79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
23 червня 2010 р. № 2а-1156/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Костіва М.В.
при секретарі судового засідання Билень Н.С.
з участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Гапаєв С.О.;
від третьої особи: Ясінська Л.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом засновника громадської організації “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд” ОСОБА_4, м. Львів, до Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -начальника Головного управління юстиції у Львівській області Багряка Андрія Степановича, м. Львів, Начальника відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації відомчих нормативних актів та реєстрації об'єднань громадян Ясінської Любові Євстахіївни, м. Львів, про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 08.10.2009 р. №304-р “Про відмову в реєстрації об'єднання громадян” та правовий висновок щодо установчих документів, поданих на реєстрацію громадської організації “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд” від 08.10.2009 р.; зобов'язання Головного управління юстиції у Львівській області зареєструвати громадську організацію “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд” на підставі поданих 06.10.2009 р. документів,
встановив:
Засновник громадської організації “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд” ОСОБА_4, м. Львів, звернувся із позовною заявою до Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -начальника Головного управління юстиції у Львівській області Багряка Андрія Степановича, м. Львів, Начальника відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації відомчих нормативних актів та реєстрації об'єднань громадян Ясінської Любові Євстахіївни, м. Львів, про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління юстиції у Львівській області від 08.10.2009 р. №304-р “Про відмову в реєстрації об'єднання громадян” та правовий висновок щодо установчих документів, поданих на реєстрацію громадської організації “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд” від 08.10.2009 р.; зобов'язання Головного управління юстиції у Львівській області зареєструвати громадську організацію “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд” на підставі поданих 06.10.2009 р. документів.
Ухвалою суду від 08.02.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 31.03.2010 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.
Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував з мотивів, зазначених у позовній заяві. Стверджував, зокрема, що подані на реєстрацію документи відповідають законодавству, зміст статуту закону не суперечить, а відтак правовий висновок і прийнятий на його підставі наказ від 08.10.2009 р. №304-р “Про відмову в реєстрації об'єднання громадян” є незаконними. Просив позов задовольнити.
Представники відповідача та третіх осіб позов заперечили за безпідставністю. Просять у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.
06.10.2009 р. відповідачу були подані для реєстрації документи щодо громадської організації “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд”, засновниками якої є ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Відповідач не заперечував комплектності надходження документів, не посилався на неподання засновниками передбачених законом документів.
08.10.2009 р. начальником відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації відомчих нормативних актів та реєстрації об'єднань громадян Ясінською Л. Є. було підготовлено Правовий висновок щодо установчих документів, поданих на реєстрацію Громадської організації “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд”, яким вказана особа висловила свою думку про те, що така організація не може бути зареєстрована. Позивач просить визнати такий висновок протиправним і скасувати.
Однак, згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд може визнати незаконним та скасувати лише правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, за умови, що він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори, зокрема, щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії). Однак, як вбачається зі змісту вказаного висновку, він не породжує для позивача ніяких прав чи обов'язків, а містить лише думку посадової особи щодо відповідності чи невідповідності змісту статуту вимогам закону. Відтак, зазначений висновок, не залежно від його змісту, сам по собі не порушує прав чи інтересів позивача. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права, але лише у випадку його порушення, невизнання чи оспорювання. З урахуванням наведеного, у позові в цій частині слід відмовити.
За результатами розгляду даного висновку, оспорюваним наказом №304-р від 08.10.2009 р. “Про відмову в реєстрації об'єднання громадян” було відмовлено у реєстрації Громадської організації “Виявлення профнепридатності чиновників та корупції “Громадський осуд”. З матеріалів справи вбачається, що даний наказ був винесений з підстав, зазначених у правовому висновку.
Зокрема, індивідуальна назва організації «Виявлення профнепридатності чиновників та корупції «Громадський осуд», викладена у пункті 2.1 статуту частина мети її діяльності - здійснення оцінки діяльності та виявлення фактів професійної непридатності службовців органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також окремі завдання, які ставить перед собою «Громадський осуд»(зокрема, виявлення і фіксування фактів незаконної діяльності окремих працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування), на думку відповідача перевищує повноваження громадських організацій у сфері протидії корупційним проявам, порушує норми ст. 8 Закону України «Про об'єднання громадян», яка забороняє втручання зареєстрованої громадської організації у діяльність органів державної влади і навпаки. Згідно із ст. 3 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»визначено коло суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції та основні функції, які належать до їх повноважень. Відповідно до ч. 4 ст. 3 закону спеціально уповноваженими суб'єктами, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень належать спецпідрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до ч. 5 цієї статті до кола суб'єктів, які беруть участь у запобіганні, виявленні корупційних діянь віднесено і об'єднання громадян за їх згодою. Відповідно до ст. 15 закону, межами участі громадськості визначено участь у діяльності щодо виявлення фактів вчинення корупційних діянь та встановлення осіб, які їх вчинили, у межах повноважень, визначених законом. Тому, на думку відповідача, громадські організації наділяються повноваженнями не самостійно виявляти факти корупційних діянь, а брати участь у діяльності щодо виявлення фактів корупційних діянь спільно із спеціально уповноваженими суб'єктами. У нормах статуту відповідач вбачає намагання громадської організації виконувати функції органів спеціально уповноважених на виконання функцій щодо запобігання та виявлення корупції. Одним із завдань, які ставить перед собою «Громадський осуд»є «виявлення та фіксування незаконної діяльності окремих працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування», що також розцінює відповідач як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки згідно із ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»до завдань оперативно-розшукової діяльності спеціально уповноважених на це органів належить питання пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб чи групи осіб. Законом громадськості взагалі такі повноваження як «виявлення та фіксування»незаконної діяльності окремих працівників...»не надається. Таке положення статуту відповідач розцінює як загрозу конституційним правам громадян зі сторони не уповноваженого суб'єкта -громадської організації.
Однак, такі висновки не відповідають змісту статуту, оскільки жодних заходів, спрямованих на реалізацію завдань, які б суперечили закону, ним не визначено. Встановлені цілі та завдання організації закону не суперечать, як і заходи, спрямовані на їх досягнення, які зазначені в статуті. Статут не містить положень щодо підміни громадською організацією правоохоронних органів чи незаконного втручання в їх діяльність. Згідно із ст. 15 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», об'єднання громадян та їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання, виявлення та протидії корупційним правопорушенням можуть (крім випадків, коли це віднесено законом до виключної компетенції спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції), брати участь у діяльності щодо виявлення фактів вчинення корупційних правопорушень та встановлення осіб, які їх вчинили, у межах повноважень, визначених законом; повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних правопорушень спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, іншим органам, зазначеним у статті 3 цього Закону, керівництву та колективу підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення, а також громадськості; запитувати та одержувати в установленому порядку від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію про діяльність щодо запобігання та протидії корупції; проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування; брати участь у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції; вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання та протидії корупції; проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання та протидії корупції; проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання та протидії корупції; здійснювати громадський контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству. Об'єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання та протидії корупції, та основних напрямів їх діяльності.
Також, як випливає з правового висновку, всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про об'єднання громадян», якою визначено виключне право вищого статутного органу громадського об'єднання (загальні збори, конференція, тощо) на реалізацію права власності на його майно, пунктом 6.1.6 статуту до повноважень вищого керівного органу «Громадського осуду»віднесено лише визначення порядку реалізації права власності на майно. Пунктом 6.2.4 право розпорядження майном та коштами Організації віднесено до повноважень Президента. Відповідно до пунктів 6.4.1 -6.4.4 статуту про утворення місцевих осередків повідомляються Правління Організації і, відповідно, Правлінням громадської організації “Громадський осуд»затверджується рішення про утворення місцевого осередку. Однак, утворення та повноваження Правління взагалі не визначено статутом. Крім того, згідно із ст.. 9 Закону України “Про об'єднання громадян”, до місцевих об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Законом ставиться вимога про обов'язкове утворення осередків для всеукраїнських громадських організацій, які поширюють свою діяльність на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. Статутом також не передбачено положення щодо обов'язку громадського об'єднання про регулярне обнародування своїх основних документів, склад керівництва, дані про джерела фінансування, як це вимагається ч. 4 ст. 6 закону. Пунктом 1.4 статуту визначено, що Організація створюється як місцева, територією діяльності якої є Львівська область. Поряд з тим, Організація здійснюватиме громадський контроль за діяльністю в Україні працівників органів державної влади та місцевого самоврядування (підпункт 3 пункту 2.2) відповідач вважає суперечливими. Всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про об'єднання громадян»до положень статуту не внесено норми щодо обов'язкової реєстрації змін до статуту після їх прийняття відповідним органом управління.
Згідно із ст. 13 Закону України “Про об'єднання громадян”, об'єднання громадян діє на основі статуту або положення. Статутний документ об'єднання громадян повинен містити: назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12-1 цього закону), його статус та юридичну адресу; мету та завдання об'єднання громадян; умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього; права і обов'язки членів (учасників) об'єднання; порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань; порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання; порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією. У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян. Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України. З матеріалів справи вбачається, що статут в цій частині, наведеній у правовому висновку, не містить зазначених положень.
Крім того, згідно із ст. 23 вказаного закону, право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Посилання позивача на те, що окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян, не спростовує таких висновків, оскільки не стосується спірного відношення. Адже йдеться про зміст статуту, а не про подальшу реалізацію уповноваженими органами своїх повноважень по розпорядженню майном після державної реєстрації організації.
Згідно із ст. 16 закону, у реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України. При цьому, достатньо однієї підстави. Відтак, відповідач підставно виніс оскаржуваний наказ та відмовив у реєстрації об'єднання. Належних доказів зворотнього суду не надано. Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України, ст. 21 ЦК України, права та інтереси можуть захищатись шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, якщо вони суперечать законодавству, порушують права або інтереси інших осіб. Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Костів М.В.
Повний текст постанови складено 29.06.2010 року.