79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
23 лютого 2010 р. № 2а-1124/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
при секретарі Янчак П.О.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Табінського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Табінського Олега Володимировича про визнання дій неправомірними і скасування постанови про повернення виконавчого документа,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити строк для оскарження постанови державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Табінського Олега Володимировича від 02.12.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню ВП № 9324218, визнати неправомірними дії Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в особі державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Табінського О.В. по винесенню постанови від 02.12.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню ВП № 9324218 та скасувати цю постанову. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що пропустила 10-денний строк звернення до суду з поважних причин, а саме: через невірний порядок оскарження, вказаний державним виконавцем у постанові від 02.12.2009 року і законодавчі розбіжності в цьому питанні, у зв'язку з чим подавала позовну заяву до Галицького районного суду м. Львова. Щодо незаконності постанови від 02.12.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню ВП № 9324218 вказала, що за наявності у боржника -військової частини А 4514 транспортних засобів і коштів на рахунках, відповідач не вправі був виносити оскаржувану постанову.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити.
Представник відповідача Табінський О.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому поясненні від 23.02.2010 року, суть яких зводиться до того, що постанова від 02.12.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню ВП № 9324218 є законною і такою, що винесена з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, та після вчинення ним як державним виконавцем усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження»виконавчих дій. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження»та покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частина 2 статті 19 Конституції України закріпила обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Встановлено, що 01.10.2008 року державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області прийнято до виконання і відкрито виконавче провадження ВП № 9324218 за виконавчим листом № 2а-116, виданим 03.09.2009 року Львівським окружним адміністративним судом, про стягнення з військової частини А 4514 в користь ОСОБА_1 4 946 грн. 65 коп. грошової компенсації за неотримане речове майно.
Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах зберігання в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.
Матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем вживались передбачені законом заходи по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-116, в результаті яких постановою від 17.08.2009 року накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на розрахункових рахунках військової частини А4514 в ГУДК у Львівській області, в тому числі на р/р 35211001009082, КПКВ 2101020, КЕКВ 1134 (речове майно та обмундирування), кошти на якому відсутні.
На виконання вимоги державного виконавця від 10.02.2009 року щодо з'ясування майнового стану боржника ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»від 24.06.2009 року повідомило про відсутність зареєстрованого за військовою частиною А4514 на праві власності нерухомого майна.
Згідно відповіді УДАЇ ГУ МВС України у Львівській області за боржником зареєстровані транспортні засоби, проте вони є державною власністю і перебувають у оперативному віданні військової частини А4514 без права розпорядження та відчуження.
Суд не бере до уваги посилання позивача ОСОБА_1 про наявність коштів на рахунках військової частини А4514 та транспортних засобів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам і спростовуються зібраними по справі письмовими доказами.
За відсутності у боржника коштів на рахунках і майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий лист № 2а-116 постановою державного виконавця від 02.12.2009 року повернутий ОСОБА_1
Підстави на наслідки повернення виконавчого документа стягувачеві визначені статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 2 ч.1 цієї статті виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, що в силу ч.5 цієї ж статті не позбавляє стягувача права повторно пред'являти виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином,
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувану позивачем постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Табінського О. В. від 02.12.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженню ВП № 9324218, суд прийшов до висновку, що така прийнята з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження»та передбачених ст. 2 КАС України принципів.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.
Стосовно клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду з позовом, суд вважає, що за вказаних ОСОБА_1 обставин, підтверджених поданими нею належними доказами (конвертами з поштовими штемпелями, ухвалою Галицького районного суду м. Львова про повернення позовної заяви), такий нею не був пропущений.
Крім цього, відповідач не наполягав на відмові у задоволенні адміністративного позову на підставі пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду згідно з ч.1 ст100 КАС України.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст.7-14,69-71,86,87,94,159, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Табінського Олега Володимировича про визнання дій неправомірними і скасування постанови про повернення виконавчого документа відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 26 лютого 2010 року.
Суддя Хома О.П.