Справа № 536/424/21
Провадження № 2/524/2792/21
13.12.2021 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого - судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Лапік К.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 в якій просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 34 230 грн. ринкову вартість транспортного засобу належного спадкодавцю та 1 600 грн. за виготовлення правовстановлюючих документів.
Вважає, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, оскільки внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 , яка незаконно набула, утримувала та розпорядилась належним йму майном, позбавлений можливості його успадкувати.
22.11.2020 року надіслав ОСОБА_4 з метою досудового врегулювання спору, вимогу щодо повернення майна та правовстановлюючих документів, яка залишилась без відповідного реагування.
Просить, на підставі статті 1212 ЦК України, стягнути з відповідача на користь позивача кошти у сумі 32 630 грн. вартість автомобіля ВАЗ 21053 та витрати на відновлення правовстановлюючих документів на спадкове майно в розмірі 1600 грн.
Ухвалою суду від 27.07.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження, Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримують, просять задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, що зазначені у позові.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином - засобами рекомендованого поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника. дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного .
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З приписами ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За повідомленням територіального сервісного центра МВС № 5342 від 06.10.2020 за ОСОБА_5 зареєстровано транспортний засіб ВАЗ 21053 д. н.з. НОМЕР_1 .
Постановою державного нотаріуса Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори Горбенко Л.В. від 17.12.2020 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на Ѕ частку автомобіля за відсутності правовстановлюючого документа.
Після направлення досудової вимоги у листопаді 2020 року ОСОБА_1 у березні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому, стверджував, що відповідач майно не повернула, розпорядилась ним на власний розсуд.
Згідно експертної грошової оцінки майна, здійсненого 08.02.2021 року ринкова вартість вищевказаного транспортного засобу станом на 05.02.2021 становить 32 630 грн.
Позивач у визначені законодавством строки вчинив дії, визначені ст.ст.1222, 1223, 1268 - 1270 ЦК України та прийняв спадщину після померлих матері та брата.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Одним із видів речей згідно зі ст.ст.179, 184, 192 ЦК України є грошові кошти, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. В даному випадку застосовується спосіб захисту-визнання права.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності відповідно до ч.1, 2 ст.321 ЦК України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його володінні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Так, позивач, шляхом прийняття спадщини від померлих матері та брата, набув право на отримання у власність усього того, чим володіли за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Відтак, позивач має право успадкувати також і автомобіль належний ОСОБА_5 та частку нерухомості належної ОСОБА_6
Так, спадкоємець отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку та частку нерухомості по АДРЕСА_1 . Інша частка нерухомості належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності.
Позивач вважає, що має право успадкувати також і грошові кошти, отримані відповідачем внаслідок реалізації спірного майна. Свідоцтво про право на спадщину на частку рухомого він не отримував, оскільки відсутній правовстановлюючий документ.
Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За змістом ч. 1 ст. 1214 ЦК України з часу коли особа набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, вона відповідає за допущене нею погіршення майна.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
У цій справі ОСОБА_1 пред'явив вимоги до ОСОБА_4 , зазначаючи, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 та саме нею могло бути отримане майно спадкодавця. На підтвердження вказаних обставин, долучає пояснення ОСОБА_4 , надані правоохоронним органам.
Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 існували родинні відносини, отримання нерухомості та транспортного засобу у спадок. тобто доводи позивача з цього приводу непідтверджені та відповідачем не визнані.
За даними сервісного центру власником транспортного засобу є ОСОБА_5
07.11.2020 до Кременчуцького РВП ГУНП надійшла письмова заява ОСОБА_1 про те, що його родичка вчинила протиправні дії у відношенні майна покійного родича. Як зазначено в довідці: під час виїзду до ОСОБА_4 з'ясовано, що остання мешкала із ОСОБА_6 , який за життя користувався автомобілем ВАЗ 21053. Відібрано пояснення від ОСОБА_4 , остання повідомила, що після смерті ОСОБА_6 його брат повідомив ОСОБА_4 , що займатись похованням не буде та вона може продати автомобіль брата. На підставі отриманої інформації розгляд звернення припинено.
Відомості відображені у довідці правоохоронних органів не є достовірними, враховуючи те, що власником рухомого майна станом на день розгляду справи судом є померла ОСОБА_5 , будь - які домовленості щодо надання повноважень на розпорядження майном ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , заперечує.
Матеріали справи не містять жодних доказів, про користування нерухомим майном ОСОБА_4 , враховуючи той факт, що за адресою останнього проживання покійного ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_4 не зареєстрована, а отже заволодіння правовстановлюючими документами останньою грунтується на припущеннях. Так, до позову долучено квитанції від 29.09.2020 щодо перерахування 1325 грн сплачених ОСОБА_1 , за платні послуги, отримувач Північно - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції Натомість доказів, що вказані витрати понесені за відновлення документів, необхідність понесення вказаних витрат ОСОБА_1 , а також понесення відповідачем витрат у сумі 1600 грн., на відновлення документів відсутні.
З огляду на вищевказані положення закону, сул відповідно до ч. 2 ст.5 ЦПК України знаходить недоведеним позов ОСОБА_1 , щодо факту користування майном ОСОБА_4 , вибуття цього майна із володіння відповідача, зменшення вартості майна, а також необхідності та понесення витрат за відновлення документів, а за змістом ст. ст. 1212, 1214 ЦК України з часу коли особа набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, вона відповідає за допущене нею погіршення майна та повинна повернути це майно. Іншого відповідачем не доведено.
Доказів протилежного сторонами суду не надано та даних обставин не спростовано.
Наведене в сукупності свідчить про відсутність підстав, передбачених статтею 1213 ЦК України для задоволення позовних вимог.
Судові витрати у відповідності до ст. 141 ЦПК України віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. 259,280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Предоляк