про залишення позову без розгляду
13 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/8932/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Хомича Є.І,
представника відповідача Наумчик О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовних вимог без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними щодо відмови в призначенні трудової пенсії по інвалідності відповідно до ст. 25 ЗУ України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення», зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити трудову пенсію по інвалідності відповідно до ст. 25 ЗУ України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення з 25.04.1996, з цієї ж дати провести перерахунок призначеної пенсії, з врахуванням раніше виплачених сум .
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В судовому засіданні позивач, представник позивача вимоги позову підтримали.
Представник відповідача вимоги позову не визнала, вказавши, що оскільки позивач не звертався із заявою про призначення пенсії по інвалідності або поновлення її виплати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідач відповідно не приймав жодного рішення. При цьому наголосила, що позивач пропустив строки звернення до суду за захистом своїх прав, адже пенсія є щомісячним періодичним платежем і про припинення її виплати в травні 2011 року він дізнався, так як було припинено нарахування коштів на банківську картку.
20.10.2021 до суду відповідачем було подано відзив на адміністративний позов про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. 26.11.2021 до суду надійшли додаткові пояснення до вказаного відзиву.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 було закрито
підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті о 10:00 13.12.2021.
Представник відповідача в судовому засіданні подала заяву, в якій просила залишити позов без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення, де зазначила, що оскільки позивачу було припинено виплату пенсії в травні 2011 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся в серпні 2021 року, тому строк звернення до суду пропущений. При цьому пояснила, що позивачу було припинено щомісячну виплату пенсії з травня 2011, про що подала в якості письмового доказу архівний особовий рахунок № НОМЕР_1 по ОСОБА_1 , де зазначено час припинення виплати, вказавши, що самої пенсійної справи в ГУ ПФУ у Волинській області не збереглося. Також вважає, що в одній із письмових відповідей ГУ УПФУ у Волинській області на заяви позивача та його представника помилково зазначено, що відповідачем було перевірено документи його архівної пенсійної справи, наголосила, що при цьому досліджувався лише архівний особовий рахунок, який існує тільки в електронній формі.
Позивач та його представник щодо заявленого представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду заперечили, вважають, що оскільки допущені відповідачем порушення вимог пенсійного законодавства по припиненню виплати соціальної пенсії по інвалідності є триваючими з часу припинення по даний час, тому строк звернення в суд з позовом пропущено не було і потреби для надання судом додаткового терміну для усунення недоліків для подання заяви про поновлення строку звернення з позовом, не має.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України установлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою і четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Як установлено судом, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом 25.08.2021, вимоги якого стосуються дій (бездіяльністі) ГУ ПФУ у Волинській області щодо відновлення та перерахунку трудової пенсії по інвалідності з 25.04.1996 (моменту набуття права на пенсію по інвалідності), тобто за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо не проведення належного нарахування та виплати складових пенсії.
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Щодо зазначення позивачем невиплати пенсії як триваючого правопорушення, де відповідач зобов'язаний провести перерахунок пенсії з часу припинення її виплати слід вказати наступне.
Суд наголошує на тому, що пенсія чи соціальна допомога є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено припинення призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня припинення отримання пенсійної виплати особі, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В цьому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
При вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
В судовому засіданні встановлено, що як вбачається із поданої позивачем заяв до УПФ від 25.04.1996 та 05.01.2006, ОСОБА_1 звертався про призначення, поновлення та виплату соціальної допомоги (пенсії) по інвалідності, а із дослідженого архівного особового рахунку, який видрукуваний з архівної електронної бази відповідача по УПФ України у Волинській області № 196548 (приєднаний до матеріалів позову), вбачається, що виплата позивачу була припинена 04.05.2011 у зв'язку із працевлаштуванням позивача на роботу (зазначено в п. 4 особового рахунку).
Крім того, як вбачається постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2012 (справа № 0308/14420/12), було прийнято рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФ України у Волинській області 29 397 грн. за період з 25.04.1996 (часу реєстрації підприємцем) по 30.04.2011 як надміру виплаченої соціальної пенсії у зв'язку із реєстрацією позивача фізичною особою-підприємцем. Однак, дане рішення суду не набрало законної сили, оскільки такий позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства як було зазначено в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 по даній справі, тому провадження апеляційним судом було закрито.
В судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що після закриття апеляційним судом провадження у вищевказаній справі, УПФ України у Волинській області у встановленому порядку з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії вже не зверталося.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, оскільки отримання позивачем листа відповідача у відповідь на подану заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, беручи до уваги, що в судовому засіданні позивачем підтверджено, що ще в травні 2011 року останній раз на картку позивача надходили з УПФ кошти, з якого слід визначити початок перебігу строку звернення до суду.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Отже, застосовуючи зазначені вище правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, до обставин цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, зазначеними позивачем та його представником в судовому засіданні, а відтак позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич