Копія
10 вересня 2021 року Справа № 160/11345/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні в у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати, -
12.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, у якій просить стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.01.2016 року по 31.12.2017 (включно) в розмірі 6 058, 50 грн.; стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 16.01.2016 до 31.10.2017 (включно) в розмірі 3 375, 17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює з 16.01.2016 року на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. При цьому відповідачем не було виплачено позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.01.2016 року по 31.12.2017 (включно) у розмірі 6058,50 грн. та індексацію грошового забезпечення за період з 16.01.2016 до 31.10.2017 (включно) в розмірі 3 375, 17 грн , у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
26.08.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення. Відповідно до розрахункових листів за спірний період, виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вказаних вимог чинного законодавства в межах номенклатури посад та встановлених розмірів окладів, надбавок, доплат та премій в максимально можливому розмірі, враховуючи наявні межі граничних розмірів грошового забезпечення, встановлені наказами Департаменту патрульної поліції, що виключає, згідно вимог п.6, 7 розділу № 1 Порядку №260, можливість нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за наведені періоди в більшому розмірі, ніж було фактично нараховано та виплачено. Визначено п. 11 Порядку № 260, підставами для виконання службових обов'язків в нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби у нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. При цьому, згідно того ж пункту Порядку № 260, службою з нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерив для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Таким чином, оскільки, відповідно до наведених правових норм, додаткові види грошового забезпечення разом з іншими його складовими можуть бути нараховані та виплачені лише в межах встановлених граничних розмірів та не можуть перевищувати таких граничних розмірів, а позивач за спірний період отримував грошове забезпечення в розмірі, який дорівнює максимальному граничному розміру грошового забезпечення за його посадою, відсутні будь-які підстави для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення в більшому розмірі, ніж встановлено зазначеними вище наказами, якими затверджені граничні розміри грошового забезпечення поліцейських. Відтак, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період є правомірними. Що стосується індексації грошового забезпечення, то вона проводиться поліцейським виключно після прийняття постанови КМУ №782 від 18.10.2017 року. Вважає, що відповідач діяв виключно у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює з 16.01.2016 на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.
В період служби позивачем, відповідно довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП за 2016 рік, та за 2017 рік, фактично відпрацьовано 1154 годин нічних змін.
В період з 16.01.2016 року по 31.10.2017 року позивачеві не було проведено індексацію грошового забезпечення.
Вважаючи, що ОСОБА_1 має право на грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 16.01.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 6 058, 50 грн. та на індексацію грошового забезпечення за період з 16.01.2016 року по 31.10.2017 року, яке протиправно не було йому виплачене відповідачем, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення невиплаченого грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за спірні періоди, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України № 580-VIII від 02.07.2015 року “Про Національну поліцію”.
За приписами п. 4 ч. 10 ст.62 цього Закону, визначено гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом яких поліцейський, зокрема, своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до частини 1, 2 статті 94 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Виходячи з положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції” (далі - Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988, визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України “Про Національну поліцію”, Постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських - наказом МВС України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку № 260 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку № 260 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за період з січня 2016 року по грудень 2017 року включно, позивач відпрацював в загальній кількості 1154 годин в нічних змінах, з яких 576 у 2016 році та 578 у 2017 році, отже, має право на доплату за службу в нічний час за вказаний період.
В той час, судом встановлено, що нарахування доплати за службу в нічний час здійснювалось відповідачем лише з січня 2018 року, що підтверджується відомостями про грошове забезпечення.
Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати за службу в нічний час за період з 16.01.2016 року по 31.12.2017 року.
В свою чергу, розрахунок доплати за службу в нічний час належать до виключної компетенції відповідача, а суд не вправі підміняти орган, до виключної компетенції якого входять функції щодо нарахування грошового забезпечення поліцейських.
Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу доплату за службу в нічний час за період з 16.01.2016 року по 31.12.2017 року.
При цьому, доводи відповідача, що позивачу виплачувалося грошове забезпечення в межах граничних розмірів останнього, визначених наказами Департаменту патрульної поліції, а тому підстави для нарахування доплати за службу в нічний час відсутні, є безпідставними, оскільки відповідно до зазначених вище приписів Постанови № 988 та Порядку № 206 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час є імперативним і ця доплата не може обмежуватися чи взагалі скасовуватися наказами відповідача.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена Верховним Судом в постанові від 16.07.2020 року по справі №2140/1763/18.
Не приймаються судом і доводи відповідача, що позовні вимоги за наведені в позовній заяві періоди задоволенню не підлягають на підставі п. 11 розділу І Порядку №260, оскільки частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Зазначене свідчить про відсутність строкового обмеження у виплаті заборгованості по оплаті праці і, відповідно, спростовує посилання відповідача на пункт 11 Порядку №260.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення за період з 16.01.2016 року до 31.10.2017 року в розмірі 3 375, 17 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Вказана норма Закону є чинною з моменту прийняття Закону України "Про Національну поліцію".
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом міністрів України затверджено постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (надалі також - Порядок №1078), згідно з пунктом 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Відповідно до п.п. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов'язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов'язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 по справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 по справі № 815/2590/18.
Судом встановлено, що позивачу у спірний період нарахування та виплата індексації не здійснювалась.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
За таких обставин бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16.01.2016 року по 31.10.2017 року є протиправною.
При цьому, суд не має повноважень здійснювати розрахунок індексації грошового забезпечення до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 року у справі №420/1207/19.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та вилатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.01.2016 року по 31.10.2017 року.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.ч.1, 2 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно положень ч. 1, 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Іншого порядку розподілу судових витрат Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Стаття 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським бюро “Юлії Крат” укладено Договір про надання правової допомоги №06/03/2021/138 від 06.03.2021 року.
На виконання умов договору 09.07.2021 року Адвокатським бюро «Юлії Крат» було видано ордер Серії ВІ № 1049004 адвокату Юлії Михайлівні Крат, право на заняття адвокатською діяльністю якої підтверджується свідоцтвом серії ПТ №1841 від 08.08.2017 року.
Відповідно до п. 2 договору, з метою виконання даного договору Адвокатське бюро надає наступну правову допомогу, зокрема у справах щодо стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час, по індексації грошового забезпечення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що клієнт сплачує на користь Адвокатського бюро, в якості оплати послуг за Договором, грошові кошти у національній валюті - гривні, у розмірі 30% від суми, що стягнута на користь Клієнта у зв'язку з виконанням договору.
Отже, відповідно умов договору, розмір оплати послуги встановлений у розмірі 30% від стягнутої суми.
Втім, як встановлено судом позивач у своєму позові просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., що неузгоджується з умовами договору.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акт здачі-приймання наданої правової допомоги №1 від 24.05.2021 року, з якого вбачається надання послуги зі складання і направлення адвокатських запитів, збір інформації та документів, надання консультацій вартістю 1000 грн. за 1 год.; формування правової позиції, підготовка стратегії захисту та узгодження її з клієнтом, складання, оформлення та подання позовної заяви вартістю 3000 грн. за 3 год.
Однак, наданий акт здачі-приймання не містить посилання на предмет наданої послуги та не містить інформації, що надані за актом послуги стосуються саме даної адміністративної справи.
Окрім того, позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646) про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час за період з 16.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та вилатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 16.01.2016 року по 31.12.2017 року.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.01.2016 року по 31.10.2017 року.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та вилатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.01.2016 року по 31.10.2017 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська