Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-з/641/243/2021 Справа № 641/7813/21
20 грудня 2021 року Суддя Комінтернівського районного суду міста Харкова Музиченко В.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Вахрушева Ольга Олександрівна, Служба у справах дітей Слобідського району м. Харкова Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить суд: визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 04 січня 2018 року посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним; зобов'язати Відділ реєстрації місця проживання у Слобідському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади м. Харкова поновити реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
До суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить: накласти арешт та заборонити відчуження та вичиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви позивач зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви, судом встановлено наступне.
Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Як вбачається з Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 .
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, а також співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви. Накладення арешту на вказане нерухоме майно може сприяти запобіганню подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Враховуючи, що накладення арешту не тягне можливих збитків відповідачів , будь-яких витрат у зв'язку із цим відповідачі не несуть, підстави обов'язкового застосування зустрічного зобов'язання (ч. 3 ст. 154 ЦПК) відсутні, - суд не застосовує зустрічне забезпечення.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання, виходячи із приписів ч.3 ч. 4 ст. 153 ЦПК України, якими передбачено, що такий виклик сторін при розгляді заяви про забезпечення позову здійснюється у виняткових випадках та в разі попереднього виклику особи,яка подала заяву про забезпечення позову.
Заява відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 151 - 154 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Накласти арешт, заборонити відчуження та вичиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 .
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя -В. О. Музиченко