"20" грудня 2021 р.
Справа №642/7369/21
Провадження № 2/642/2521/21
20 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого- судді - Шрамко Л.Л.,
з участю секретаря- Мананкової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом
представника ОСОБА_1 - адвоката Бурми Юрія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ДІНЕРО» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
3-і особи- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк Володимир Володимирович
Позивачка ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Бурму Ю.М. звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія ДІНЕРО» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 16196, вчиненого 05 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія ДІНЕРО» заборгованості за кредитним договором в розмірі 9 247 грн., виконання якого здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляком В.В., виконавче провадження № 66946170.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що правові підстави для вчинення вказаного виконавчого напису відсутні, у приватного нотаріуса не було передбачених законодавством документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а розрахунок заборгованості таким доказом не являється. Також відсутні документи з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими документами. Кредитори не підтвердили, що ОСОБА_1 має право на погашення заборгованості саме їм, а ні первісному кредитору, таких документів позивачка не отримувала.
Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено, зупинене стягнення у виконавчому провадженні №66946170 на підставі вказаного виконавчого напису.
Ухвалою суду від 3 листопада 2021 року задоволено заяву представника позивачки про витребування доказів, витребувано у ТОВ »Фінансова компанія ДІНЕРО» та у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, представник позивачки Бурма Ю.М. подав заяву з проханням розглядати справу його відсутності та відсутності позивачки, просила позов задовольнити.
Представник відповідача та 3-і особи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Відзив на позов відповідач не надав. Пояснень 3-ї особи не надали.
Відповідач - ТОВ «Фінансова компанія ДІНЕРО» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. витребувані судом документи згідно з ухвалою суду від 03.11.2021 не надали.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та правовідносини сторін, суд відповідно до ст. 223 ЦПК України вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, у відсутності нез'явившихся учасників справи.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. 5 липня 2021 року вчинив виконавчий напис № 16196 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ДІНЕРО» заборгованості за кредитним договором в розмірі 9 247,00 грн.
На виконання вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. відкрив виконавче провадження № № 66946170 та виніс постанову від 05.10.2021 про звернення стягнення на доходи позивачки - заробітну плату у ПрАТ «Харківський комбікормовий завод».
Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора -заставодержателя вважається безспірною.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Відповідно до п. 3.1, 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Ні третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на виконання ухвали суду про витребування доказів, ні відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження безспірності заборгованості позивачки перед відповідачем, наявності письмового кредитного договору, як і не надано доказів на підтвердження виникнення у відповідача права вимоги до позивачки.
Крім того, суду не надано доказів направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості із відміткою поштового відділення про вручення чи неможливість вручення боржнику такої вимоги.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Відтак вказана норма «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» застосуванню не підлягає, оскільки була визнана незаконною та нечинною.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Згідно з правовим висновком, викладеним в Постанові Велика Палата Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума боргу, зазначена у виконавчому написі нотаріуса, яка розрахована відповідачем на дату звернення із заявою про вчинення виконавчого напису, не може бути визнана безспірною, виконавчий ннпис вчинено за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору.
Відповідно до ч.3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідачам не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису та стягнення заборгованості, надані позивачкою докази не спростовані.
Таким чином, наявні правові підстави для визнання вказаного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд при вирішенні питання розподілу судових витрат присуджує стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 908,00 грн. за подачу позовної заяви згідно ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", а також в розмірі 454,00 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, а всього у сумі 1 362,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2-4, 89, 141, 259, 265, 263-265, 272, 274-279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 16196, вчинений 5 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ДІНЕРО» заборгованості за кредитним договором в розмірі 9 247 грн. (дев'ять тисяч двісті сорок сім гривень 00 копійок)
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ДІНЕРО» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3-а, ЄДРПОУ 41350844), судовий збір в розмірі 1 362 грн. 00 коп. (одну тисячу триста шістдесят дві грн. 00 копійок) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено 20 грудня 2021 року.
Суддя - Л.Л. Шрамко