79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
16 червня 2010 р. № 2а-887/10/1370
11 год. 15 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий -суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання Романчук Л.В.,
від
позивача Романів С.І.
відповідача Ткач. А.Ф.
третьої особи не прибув
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ЗАТ "Львівсистеменерго"
до Державна податкова інспекція у м.Червонограді
про про визнання рішення недійсним ,
Позивач, закрите акціонерне товариство "Львівсистеменерго" звернувся до суду з позовом про визнання протиправними податкових-повідомлень рішень №0000532301/0 від 05.08.2009р., №0000532301/1 від 16.10.2009 р., №0000532301/2 від 11.01.2010 р. виставлених відповідачем, Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушень позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та безпідставністю нарахування відповідачем податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток підприємств.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що порушення відповідач вбачає в операції з формування статутного капіталу у процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "'Червоноградська" шляхом передачі за актами приймання-передачі основних засобів, нематеріальних активів, а також матеріалів, тонких відходів, палива, запасних частин, товаротранспортних витрат, готової продукції тощо по залишковій вартості. Посилається на те, що така передача майна не є операцією купівлі-продажу, просить позов задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву. Ствердив, зокрема, що майно, яке передавалось до статутного фонду, було передано безоплатно, оскільки акції створеного товариства в обмін на внесок позивача останньому надані не були. Просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа у судове засідання представника не направила, у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області
Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, оглянув оригінали документів, що мають значення для справи та встановив наступне.
Відповідачем у період з 30.06.2009 р. по 20.07.2009 р. проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового за період з 01.04.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт №11992301/22396085 від 23.07.2009р. "Про результати планової виїзної перевірки ЗАТ "Львівсистеменерго" (далі -Акт перевірки) у якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем пп. 1.20.1 п.20 ст.1., п. 1.26 п. 1.23., п.1.6, п .1.31 п.1.32 ст.1., п. 4.1 ст.4., пп. 4.1.6 п.4.1. ст..4., пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), далі -Закон №283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 631 472,0 грн., за 2 кв. 2008 року.
Відповідно до змісту Акту перевірки, такі порушення відповідач вбачає у не включенні до валового доходу позивача матеріалів, готової продукції, сировини на суму 2 525 890, 00 грн. з безоплатної передачі, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 631 472,0 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до спільного рішення засновників від 05.05.2008 р., вирішено створити в процесі приватизації на основі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", що переданий в оренду закритому акціонерному товариству "Львівсистеменерго" на умовах договору оренди, відкрите акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія",
Згідно із п. п. 1.1., 1.2., 1.3, статуту відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", зареєстрованого 08.05.2008 р., ВАТ "Львівська вугільна компанія" засноване відповідно до наказу РВ ФДМ України по Львівській області №1004 від 28.09.2007 р. та спільного рішення засновників від 05.05.2008 р. в процесі приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", що згідно із договором №14/2000 від 15.12.2000 р. був зданий в оренду ЗАТ "Львівсистеменерго", в зв'язку із чим державне підприємство припинило свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до орендаря (ЗАТ "Львівсистеменерго") відповідно до наказу Мінпаливенерго №148 від 04.04.2001 р.. Засновником товариства є, зокрема, ЗАТ "Львівсистеменерго".
ВАТ "Львівська вугільна компанія" є правонаступником всіх прав і обов'язків орендаря ЗАТ "Львівсистеменерго", які виникли у останнього під час оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", в т.ч. - всіх прав і обов'язків реорганізованого через приєднання до орендаря (ЗАТ "Львівсистеменерго") державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська".
Згідно з балансом ВАТ «Львівська вугільна компанія»на 08 травня 2008р. та актами прийому-передачі, відбулася передача майна від позивача до відкритого акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на загальну суму 2525890,52 грн., а саме: готова продукція (вугільний концентрат) на суму 392788,15 грн.; сировина і матеріали на суму 1351595,79 грн.; тонкі відходи на суму 305833,78 грн.; паливо на суму 4246,96 грн.; запасні частини на суму 417796,30 грн.; малоцінні та швидкозношувані предмети на суму 53629,49 грн. Факт передачі майна на вказану суму зафіксований відповідачем у акті перевірки (с.7 Акту перевірки).
Згідно із ч. 1 ст. 167 ЦК України, корпоративні права - це права особи частка якої визначається у статутному фонді (майна) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Згідно із п. 1.8. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Відповідач посилається на безоплатну передачу позивачем майна ВАТ "Львівська вугільна компанія". Однак, таке твердження про неотримання позивачем акцій в обмін на внесене майно, спростовується матеріалами справи. Зокрема, відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Львівська вугільна компанія" №310 від 06.05.2009 р. станом на 06.05.09р. позивачу належать акції сумарною номінальною вартістю 190768100 грн., що становить 62,422073% статутного капіталу ВАТ "Львівська вугільна компанія".
Питання оподаткування та податкового обліку внесків до статутного фонду визначаються нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, далі -Закон № 283/97-ВР).
У відповідності до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 283/97-ВР, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Виходячи із норм статті 3 Закону № 283/97-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
•суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
•суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валовим доходом у відповідності до підпункту 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР визначається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно із підпунктом 4.1.6 статті 4 Закону № 283/97-ВР , валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Безповоротна фінансова допомога, згідно з підпунктом 1.22.1 статті 1 Закону № 283/97-ВР -це:
- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 статті 4 Закону 283/97-ВР передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, не включаються до складу валового доходу платника податку.
Згідно із підпунктом 1.28.2 статті 1 Закону 283/97-ВР, пряма інвестиція -господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.8 статті 1 Закону 283/97-ВР, корпоративні права -це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Виходячи з вищевикладеного, оскільки безповоротна фінансова допомога -це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод, суми коштів, що надійшли до статутного фонду не можуть відповідати визначенню безповоротної фінансової допомоги.
Однак, в Акті перевірки не вказано, вартість яких товарів (робіт, послуг), безоплатно надана позивачу, і які з них на думку відповідача, є об'єктом оподаткування, відповідно до вищенаведених вимог п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону
В той же час, вищевказані матеріали, готова продукція та сировина, вартість яких у сумі 2525890,00 грн. були безоплатно надані позивачем, а не позивачу, що вказується в самому ж Акті перевірки.
Таким чином, оскільки вищезазначені 2525890,00 грн. є вартістю безоплатно наданих позивачем товарів, а не наданих безоплатно позивачу товарів, то відносно позивача вказана сума не є передбаченою п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вартістю товарів, безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, в зв'язку з чим вартість зазначених товарів, безоплатно наданих позивачем до статутного фонду ВАТ «Львівська вугільна компанія»не є об'єктом оподаткування згідно вимог п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відтак, висновок відповідача про те, що позивачем занижено валовий дохід, через не включення до нього вартості безоплатно наданих позивачем матеріалів, сировини та продукції у сумі 2525890,00 грн., зроблений без з'ясування того, чи є вартість зазначених матеріалів, сировини, продукції доходом позивача та без мотивування і підтвердження такої обставини.
Відповідно до закріпленого у ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) принципу змагальності, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до ч.4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.09 року №0000532301/0, від 16.10.09 року №0000532301/1, від 11.01.2010 року №0000532301/2.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Львівсистеменерго» (Львівська обл., м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, 20а) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.40 грн.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 21.06.2010р о 17:00 год.
Суддя Коморний О.І.