м. Вінниця
20 грудня 2021 р. Справа № 120/11735/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень.
Позивачем, посилаючись на п. 2, 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, подано до суду заяву від 16.12.2021 про відвід судді Віятик Н.В. Як слідує із змісту поданої заяви, остання мотивована наявністю у позивача сумніву в неупередженості та об'єктивності судді та незгодою із строком прийняття ухвали суду про відкриття провадження від 27.09.2021 та ухвалою суду про відмову в перехід загального позовного провадження від 06.10.2021. При цьому позивач вказує на те, що провадження в даній справі відкрито ухвалою суду від 27.09.2021 і сторонам роз'яснено, що розгляд справи по суті буде розпочато через 30 днів з дня відкриття провадження в справі, а справу буде розглянуто у межах 60 - денного строку з дня відкриття провадження у справі. Проте станом на 13.12.2021 рішення в справі не прийнято. Крім того позивач вказує, що нею 13.09.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду рекомендованим листом було подано даний адміністративний позов, однак відповідно до відмітки на сторінці ВОАС на сайті «Судова влада» адміністративний позов одержано судом 21.09.2021, натомість згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адміністративний позов було одержано ВОАС 20.09.2021.
Відповідно до положень частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, в провадженні якого знаходиться справа №120/11735/21-а, дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід та ухвалою від 16.12.2021 передав його на розгляд для вирішення питання про відвід іншому судді.
У відповідності до положень частини 4 статті 40 КАС України, для вирішення питання про відвід судді Віятик Н.В. визначено суддю Жданкіну Н.В., у порядку встановленому частиною 1 статті 31 КАС України.
Згідно із положеннями ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Проаналізувавши подану заяву про відвід та матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про вирішення питання про відвід в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо відводу судді Віятик Н.В. при розгляді адміністративної справи №120/13454/21-а, суд виходить із наступного.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 цієї Статті, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
В силу положень ч. 1, 2 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Як на підставу для відводу судді, відповідач посилається на те, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді (п. 2, 4 ч. 1 ст. 36 КАС України).
Водночас для розкриття змісту вказаних правових підстав доцільно звернутись до Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки судді та практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до ст. 15 зазначеного Кодексу неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Більш повний критерій об'єктивності пояснюється у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.
Згідно з пунктом 2.5 вказаних Принципів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. До числа таких справ належать, серед інших, випадки, коли:
(a) суддя насправді відчуває прихильність або упередженість щодо однієї зі сторін або має особисту інформацію щодо спірних доказових фактів, пов'язаних зі справою;
(b) раніше при розгляді того ж самого спору суддя виступав як юрист або залучався як важливий свідок; або
(c) суддя або хтось із членів сім'ї судді матеріально зацікавлений у певному результаті розгляду справи.
У справі "Газета Україна-Центр проти України", заява № 16695/04, рішення від 15 липня 2010 року, п. 28, 31, 32, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:
- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42);
- у контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).
Отже, при наданні оцінки об'єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії:
1) об'єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді;
2) суб'єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.
При цьому, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).
Також практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно встановити наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав, свобод та інтересів сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Інакше, особиста безсторонність суду (судді) презюмується.
Водночас, як вбачається зі змісту заяви про відвід, обставини, на які посилається позивач, як на підставу для відводу судді, зводяться до висловлення особистої думки, яка ґрунтується на припущеннях щодо затягування розгляду справи та незгодою з процесуальними рішеннями судді щодо не задоволення клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження від 04.10.2021. Крім того, стороною позивача висловлено припущення щодо допущення судом процедурних порушень пов'язаних зі строками прийняття ухвали про відкриття провадження у справі та строком розгляду вказаної справи.
Відповідно до частини 2 статті 241 КАС України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Згідно частини 7 статті 243 КАС України, ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Суд зауважує, що положеннями ч. 4 ст. 36 КАС України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Разом з тим, оглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясовано наступний хід процесуального руху справи в суді.
Так, 21.09.2021 справу зареєстровано в суді за вх. №59501.
Ухвалою суду від 27.09.2021 (дата обумовлена тим, що п'ятий день після надходження справи до суду припав на вихідний день) відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України) без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання.
04.10.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.10.2021 в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
13.10.2021 позивачем подано до суду заяву про відвід судді Віятик Н.В., яка мотивована незгодою позивача із датою одержання Вінницьким окружним адміністративним судом даної адміністративної справи, порушення норм КАС України щодо строків вчинення процесуальних дій та порушення права позивача, бути належно та своєчасно повідомленою про постановлені судом у адміністративній справі за його позовом рішень.
Ухвалою від 18.10.2021 провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід.
Ухвалою від 20.10.2021 в задоволенні клопотання позивача про відвід судді Віятик Н.В. відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви про відвід суд вказав, що наведені позивачем у заяві обставини є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях, а відтак, не можуть слугувати підставою для задоволення заяви про відвід судді.
Ухвалою від 22.10.2021 поновлено провадження у справі.
16.12.2021 позивачем повторно подано до суду заяву про відвід судді Віятик Н.В.
Ухвалою від 17.12.2021 провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, відповідно до багатьох рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Водночас під час розгляду справ щодо тривалості провадження у національних судах Європейський суд у своїй практиці визначив ряд критеріїв, за якими він оцінює її розумність. Серед них: складність справи; поведінка сторін; поведінка державних органів; важливість справи для заявника.
Звертаючись до критерію "поведінки сторін", необхідно зауважити, що у справах "Тімотієвич проти України" та "Білуха проти України" тривалий розгляд справи визнано таким, що відповідав вимогам "розумності" з точки зору "поведінки сторін".
В цьому контексті суд зазначає, що розгляд цієї справи у визначений законом строк став неможливим у зв'язку з її неодноразовим зупиненням через необхідність розгляду заяв позивача про відвід головуючому судді. Крім того, варто врахувати, що на розгляд справи в строк понад 60 днів з дня відкриття провадження у справі мали вплив об'єктивні причини, а саме перебування головуючого судді у відпустці період з 11.10.2021 по 13.10.2021, з 08.11.2021 по 19.11.2021 та 10.12.2021, а також перебуванням на розгляді в судді великої кількості інших справ, провадження в яких відкрито раніше.
Разом з тим, сам по собі розгляд справи понад 60 днів, на переконання суду, жодним чином не дає підстав для сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді, оскільки дії судді, спрямовані на належне виконання вимог закону та повний та всебічний розгляд справи, в принципі не можуть викликати таких сумнівів.
Також слід зазначити, що питання реєстрації матеріалів позовної заяви при її надходженні до суду не відноситься до компетенції головуючого судді, адже останній визначається в порядку визначеному ст. 31 КАС України вже після реєстрації позовної заяви в суді та не може слугувати підставою для формування висновку про упередженість судді.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що обставини, на які посилається позивач, не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджені жодними доказами, а їх встановлення не належить до повноважень суду при вирішенні питання про відвід, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про відвід судді Віятик Н.В.
Керуючись ст.ст. 36-40, 248 КАС України суд, -
В задоволенні заяви позивача про відвід судді Віятик Наталії Володимирівні у справі №120/11735/21-а за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнень - відмовити.
Адміністративну справу передати для продовження розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна