Справа № 206/4625/21
Провадження № 2/206/1414/21
16 грудня 2021 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Малихіної В.В.,
при секретареві Мороз В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
за участю
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_3 ,
відповідача: ОСОБА_2
18 жовтня 2021 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтувавши останній тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 , де з 16.11.1989 також зареєстровано відповідача ОСОБА_2 . Відповідач мешкав у вищевказаному домоволодінні до травня 2018 року, після чого переїхав жити у будинок цивільної дружини, яку позивач жодного разу не бачила. Таким чином з травня 2018 року відповідач самоусунувся від спілкування з позивачем, місце його проживання невідоме. На час звернення до суду з відповідною позовною заявою відповідач не проживає за місцем реєстрації більше 3 років, а саме з травня 2018 року, а тому позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 . Окрім того, позивач просить стягнути судові витрати на її користь з відповідача.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2021 року по даній справі відкрито провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, витребувані необхідні докази.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Також позивач надала пояснення, аналогічні обставинам, що викладені у позові. Окрім того, позивач зазначила, що не чинила перешкод відповідачу у проживанні та користуванні жилим приміщенням.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні. Окрім того, в судовому засіданні зазначив, що він не проживає у будинку АДРЕСА_1 вже 3-4 роки у зв'язку з тим, що він має конфлікт з позивачем. Ключі від будинку в нього є, позивач перешкод йому не чинить, однак проживати з нею він не бажає.
Представник третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради надав заяву про розгляд справи без участі представника, просив прийняти рішення згідно матеріалів справи та відповідно до чинного законодавства.
Також, в судовому засіданні за клопотанням позивача та його представника було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він приходить допомагати позивачу по роботі в будинку приблизно раз в три місяці протягом останніх трьох років. Відповідача у будинку він не бачив. Речі відповідача у будинку відсутні.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача. Вона не бачила відповідача ОСОБА_2 приблизно останні 5 років. Речей останнього у будинку не бачила.
Заслухавши пояснення позивача, її представника та відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, оцінивши докази та аргументи у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
З долучених витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що право власності на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська від 04.10.1976 та договору купівлі-продажу від 22.05.1979 (а.с. 47,48).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.05.1979 вбачається, що ОСОБА_1 придбала одну другу частину незакінченого будівництвом будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12,13).
Відповідно до копії рішення Народного суду Індустріального району м. Дніпропетровська від 04.10.1976 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 11).
З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що останній 16 листопада 1989 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9,10). Вказані обставини також підтверджуються копією домової книги для прописки громадян (а.с. 20).
Відтак, позивач вважає, що незважаючи на те, що відповідач не мешкає у визначеному домоволодінні з травня 2018 року, однак залишаючись зареєстрованим у ньому, останній тим саме порушує законні права та інтереси позивача.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації проживання в Україні здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають права власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За положеннями ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Суд приймає до уваги те, що реєстрація відповідача у спірній квартирі перешкоджає позивачу, як власнику, в повній мірі розпоряджатися та користуватися своїм майном, суд вважає за можливе захистити його права, усунувши перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження власністю.
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини по справі, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про поважність причин відсутності більше року відповідача за спірною адресою та про відсутність будь-яких домовленостей відповідача з позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Що стосується питання розподілу судових витрат, то відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати понесені позивачем зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 58, ЄДРПОУ - 40392181), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його з реєстрації за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20.12.2021.
Головуючий суддя В.В. Малихіна