79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
21 червня 2010 р. № 2а-1955/10/1370
о 13 год., 04 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.
секретар судового засідання Черній Ю.Л.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу
позовомДочірнього підприємства «Техносервіс»товариства з обмеженою відповідальністю «Екран», представники -Василевська Н.В. (довіреність № 1/1 від 02.01.2010 року), Гладій В.В. (довіреність № 1/2 від 02.01.2010 року)
доДержавної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області, представник -Білоус А.Т. (довіреність № 129 від 15.04.2010 року), Клованич І.М. (довіреність № 128 від 22.03.2010 року)
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 25.11.2009 року №0000662303/0 та №0000672303/0
Позивач - Дочірнє підприємство «Техносервіс»товариства з обмеженою відповідальністю «Екран»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 25.11.2009 року №0000662303/0 та №0000672303/0.
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту № 2829/23-3/32863050 від 12.11.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача, 25.11.2009 року відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення № 0000662303/0 та № 0000672303/0, якими для позивача визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість в сумі 28659,00 грн. (в тому числі 19106,00 грн. основного платежу, 9553,00 грн. штрафних санкцій) та податок на прибуток підприємств в сумі 52530,00 грн. (в тому числі 35020,00 грн. основного платежу, 17510,00 грн. штрафних санкцій).
Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зазначені в акті перевірки щодо заниження задекларованого податку на прибуток за 2006 рік, у тому числі за четвертий квартал 2006 року в сумі 14875,00 грн., оскільки якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Позивач подав уточнюючий розрахунок за 2006 рік в частині завищення валового доходу за перше півріччя 2006 року, оскільки декларація з податку на прибуток складалася за наростаючим підсумком.
Позивач також вважає необґрунтованими твердження відповідача в акті перевірки про відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують факт транспортування товарів між позивачем і ТОВ «Профліга», як підставу відсутності здійснення господарської операції. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»не передбачають товарно-транспортну накладну, як первинний документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції.
Неподання позивачем товарно-транспортної накладної не є підставою для визнання вказаного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення, просили суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву.
Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог, з підстав, що подаючи уточнений розрахунок № 46001 від 08.10.2009 року до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2006 рік позивач порушив строки давності подання вищевказаного уточненого розрахунку.
Проведеним дослідженням фінансово - господарської діяльності TOB «Профліга»встановлено, що у останнього відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби як необхідні елементи провадження господарської діяльності щодо поставки товарів (робіт, послуг) або їх виготовлення, що свідчить про фіктивну діяльність TOB «Профліга», оскільки результат такої діяльності був спрямований на отримання податкової вигоди третім особам, так званими вигодонабувачами, в даному випадку ДП «Техносервіс»ТОВ «Екран». А сам факт ненадання для проведення перевірки позивача товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують факт транспортування товарів між зазначеними суб'єктами (по маршруту Стрий-Львів, Львів-Стрий), свідчить про те, що вказана господарська операція не відбулася, а відтак відомості які містяться в первинних документах, отриманих від ТОВ «Профліга», є недостовірними та є наслідком укладення нікчемного правочину.
Представники відповідача в судовому засіданні відзив та доповнення до відзиву на позовну заяву підтримали, просили суд в позовних вимогах відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встанови наступні обставини:
03.05.2007 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником (виконавцем) укладено договір № 03-05-07, згідно якого підрядник зобов'язується за плату, в строк до 15.06.2007 року, провести роботи по виготовленню металевих траверсів і кокелів, згідно узгоджених ескізів, а замовник -передати виконавцю метал для виробництва вагою 13100 кг за ціною 3,83333 грн. за 1 кг без урахування ПДВ, прийняти виконані роботи після їх завершення та оплатити в строк не більше трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому -передачі робіт.
Згідно акту від 04.05.2007 року про безоплатну передачу у виробництво матеріалів (металу), здійснено передачу матеріалів (металу) між сторонами в асортименті та кількості передбачених договором № 03-05-07 від 03.05.2007 року.
Згідно акту № 1 від 30.05.2007 року здачі-приймання робіт по договору № 03-05-07 від 03.05.2007 року, роботи обумовлені у вищевказаному договорі виконані у встановлені терміни і в повному обсязі.
12.11.2009 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, про що складено акт з № 2829/23-3/32863050.
Вказаною перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог:
- ст.ст. 207, 208, 245, 388 ГК України, ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 228, 626, 629, 629, 655, 656, 662, 712 ЦК України, п.4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 6.1 ст.6, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 35020,00 грн.: у тому числі за четвертий квартал 2006 року - 11137,00 грн., за другий квартал 2007року - 23883,00 грн.
- ст. 207, ст. 208, ст. 245, ст. 388 ГК України, ч. 1, ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст.215, ст. 228, ст. 626, ст.629, ст. 655, ст. 656, ст. 662, ст. 712 ЦК України, п.7.4.1, п.п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді що, перевірявся на загальну суму 19106,00 грн., в т.ч. за травень 2007року у сумі 19106,00 грн.
Позивач з результатами проведеної перевірки не погодився, на акт перевірки подав відповідачу відповідні заперечення від 16.11.2009 року.
За результатами розгляду поданого позивачем заперечення на акт перевірки, відповідачем прийнято рішення № 19330/10/23-310 від 19.11.2009 року, згідно якого висновки викладені в акті перевірки № 2829/23-3/32863050 від 12.11.2009 року є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, заперечення на акт перевірки залишено без задоволення.
25.11.2009 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000672303/0, яким згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 2829/23-3/32863050, визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, усього 52530,00 грн., в т.ч. 35020,00 грн. за основним платежем та 17510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
25.11.2009 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000662303/0, яким згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі акта перевірки № 2829/23-3/32863050, визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, усього 28659,00 грн., в т.ч. 19106,00 грн. за основним платежем та 9553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, ГК України, ЦК України, КАС України.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч. 1 ст. 208 цього ж Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому ж Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 215 цього ж Кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 цього ж Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ст. 228 цього ж Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно ч. 1 ст. 626 цього ж Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 цього ж Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 цього ж Кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 656 цього ж Кодексу, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно ст. 662 цього ж Кодексу, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 712 цього ж Кодексу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 6.1. ст. 6 цього ж Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Згідно п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 цього ж Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно п.п. 10.12. п. 10 цих же Правил, здача Замовником і приймання Перевізником вантажів, що перевозяться, передбачають визначення та запис маси вантажу в товарно-транспортній накладній.
Згідно п.п. 11.1. п. 11 цих же Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно п.п. 11.6. п. 11 цих же Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Згідно п.п. 11.8. п. 11 цих же Правил, у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).
У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.
Згідно п.п. 11.9. п. 11 цих же Правил, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих же Правил.
Згідно п.п. 13.1. п. 13 цих же Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
Згідно абз. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Позивачем подано суду копії: акту здачі-приймання № 1 від 30.05.2007 року по договору № 03-05-07 від 03.05.2007 року, рахунку-фактури № 0000085 від 30.05.2007 року, податкової накладної № 260 від 31.05.2007 року, оборотно-сальдової відомості по рахунку 36.1., картки рахунку 37.7.1., подорожніх листів. На запитання суду, представники позивача пояснили, що товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товарів між зазначеними суб'єктами у позивача відсутні.
Відсутність товарно-транспортної накладної, як єдиного для всіх учасників транспортного процесу документу, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, спростовує виконання дисциплін оподаткування та реальності (товарності) проведення господарських операцій за вищевказаним договором з ТОВ «Профліга».
Здійснення поставки товару на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, зокрема товарно-транспортної накладної (згідно положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні) , оскільки така може свідчити про здійснення самої господарської операції. А тому зібрані по справі докази не підтверджують факт здійснення (товарність) господарської операції за вищевказаним договором з ТОВ «Профліга», що спростовує твердження позивача.
Суд виходить з того, що за ст. 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу ч. 2 ст. 215 цього ж Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, договір № 03-05-07, укладений 03.05.2007 року між позивачем та ТОВ «Профліга», не підтверджує реальності (товарності) проведення господарських операцій, не спричиняє настання правових наслідків, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а відтак є нікчемним.
Вказана позиція суду по суті узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові за № 10/13 від 09.02.2010 року.
Суд також приймає до уваги, що позивачем не спростовано висновків відповідача, що уточнений розрахунок № 46001 від 08.10.2009 року до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2006 рік поданий позивачем з порушенням строків давності подання вищевказаного уточненого розрахунку. Строки давності, визначені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», застосовуються при виправленні помилок платником податку та зазначенні ним уточнених показників у податковій декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Відтак, платник податків користується правом на виправлення допущених помилок вказаним способом протягом зазначених строків давності. Належних та допустимих доказів про те, що позивачем подано уточнений розрахунок податкової декларації з оподаткування прибутку підприємств за перше півріччя 2006 року в межах строків давності визначених законом, позивач не надав.
Суд перевірив чи рішення відповідача (податкові повідомлення -рішення № 0000662303/0 від 25.11.2009 року та № 0000672303/0 від 25.11.2009 року) прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, розсудливо (ч. 3 ст. 2 КАС України).
Податкове повідомлення -рішення прийняте ДПІ у Стрийському районі Львівської області за № 0000672303/0 від 25.11.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, усього 52530,00 грн., в т.ч. 35020,00 грн. за основним платежем та 17510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено порушення ст.ст. 207, 208 ГК України, ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. ст. 228, 626, 629, 655, 656, 662, 712 ЦК України, п.4.1. ст. 4, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 6.1 ст.6, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Податкове повідомлення -рішення прийняте ДПІ у Стрийському районі Львівської області за № 0000662303/0 від 25.11.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, усього 28659,00 грн., в т.ч. 19106,00 грн. за основним платежем та 9553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено порушення позивачем ст. 207, ст. 208 ГК України, ч. 1, ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст.215, ст. 228, ст. 626, ст.629, ст. 655, ст. 656, ст. 662, ст. 712 ЦК України, п.7.4.1, п.п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують у підставності позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.
Таким чином, позовні вимоги ДП «Техносервіс»ТОВ «Екран»до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 25.11.2009 року №0000662303/0 та №0000672303/0 задоволенню не підлягають.
Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовується.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду, у порядку та строки згідно ст. 186 КАС України.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 29.06.2010 року.
Суддя Гавдик З.В.