини третьої статті 49-2 КЗпП України встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки.
З аналізу наведеного визначення можна зробити висновок, що кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.
Частиною третьою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Отже, положення частини третьої статті 49-2 КЗпП України декларує дві імперативні норми. По-перше, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення пропонує працівникові іншу роботу. По-друге, під іншою роботою на тому ж підприємстві, установі, організації в даній статті КЗпП України мається на увазі, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров'я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці по день його звільнення.
Тобто, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (статті 43 Конституції України).
Суд вказує, що на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області, Постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 № 795-ХІ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році», відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, т.в.о. селещного голови Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області винесено розпорядження від 29.10.2020 № 147 «Про попередження працівників Дублянської селищної ради про наступне вивільнення у порядку ст. 40 п. 1 Кодексу законів про працю України», відповідно до якого попереджено працівників Дублянської селищної ради про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією Дублянської селищної ради.
Згідно рішення сесії Новокалинівської міської ради № 1 від 19.11.2020 «Про реорганізацію Бабинської сільської ради та Дублянської селищної ради шляхом приєднання до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львіської області» почато процедуру реорганізації Дублянської селищної ради шляхом приєднання до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львіської області. Вказано, що Новокалинівська міська рада Самбірського району Львіської області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Дублянської селищної ради.
Проте, роботодавцем не виконано обов'язок визначений КЗпП України, не дотримано: одночасно з попередженням про звільнення позивачу не запропоновано іншу роботу, не запропоновано вакансії із всіх наявних, які відповідали б кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров'я і яку б міг виконувати позивач, не лише за місцем роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які були в юридичної особи упродовж періоду від вручення працівнику письмового попередження про звільнення із займаної посади у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці по день звільнення.
Суд вказує, що відповідно до норм чинного трудового законодавства відсутній обов'язок роботодавця щодо пропонування особі рівнозначної посади у новоствореному підприємстві після проведеної реорганізації, а наявний обов'язок щодо пропонування лише тієї посади, що відповідає кваліфікаційним вимогам працівника.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 815/5600/15.
Судом встановлено, що у двохмісячний період з моменту попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 не надавалось пропозицій щодо переведення на вакантні посади, які б відповідали її кваліфікаційним вимогам.
У зв'язку з приєднанням до Новокалинівської міської ради Симбірського району Львівської області Дублянської селищної ради і Бабинської сільської ради внесено зміни в штатний розпис Новокалинівської міської ради Симбірського району Львівської області. До моменту приєднання Дублянської селищної ради і Бабинської сільської ради до Новокалинівської міської ради, штатний розпис Новокалинівської міської ради становив 39,75 штатних одиниць відповідно до додатку № 2 до рішення сесії Новокалинівської міської ради від 05.12.2019 року № 1841. Після приєднання штатний розпис Новокалинівської міської ради становив 86,75 штатних одиниць відповідно до рішення № 21 від 03 грудня 2020 року. Таким чином, після приєднання Бабинської сільської ради, Дублянської селищної ради до Новокалинівської міської ради Симбірського району Львівської області, в Новокалинівській міській раді збільшено штатний розпис на 47 штатних одиниць у зв'язку зі збільшенням території під юрисдикцією Новокалинівської міської ради і відповідно збільшення обсягу роботи для працівників Новокалинівської міської ради, а також для переведення працівників з реорганізованих Бабинської сільської ради і Дублянської селищної ради.
Однак, частиною четвертою статті 36 КЗпП України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Суд звертає увагу, що 28.12.2020 ОСОБА_1 подала до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області заяву про призначення на посаду спеціаліста відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області.
Листом від 06.01.2021 позивача повідомлено про те, що згідно штатного розпису Новокалинівської міської ради затвердженого пішенням І-ї сесії VIII скликання Новокалинівської міської ради від 03.12.2020 № 21, вакантних місьць у відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради немає, тому ОСОБА_1 не може бути призначена на посаду.
Згідно долучених до матеріалів справи доказів, працівників із Бабинської сільської ради і Дублянської селищної ради призначено на посади в новостворені відділи Новокалинівської міської ради. Зокрема, суд звертає увагу, що призначено на посаду ОСОБА_3 провідним спеціалістом відділу культури Новокалинівської міської ради шляхом переводу з посади провідного спеціаліста відділу освіти, культури, спорту та молодіжної політики Бабинської сільської ради.
Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника. Тому при застосуванні положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі слід враховувати в тому числі і наявність дисциплінарного стягнення.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але у підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у поставнові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 813/1713/16.
Суд вказує, що в матеріалах справи відсутні докази порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які призначені на посади в Новокалинівську міську раду і тих, які підлягали звільненню.
Матеріали справи не містять жодних доказів, зокрема службових записок, доповідних чи документів про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, які б свідчили про її низьку продуктивність праці. Натомість матеріали справи свідчать, що позивач нагороджувалась подякою і грамотою.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що розпорядження Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області № 609 від 17.12.2020 "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 " згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відтак, наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 у Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області на посаді рівнозначній посаді завідувача відділу культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради Симбірського району Львівської області, оскільки Новокалинівська міська рада є правонаступником Дублянської селищної ради Симбірського району Львівської області.
Згідно ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Як роз'яснено у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці", порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, таким чином, оскільки позивача звільнено 28.01.2019, середньомісячна заробітня плата ОСОБА_4 обчислюється виходячи з виплат за за листопад - грудень 2018 року.
Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно із п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних дні за цей період.
Згідно з довідкою Новокалиніської міської ради середня заробітня плата ОСОБА_1 розрахована у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 складає 8825, 36 грн. Отже, середньоденна заробітня плата, згідно наведених вище норм, становить - 294,18 грн.
Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2021 по 08.12.2021, що підлягає виплаті позивачу становить 68838,12 грн (234 дні х 294,18 грн).
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.
Позивач просить суд стягнути солідарно з міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області ОСОБА_2 та Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. Проте, така вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивачем не доведено, що протиправне рішення завдало наслідків, які зумовили страждання позивача та спричинили йому моральну шкоду. У справі немає доказів, які б вказували на це, так само як і обґрунтування її розміру.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн, проте така позовна вимога, відносно якої сплачено судовий збір, не підлягає до задоволення, тому відсутні підстави для стягнення судового збору.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Лучків А.В. на підставі договору від 27.01.2021 № 10/01/21 про надання правової допомоги.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг з наданя правової допомоги по справі № 380/1873/21 адвокатом надано позивачу наступні послуги:
- підготовка та подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду ( 5000 грн.);
- підготовка та подання уточнення до позову ( 1000 грн.);
- підготовка та подання 2 адвокатських запитів до Новокалинівської міської ради (500 грн.);
- підготовка та подання клопотання про витребування доказів (400 грн.);
- складання порівняльної таблиці працівників Новокалинівської міської ради і подача пояснення по справі ( 400 грн.);
- проведення консультацій щодо перспектив та ризиків пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції (300 грн.);
- участь в засіданнях і представлення інтересів замовників в судовому (4200 грн.) Оплата послуг Адвоката з надання правової допомоги в розмірі 12 000 грн. здійснюється Клієнтом протягом двох ( 2 ) місяців з моменту підписання сторонами даного акту приймання-передач.
Проте, суд вказує, що сума вказана в акті приймання-передачі наданих послуг з наданя правової допомоги по справі № 380/1873/21 складає 11800 грн.
Щодо оплати наданих послуг суд вказує, що Європейський суд з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 (Заява № 4494/07) зазначає, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Як видно з матеріалів справи, особа представляла заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними».
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 11800,00 грн є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони, а тому клопотання представника позивача підлягає частковому задоволенню.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що норми КАС України покладає обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, відповідачами не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не навів обґрунтування та не надав відповідних доказів на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 11800,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (пл. Авіації, 1а, м. Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область, код ЄДРПОУ 25254925), міського голови Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області Юзвяка Богдана Осиповича (пл. Авіації, 1а, м. Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області № 609 від 17.12.2020 "Про звільнення із займаної посади завідувача відділу культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради ОСОБА_1 " згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
3. Поновити ОСОБА_1 у Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області на посаді рівнозначній посаді завідувача відділу культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради Симбірського району Львівської області.
4. Стягнути з Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 68838,12 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 у Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області на посаді рівнозначній посаді завідувача відділу культури, молоді та спорту Дублянської селищної ради Симбірського району Львівської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8825, 36 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків, звернути до негайного виконання.
6. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути з Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 11800,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 17.12.2021.
Суддя Костецький Н.В.