15 грудня 2021 року
справа №380/12472/21
провадження № П/380/12646/21
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий-суддя Кедик М.В.,
секретар судового засідання Гавінська М.В.,
за участю:
позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідача Дутканич Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 12.02.2021 № Ф-6165-51 про сплату боргу (недоїмки);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_2 шляхом виключення відомостей про заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою судді від 02.08.2021 суддя відкрила загальне позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 28.07.2021 суд у зв'язку з реорганізацією відповідача уточнив назву відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090).
Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 27.10.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач виніс вимогу від 12.02.2021 № Ф-6165-51, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 37722,40 грн. ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.11.2013, і з 21.11.2013 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Львівській області, Залізничне управління як платник податку на загальній системі оподаткування. З моменту реєстрації і по даний час господарською діяльністю не займалася, доходи від здійснення господарської (підприємницької) не отримувала. У період з 12.04.2017 по 24.09.2018 перебувала в трудових відносинах як найманий працівник, платежі з ЄСВ, відповідно сплачував роботодавець.
Крім того, оскаржена вимога сформована з порушенням вимог податкового законодавства. Так, уповноваженими особами фіскальної служби в порушення вимог ст. 14, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 №449 впродовж 2015-2021 років (станом на 21.07.2021- на момент надходження самої вимоги) жодного разу не повідомлялось про наявність будь-якого податкового боргу (в т.ч. зі сплати ЄСВ). Тому вважає, що у позивача не може виникати обов'язку зі сплати єдиного внеску як особи.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 02.09.2021 (вх. № 63901), у якому зазначає, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в контролюючих органах. Згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, у позивача є заборгованість по єдиному соціальному внеску. Відтак оскаржена вимога винесена правомірно і підстав для її скасування немає.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З 21.11.2013 ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як фізична особа, яка отримує доходи від підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів Головне управління ДПС у Львівській області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2021 № Ф-6465-51 про сплату заборгованості з єдиного внеску станом на 31.01.2021 в розмірі 37722,40 грн.
Не погодившись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржила її до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до статті 3 вказаного Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Позивач є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник.
Згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач з 01.10.2015 по 10.01.20217 працювала у ТОВ «Моргана», з 12.04.2017 по 24.09.2018 працювала у ТОВ «МБ Україна».
Як вбачається з наданих позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, щомісяця починаючи з 2015 року по 2018 рік роботодавцями як страхувальниками за позивача як за застраховану особу нараховувався та сплачувався єдиний внесок, в розмірі не нижче мінімального страхового внеску.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою оосбою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18.
При цьому, суд звертає увагу, з спірної вимоги не вбачається за який саме період нараховано недоїмку з ЄВ у розмірі 37722,40 грн. Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував період нарахування ЄВ.
Водночас, враховуючи відсутність в матеріалах справи детального розрахунку сум недоїмки, підстав їх виникнення та відповідних пояснень податкового органу щодо зазначених сум, суд позбавлений можливості виокремити недійсну частину вимоги та скасувати таку вимогу в частині.
Враховуючи сплату єдиного внеску за позивача роботодавцем, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску, з огляду на що відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2021 № Ф-6165-61 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37722,40 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій карці платника податків ОСОБА_2 шляхом виключення відомостей про заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то суд зазначає таке.
Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій (п.п.1 п.1 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І вказаного Порядку, відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.
Згідно з главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування».
Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Зміст наведених правових норм та фактичних обставин справи свідчить про те, що у платника податків наявний правомірний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків. Інтегрована картка платника податків - це документ, що відображає стан розрахунків платника за податками, зборами тощо і невідображення у цій картці сплаченого платником податків податкового зобов'язання призводить до відображення в ній податкового боргу, що, своєю чергою, призводить до безпідставного застосування контролюючим органом до платника визначених в Податковому кодексі України заходів з погашення цього боргу.
Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то, таким чином, матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_2 шляхом виключення відомостей про заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37722,40 грн.
Саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі № 816/2042/16, від 02.10.2018 у справі № 816/2220/17, від 20.12.2018 у справі № 818/326/17.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 12.02.2021 № Ф-6165-61 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37722,40 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_2 шляхом виключення відомостей про заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37722,40 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 908,00 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення складений 20.12.2021.
Суддя Кедик М.В.