Справа № 524/10667/21
Провадження №2-а/524/170/21
17.12.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого судді - Вінтоняк Н.Д., за участю секретаря судового засідання - Воблікової І.О., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Бублика О.І., представника відповідача - Коломієць О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Волика Максима Володимировича та Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 жовтня 2021 року інспектор роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Волик М.В. виніс постанову серії ГАБ № 859858 від 27.10.2021 року, якою наклав на неї адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Відповідно до змісту постанови серії ГАБ № 859858 від 27.10.2021 року, 27.10.2021 р. о 15 год. 50 хв. гр. ОСОБА_1 перебувала в громадській будівлі «Кременчуцький центр зайнятості» по проспекту Арсенальному,1, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме без маски, що закриває ніс та рот, чим порушила пп. 1 п. 2 Постанови КМУ 1236 від 09.12.2020 р., а відтак вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, за що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Позивач вважає, що постанова серії ГАБ № 859858 від 27.10.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вона не вчиняла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44- 3 КУпАП. До того ж, відповідачем було порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, не роз'яснено позивачу її права, постанову винесено без розгляду адміністративної справи, у відсутність позивача, на адресу позивача не було направлено належним чином завірену копію оскаржуваної постанови тощо.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив поновити строк звернення до суду позовом, визнати протиправними дії та бездіяльність інспектора роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Волик М.В., скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ГАБ № 859858 від 27.10.2021 року, стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 15.11.2021 року визнано підстави пропуску звернення до суду з позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. До участі у справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції.
Відповідач Волик М.В. та представник відповідача - Департаменту патрульної поліції надали до суду відзив на позов, в якому вказали, що 27 жовтня 2021 року інспектор роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Волик М.В. виніс постанову серії ГАБ № 859858 від 27.10.2021 року, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 255 грн., за те, що остання
27.10.2021 р. о 15 год. 50 хв. перебувала в громадській будівлі «Кременчуцький центр зайнятості» по проспекту Арсенальному,1, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме без маски, що закриває ніс та рот, в тому числі, виготовлених самостійно, чим порушила пп. 1 п. 2 Постанови КМУ 1236 від 09.12.2020 р. (відеофіксація здійснювалася за допомогою нагрудних відеокамер ВІ 01027 \ 01104).
Позивач у позові не заперечує, що у вказаних у постанові місці та час перебував у громадській будівлі - приміщенні «Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості» без одягненого засобу індивідуального захисту, що закриває ніс та рот. Позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП у зв'язку з порушенням вимог пп. 1 п. 2 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року. Жодного тлумачення положення даних нормативних актів Конституційний Суд України в своєму рішенні від 28.08.2020 року в справі № 1-14/2020 (230/20) не надавав, а тим паче не визнавав їх такими, що не відповідають Конституції України, а тому посилання позивача на вказане рішення Конституційного Суду України є необґрунтованими.
Відповідачі вказують, що інспектором було дотримано процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Письмові пояснення по факту вчиненого правопорушення позивач не надавала, жодних клопотань не заявляла, будь-яких дій, спрямованих на реалізацію своїх прав, визначених ст. 268 КУпАП, не вчиняла, від отримання копії постанови відмовилася.
Враховуючи незгоду позивача з притягненням її до адміністративної відповідальності, висловлену під час розгляду справи, на виконання вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №172568 від 27.10.2021 року, про що було повідомлено позивача. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у відповідності до вимог ч.1 ст. 276 КУпАП.
Позивач подав відповідь на відзив.
З огляду на викладені обставини, відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позові, просили задовольнити. Додатково пояснили, що поліцейським було порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки необхідно було спочатку скласти протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, призначити його розгляд, а потім виносити відповідну постанову. До того ж, копію оскаржуваної постанови було направлено не на адресу позивача, копія постанови не завірена належним чином, містить виправлення та не відповідає оригіналу. Під час складання постанови Волик М.В. не роз'яснив права позивачу, що є порушенням прав ОСОБА_1 .
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов.
У судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які пояснили, що 27.10.2021 року разом з ОСОБА_1 перебували в Кременчуцькому центрі зайнятості без захисних масок, оскільки вважають, що вимога носити такі маски суперечить Конституції України та є незаконною. Працівники Кременчуцького центру зайнятості викликали поліцію, яка спілкувалася з ОСОБА_3 з приводу того, що він без маски, до ОСОБА_1 жодних претензій з боку працівників поліції не було. Свідки не бачили, щоб ОСОБА_1 спілкувалася з працівниками поліції, що відносно неї відбувався розгляд справи про адміністративне правопорушення та складалася постанова.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.10.2021 р. ОСОБА_1 перебувала в громадській будівлі - «Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості» по проспекту Арсенальному,1, без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а саме без маски, що закриває ніс та рот, в тому числі, виготовлених самостійно, чим порушила пп. 1 п. 2 Постанови КМУ 1236 від 09.12.2020 р.
По факту вчинення правопорушення 27.10.2021 року інспектором роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Воликом О.В. винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 859858 від 27.10.2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. Від отримання копії постанови ОСОБА_1 відмовилася.
Копію оскаржуваної постанови було надіслано рекомендованим листом за вих. №13834\41\26\1-2021 від 28.10.2021 року. У судовому засіданні встановлено, що при заповненні адреси позивача було допущено помилку: зазначено кв. 21, замість 121. Проте вказані недоліки не позбавили позивача можливості звернутися до відповідача зі скаргою на постанову від 27.10.21 року, а в наступному - до суду з вказаним позовом.
До того ж, копія постанови, що була направлена позивачу та приєднана ним до позову у даній справі, за своїм змістом відповідає копії постанови, що приєднана до відзиву відповідачем. Вказані документи не містять розбіжностей в своєму змісті.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За приписами ст. 29 вказаного Закону карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Згідно з п.п.1 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року, на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Вимогами ч. 2 ст. 43-3 КУпАП передбачено, що перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч.2 ст. 22 КУпАП розгляд справ за ч.2 ст.44-3 КУпАП проводять органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом положень статей 73, 75, 76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, згідно з оскаржуваною постановою, стало виявлення посадовою особою підрозділу поліції у приміщенні Кременчуцького центру зайнятості позивача без видимих засобів індивідуального захисту.
Судом досліджено відеозаписи, надані з бодікамери інспектора Волика М.В. ВІ-01027, на яких безпосередньо зафіксовано процедуру притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з відеофайлу 20211027204904001139, о 15:41 інспектор Волик М.В. пред'явив ОСОБА_1 своє службове посвідчення, повідомив, що відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП, роз'яснив процесуальні права. В свою чергу, позивач ОСОБА_1 постійно перебивала поліцейського, не давала йому висловитися, постійно вимагала від нього надати пояснення з приводу того, на якій підставі він використовує її персональні дані, надати довіреність на підтвердження повноважень інспектора, не зважаючи на те, що інспектор Волик М.В. пред'явив своє службове посвідчення, яке є офіційним документом, що посвідчує належність особи до Національної поліції та підтверджує її повноваження, визначені чинним законодавством. Будь-яких інших клопотань під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заявляла. О 15:48 Волик М.В. починає складати постанову по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 .
З приводу вказаного правопорушення ОСОБА_1 та особи, які знаходилися поруч з нею, постійно заперечували, так як не вважали це порушенням закону, про що неодноразово повідомляли працівникам поліції під час перебування у Кременчуцькому центрі зайнятості, що підтверджується відеозаписами з бодікамер поліцейських ВІ-01027 та 01104.
О 15:50 Волик М.В. повідомив позивачу, що виніс відповідну постанову та наклав адміністративне стягнення у розмірі 255 грн., роз'яснив строки, порядок оскарження постанови та сплати штрафу. ОСОБА_1 копію постанови не отримувала.
З відеофайлу 20211027205910001192 вбачається, що Волик М.В. повідомляє ОСОБА_1 , що оскільки вона не згодна з правопорушенням, відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 оспорювала допущене порушення, на виконання вимог ч. 5 ст. 258 КУпАП, інспектором Волик М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.10.2021. В протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 27.10.2021 року о 15:50 за місцем вчинення. До протоколу додано рапорт, постанову ГАБ 859858.
Судом встановлено, що зібраними матеріалами справи, а також поясненнями самого позивача та його представника, показаннями свідків підтверджується факт перебування ОСОБА_1 без захисної маски у приміщенні Кременчуцького центру зайнятості, а відтак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Суд зауважує, що Постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020, є чинною, її норми є обов'язковими для виконання всіма особами на території України, окремі положення вказаного нормативно-правового акту, в тому числі п.п. 1 п. 2, неконституційними не визнавалися, а посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 у справі № 1-14/2020 (230/20) є безпідставним, оскільки Великою палатою Конституційного Суду України в цій справі розглядалося конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392 і в цій частині було закрито конституційне провадження.
В свою чергу, ст. 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров'я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов'язку охороняти життя людини та громадянина, у т.ч. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, не заслуговують на увагу доводи позивача про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Разом з тим, аналізуючи процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зауважує, що, з'ясувавши, що ОСОБА_1 заперечує проти вчиненого адміністративного правопорушення, поліцейський, у відповідності до ч. 5 ст. 268 КУпАП, мав скласти протокол та долучити її до постанови, про що зазначити в самій постанові.
Натомість інспектор продовжив розгляд справи про адміністративне правопорушення, виніс оскаржувану постанову, після чого склав протокол про адміністративне правопорушення та не зазначив про це в самій постанові.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту другого частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України не передбачено визнання протиправними дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а відтак вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення процедури розгляду справи, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно ст. 139 КАС України з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача кошти у розмірі 227 грн. (454 грн. : 2) у повернення сплаченого судового збору, оскільки позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 1, ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просить стягнути витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги в розмірі 2600 грн.
Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії наступних документів:
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- копію договору про надання правової допомоги від 02.11.2021 року;
- ордер серії ПТ № 113682;
- акт виконаних робіт від 15.12.2021року.
Як вбачається зі змісту вищевказаних документів, адвокатом надано, а позивачем прийнято і оплачено наступні послуги: надання консультації (4 години) - 600 грн. , складання позовної заяви ( 4 години) - 1200 грн., участь у судовому засіданні (2 години) - 800 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
З огляду на те, що відшкодування витрат на правову допомогу носить компенсаційний характер, зважаючи на складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає розумними та співмірними витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2600 грн.
Разом з тим, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з Департаменту патрульної поліції підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 1300 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 44-3, 222, 251, 256, 258 КУпАП, ст.ст. 9, 19, 20, 77,139, 241, 244, 245, 246, 286, 295, 297 КАС України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Волика Максима Володимировича та Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову серії ГАБ № 859858 по справі про адміністративне правопорушення від 27.10.2021 року, винесену інспектором роти № 3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Воликом Максимом Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч.2 ст. 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень, - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення надіслати на новий розгляд до Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень та витрат на правову допомогу у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк