Категорія №2.11.1
Іменем України
15 червня 2010 року Справа № 2а-959/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - Рябоконь О.В. (довіреність від 05.01.2010 № 1)
від І відповідача - головний державний податковий
інспектор юридичного відділу
Борзенко Н.О. (довіреність від 22.02.2010 № 27/10)
від ІІ відповідача - провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу
Горелова М.А. (довіреність від 31.12.2009 № 14-12/1-6)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон»
до
Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,
Головного управління Державного казначейства України у Луганській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2010 № 0001002360/1, зобов'язання відобразити у карточці особового рахунку наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню з податку на додану вартість, стягнення суми бюджетного відшкодування за І квартал 2008 року в розмірі 13323,00 грн.,
08 лютого 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.01.2010 № 0001002360/1, зобов'язання відобразити у карточці особового рахунку наявність бюджетної заборгованості по відшкодуванню з податку на додану вартість, стягнення суми бюджетного відшкодування за І квартал 2008 року в розмірі 13323,00 грн.
Оскільки згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України, у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, ухвалою суду від 25 березня 2010 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України у Луганській області (арк. справи 43).
Заявою від 15 червня 2010 року б/н позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.01.2010 № 0001002360/1, винесене на підставі акта перевірки від 09.12.2009 № 1107/23-616/21843398, та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Луганській області суму бюджетного відшкодування за І квартал 2008 року в розмірі 13323,00 грн. (арк. справи 98).
В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви від 15 червня 2010 року б/н про уточнення адміністративного позову, позивач зазначив таке.
08.12.2009 було проведено невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за І квартал 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в період з ІІ кварталу 2005 року по ІV квартал 2007 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2009 року № 1107/23-616/21843398. На підставі зазначеного акта 15 грудня 2009 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську за № 0001002360/0 винесено податкове повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодон» не погодилося з результатами перевірки та надіслало відповідачу заперечення від 14.12.2009 № 121 на акт позапланової виїзної перевірки від 09 грудня 2009 року № 1107/23-616/21843398, однак у відповіді на заперечення міститься інформація, ідентична викладеній у акті.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 18.01.2010 № 1345/23-223 Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську скаргу від 25 грудня 2009 року № 125 на податкове повідомлення - рішення від 15.12.2009 № 0001002360/0 залишила без задоволення та надала нове податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2010 року № 0001002360/1.
З результатами перевірки товариство з обмеженою відповідальністю «Автодон» не погодилося з таких підстав. Зокрема, позивач у позовній заяві зазначив, що у ІІІ кварталі 2006 році товариство з обмеженою відповідальністю «Автодон» сплатило залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 13322,53 грн. по підприємству ЗАТ «Луганськспецекскавація». На підставі інформаційної довідки державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська від 18.12.2009 № 17301/23-219 щодо ЗАТ «Луганськспецекскавація» встановлено, що частка податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Автодон» складає більш 30 % від загальної суми податкових зобов'язань, крім того ЗАТ «Луганськспецекскавація» визнано банкрутом, що унеможливлює проведення зустрічної перевірки по причині ненадання документів. Таким чином, неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань ЗАТ «Луганськспецекскавація» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон» на суму ПДВ 13322,53 грн., в результаті чого зазначена сума не підлягає відшкодуванню. Проте, позивач зазначив, що знаходження ЗАТ «Луганськспецекскавація» на стадії ліквідації не позбавляє ТОВ «Автодон» на отримання суми бюджетного відшкодування.
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що результати перевірки не відповідають фактичним обставинам, а заявлена сума бюджетного відшкодування за І квартал 2008 року на суму 13322,00 грн. підлягає відшкодуванню.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, з урахуванням заяви від 15 червня 2010 року б/н про уточнення адміністративного позову.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція в Ленінському районі у м. Луганську адміністративний позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 15 квітня 2010 року № 15116/10 (арк. справи 68-70). В запереченнях проти адміністративного позову I-й відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з таких підстав.
Згідно з актом від 09.12.2009 № 1107/23-616/218843398 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Автодон» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства у банку за І квартал 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з ІІ кварталу 2005 року по ІV квартал 2007 року» заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за І квартал 2008 року перевірена в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки, результати якої оформлено довідкою від 16.12.2008 № 1355/23-6/21843398. За результатами вищевказаної перевірки встановлено, що не підтверджена сума складає 1328818,00 грн. Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за І квартал 2008 року виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з ІІ кварталу 2005 року по ІV квартал 2007 року. У III кварталі 2006 року позивачем сплачено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 13322,53 грн. по підприємству ЗАТ «Луганськспецекскавація». Відповідно, частка ЗАТ «Луганськспецекскавація» у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» за заявлений період складає 13323,53 грн. Відповідно до довідки ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ЗАТ «Луганськспецекскавація» визнано банкрутом та неможливо провести зустрічну перевірку через відсутність документів.
Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції - формування доходів бюджету. При розгляді справи необхідно враховувати вимоги наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», щодо проведення обов'язкових зустрічних перевірок по основним постачальникам ПДВ платника, який перевіряється, де сума ПДВ за укладеними правочинами складає 5 і більше відсотків від суми дозволеного податкового кредиту у цьому періоді. Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що достовірність декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ не може вважатися правомірним без підтвердження суми податку до бюджету всіма контрагентами по ланцюгу постачання до позивача у рамках дії наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість».
У судовому засіданні представник І-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 15 квітня 2010 року № 15116/10.
Головне управління Державного казначейства у Луганській області позов не визнало, про що подало суду заперечення проти позову від 15 квітня 2010 року № 14-07/4312 (арк. справи 71). В запереченнях проти позову II-й відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Ленінською МДПІ у м. Луганську висновок по ТОВ «Автодон» про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.
У судовому засіданні представник II-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову від 15 квітня 2010 року № 14-07/4312.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:
- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську була подана податкова декларація з податку на додану вартість за I квартал 2008 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 40542 від 12.05.2008 (арк. справи 100-103). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 12.05.2008 та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 1891406,00 грн. (арк. справи 102, 108).
До вищезазначеної податкової декларації з податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю «Автодон» додало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (арк. справи 109).
Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.
На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» (код за ЄДРПОУ 21843398) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за І квартал 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з ІІ кварталу 2005 року по ІV квартал 2007 року, за результатами якої складений акт від 16 грудня 2008 року № 1571/23-616/21843398 (арк. справи 113-135).
За результатами проведеної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську, серед іншого, зроблено висновок про підтвердження перевіркою відображеного товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон» у декларації за І квартал 2008 року бюджетного відшкодування в сумі 156671,00 грн. та неможливість підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за І квартал 2008 року на суму 1328818,00 грн., що пов'язано з направленням запитів по основним постачальникам та не отриманням відповідей, та зазначено, що остаточні висновки про відшкодування заявленої суми бюджетного відшкодування за І квартал 2008 року будуть зроблені при отриманні відповідей по направленим запитам. При отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, що перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки (арк. справи 134-135).
З 08 грудня 2009 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» (код за ЄДРПОУ 21843398) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за І квартал 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з ІІ кварталу 2005 року по ІV квартал 2007 року, за результатами якої складений акт від 09 грудня 2009 року № 1107/23-616/21843398 (арк. справи 51«а»-56).
В акті позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» від 09 грудня 2009 року № 1107/23-616/21843398 зазначено:
- у III кварталі 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон» було сплачено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 13322,53 грн. по підприємству закрите акціонерне товариство «Луганськспецекскавація» (додаток 11 до акта перевірки від 16 грудня 2008 року № 1571/23-616/21843398). Таким чином, частка закритого акціонерного товариства «Луганськспецекскавація» у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» за І квартал 2008 року складає 13323,00 грн. (арк. справи 54);
- при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки, результати якої оформлено актом від 16 грудня 2008 року № 1571/23-616/21843398, по основним постачальникам було направлено запити щодо проведення перевірок з питань правових відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон». До державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська було направлено запит щодо надання інформаційної довідки закритого акціонерного товариства «Луганськспецекскавація», яке мало правові відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон». У відповідь отримано інформаційну довідку від 18 грудня 2008 року № 17301/23-219, згідно якої частка податкових зобов'язань по податковим відносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон» складає більш 30 % від загальної суми податкових зобов'язань, а також зазначено, що закрите акціонерне товариство «Луганськспецекскавація» має стан 14 - визнано банкрутом та неможливо провести зустрічну перевірку по причині ненадання документів (арк. справи 54);
- враховуючи вищенаведене за результатами отриманих відповідей у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгу постачання (закрите акціонерне товариство «Луганськспецекскавація») до виробника продукції або імпортера, факт надмірної сплати суми податку на додану вартість по даному ланцюгу постачання, що передбачено пунктом 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також неможливо встановити період виникнення податкових зобов'язань приватного підприємства «Ліра», як це зазначено у підпункті 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (арк. справи 55);
- в порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» товариством з обмеженою відповідальністю «Автодон» завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за І квартал 2008 року на суму 13323,00 грн. (арк. справи 55).
На підставі акта позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» від 09 грудня 2009 року № 1107/23-616/21843398 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську за порушення пунктів 1.3 і 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 18 січня 2010 року № 0001002360/1, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Автодон» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 13323,00 грн. (арк. справи 67).
Суд вважає податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «В1» від 18 січня 2010 року № 0001002360/1, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Автодон» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 13323,00 грн., протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.
Матеріалами справи (податковими накладними і платіжними дорученнями), актами позапланових виїзних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» від 16 грудня 2008 року № 1571/23-616/21843398 та від 09 грудня 2009 року № 1107/23-616/21843398 підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за III квартал 2006 року, не встановлено порушень правильності формування податкового зобов'язання у III кварталі 2006 року, не встановлено порушень правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у III кварталі 2006 року, підтверджено сплату залишку від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 13322,53 грн. по підприємству закрите акціонерне товариство «Луганськспецекскавація» (арк. справи 54, 91-96, 120-121).
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську під час судового розгляду справи не посилалась в обґрунтування своїх заперечень проти позову та не доводила суду, що угоди, укладені позивачем з закритим акціонерним товариством «Луганськспецекскавація» мають фіктивний характер та є безтоварними і що метою платника податку було протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключало би можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України. Навпаки, в акті позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» від 16 грудня 2008 року № 1571/23-616/21843398 зазначено, що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносин товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними. За результатами перевірки не встановлено укладення суб'єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів (арк. справи 115).
Посилання I-го відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову на не підтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету результатами зустрічних перевірок відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», суд не приймає на підставі того, що, по-перше, зазначений наказ Державної податкової адміністрації України не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, а тому не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України і не підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а по-друге, він суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», оскільки останній не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.
Також суд вважає, що знаходження закритого акціонерного товариства «Луганськспецекскавація» в стадії ліквідації, що підтверджується витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 22 квітня 2010 року відповідно № 5821292 та № 5821391 (арк. справи 77, 78-80), не є підставою, передбаченою чинним законодавством з питань оподаткування, яка тягне за собою як наслідок зменшення і не надання позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «В1» від 18 січня 2010 року № 0001002360/1, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Автодон» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 13323,00 грн., та про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за І квартал 2008 року у розмірі 13323,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «В1» від 18 січня 2010 року № 0001002360/1, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Автодон» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 13323,00 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять три гривні нуль копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» (ідентифікаційний код 21843398, місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 40, офіс 506, р/р 2600830210000 у ФЛВ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за І квартал 2008 року у розмірі 13323,00 грн. (тринадцять тисяч триста двадцять три гривні нуль копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодон» (ідентифікаційний код 21843398, місцезнаходження: 91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, буд. 40, офіс 506, р/р 2600830210000 у ФЛВ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 136,63 грн. (сто тридцять шість гривень шістдесят три копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 21 червня 2010 року.
СуддяЧернявська Т.І.