79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
25 червня 2010 р. № 2а-1921/10/1370
12 год. 15 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий -суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання Романчук Л.В.
від
позивача Ільчишин Т.М.
відповідача Пастернак У.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ЗАТ "Галка-Дрогобич"
до Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області
про про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, закрите акціонерне товариство «Галка-Дрогобич», звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003941502/0 від 05.09.2008р. та №0005801502/0 від 10.11.2009р., виставлених відповідачем, Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно змінено призначення платежів, здійснених позивачем, відтак кошти, призначені на сплату поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідачем протиправно зараховано для погашення заборгованості в порядку календарної черговості та виставлено спірні податкові повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.
Відповідачем 02.11.2009 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку дотримання позивачем вимог п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами якої складено акт №1013/15-2 від 02.11.2009р.
Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме, сплата із затримкою, що є більшою 90 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 63292,00грн. Вказана сума відповідно до акту перевірки складається із нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -24333,00 грн., згідно декларації №55539 від 22.12.08р. (граничний термін сплати -30.12.2008р) та нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -39059,00 грн., згідно декларації №62698 від 20.01.09р. (граничний термін сплати -30.01.2009р.).
У результаті виявлених порушень та на підставі акту перевірки, відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення №0005801502/0 від 10.11.2009р, відповідно до якого за затримку на 274 календарні дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 63292,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 31646,01 грн.
Аналогічна документальна невиїзна (камеральна) перевірка дотримання позивачем вимог п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», проведена відповідачем 27.08.2008 року, за результатами якої складено акт №839/15-6 від 27.08.2008р.
Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем також встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме, сплата із затримкою, що є більшою 90 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 29873,01 грн. Вказана сума, відповідно до акту перевірки, складається із нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -15296,00 грн., згідно декларації №33487 від 20.08.07р. (граничний термін сплати -30.08.2007р) та нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -24156,00 грн., згідно декларації №35252 від 18.09.07р. (граничний термін сплати -01.10.2007р.).
У результаті виявлених порушень та на підставі вказаного акту перевірки, відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення №0003941502/0 від 05.09.2008р., відповідно до якого, за затримку на 335 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 29873,01 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 14936,52 грн..
Проте судом на підставі поданих позивачем доказів встановлено, що нараховане узгоджене податкове зобов'язання в сумі 24233,00 грн. (згідно декларації №55539 від 22.12.2008р. ) сплачене позивачем повністю 30.12.2008р., тобто у межах граничного терміну сплати, доказом чого є платіжне доручення №961 від 30.12.2008р., у якому призначенням платежу вказано «ПДВ за листопад 2008р.»(а.с.20).
Також нараховане узгоджене податкове зобов'язання в сумі 39059,00грн. (згідно декларації №62698 від 20.01.2009р.) сплачене позивачем повністю 29.01.2008р, тобто у межах граничного терміну сплати, доказом чого є платіжне доручення №83 від 29.01.2009р., у якому призначенням платежу вказано «ПДВ за 12.2008р.»(а.с.26).
Вказані фактичні обставини справи, а саме сплата позивачем узгоджених податкових зобов'язань в обумовлених вище сумах і строках, підтверджуються також обліковою карткою платника ЗАТ «Галка Дрогобич»за платежем податок на додану вартість, визнаються сторонами, і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, відтак такі обставини згідно з ч. 3 ст.72 КАС України не потребують доказування перед судом.
Спір між сторонами виник щодо правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій з огляду на п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого, "Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях".
Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 - III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.
Згідно з п.4.1.5. ст.4 Закону №2181 якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.
Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону
Відтак, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.09 р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», зафіксованих у акті перевірки №1013/15-2 від 02.11.2009р., а саме, сплата із затримкою, що є більшою 90 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 63292,00грн., оскільки доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджено сплату вказаних податкових зобов'язань у визначених сумах і у встановлений законом строк, і відповідач при цьому протиправно змінив призначення платежу (чітко визначене позивачем), зарахувавши вказану суму в рахунок погашення попередньої заборгованості, а відтак є неправомірним виставлення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0005801502/0 від 10.11.2009р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 31646,01 грн.
Відповідно до закріпленого у ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд, відповідно до ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України, вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в силу ч.4 цієї ж статті, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані у справі.
У відповідності до вищевикладених приписів КАС України, Судом витребовувались докази сплати позивачем суми узгодженого податкового зобов'язання -15296,00 грн., згідно декларації №33487 від 20.08.07р. (граничний термін сплати -30.08.2007р) та нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -24156,00 грн., згідно декларації №35252 від 18.09.07р. (граничний термін сплати -01.10.2007р.) у визначених в деклараціях сумах та у передбачені законом терміни.
Проте, як встановлено Судом на підставі даних облікової картки платника ЗАТ «Галка Дрогобич»за платежем податок на додану вартість, наданої на вимогу Суду відповідачем, суми узгодженого податкового зобов'язання -15296,00 грн., згідно декларації №33487 від 20.08.07р. (граничний термін сплати -30.08.2007р) та нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -24156,00 грн., згідно декларації №35252 від 18.09.07р. (граничний термін сплати -01.10.2007р.) у визначених в деклараціях сумах та у передбачені законом терміни позивачем не сплачувалися, доказів протилежного (платіжних доручень, банківських виписок із вказаними сумами та призначеннями платежів) на вимогу Суду позивач не надав, причин неможливості самостійно подати такі докази не навів, на повідомив Суд де такі докази знаходяться чи можуть знаходитися, що унеможливило сприяння Судом у реалізації позивачем обов'язку доказування обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та, відповідно до ч.3 ст.71 КАС України їх витребування Судом.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд, відповідно до ч.6 ст.71 КАС України, вирішує справу на основі наявних доказів.
Враховуючи викладене, Судом на основі наявних доказів, що містяться у матеріалах справи, не встановлено порушення прав та інтересів позивача, захист яких є завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1ст.2 КАС України, а тому встановлене відповідачем порушення позивачем п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме, сплата із затримкою, що є більшою 90 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 29873,01 грн. відповідає фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення рішення №0003941502/0 від 05.09.2008р., відповідно до якого, за затримку на 335 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 29873,01 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 14936,52 грн. виставлене відповідачем у порядку, спосіб та на підставі чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи на норми діючого законодавства, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 10 листопада 2009 року №0005801502/0.
3. У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 05 вересня 2008 року №0003941502/0 -відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Галка Дрогобич»(м. Дрогобич Львівської області вул. Солоний ставок 27 ЄДРПОУ 31945760) 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2010р. о 17:00 год.
Суддя Коморний О.І.