Справа № 187/2097/21
3/0187/878/21
іменем України
20 грудня 2021 року смт Петриківка
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., за участі ОСОБА_1 розглянувши матеріали за протоколом про адміністративне правопорушення, що складені поліцейським ВП № 10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює водієм в ТОВ «Будівельна компанія «ЕСКАДОР», місце проживання: АДРЕСА_1 , за частиною 4 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Встановив:
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 09.12.2021 серії ВАВ № 467507 за частиною 4 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення: 09.12.2021 близько 12:10 год. ОСОБА_1 здійснював переміщення пального, а саме дизельного палива об'ємом 4 000 л. транспортним засобом марки IVECO державний реєстраційний номер НОМЕР_1 без зареєстрованої акцизної накладної в єдиному реєстрі актуальних накладних, відповідно до вимог ст. 228, 230, 231 пункту 6 Податкового кодексу України, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 4 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП)».
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт правопорушення заперечив та пояснив, що він працюючи водієм в ТОВ «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» здійснював перевезення пального належного вказаному підприємству з ТТН для заправки будівельної техніки даного підприємства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи, суд, виходить з такого.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому суд зобов'язаний розглядати справу в межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаних стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд зауважує, якщо викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від звинувачення, яке підтримується не стороною, яка висунула такі звинувачення, а фактично судом).
Така ж позиція висловлена ЄСПЛ, так у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до диспозиції частини 4 статті 164 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, що переміщують пальне або спирту етилового транспортними засобами, не зазначеними у митних деклараціях при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України, або в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.
Зокрема, положеннями п.п. 14.1.6-1 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) чітко визначено, що не є пересувним акцизним складом транспортний засіб, який використовує суб'єкт господарювання, що не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Відповідно до п.п. 14.1.224-1 ПК України не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.
Абзац перший п.п. 230.1.5. ПК України, крім іншого, містить таку вимогу - транспортні засоби, які використовуються суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий.
В абз. 2пп. 230.1.5 ПК України зазначено, що включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку здійснюється на підставізаявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового.
Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, які не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані органу ДПС, заборонено (абз. 3пп. 230.1.5 ПК України).
У разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального або спирту етилового з використанням транспортних засобів, які не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту, відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають таке пальне та транспортні засоби з вільного обігу й подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію) (абз. 2п. 228.3 ПК України)
Такі заявки подають суб'єкти господарювання, що не є розпорядниками акцизного складу, до переміщення митною територією України в транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Платник податку має право зареєструвати акцизну накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, в якій загальний обсяг реалізованого пального або спирту етилового не перевищує обсяг, обчислений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу.
Тобто, відповідальність за ч.4 ст.164 КУпАП передбачена для суб'єктів господарювання за переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами з порушенням певних нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» зазначено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП, є не тільки перевезення пального транспортним засобом, що не є пересувним акцизним складом, а й систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 467507 від 09.12.2021 не містить відомостей того, у чому саме полягає правопорушення, до нього не додані докази того, що ОСОБА_1 здійснювалася господарська діяльність як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, діяльності з перевезення пального транспортним засобом, що не є пересувним акцизним складом на постійній основі та систематично (два і більше разів), а також, що останній отримував з цього прибуток.
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів того, чи має ОСОБА_1 статус фізичної особи-підприємця, або займає відповідну посаду суб'єкта господарювання, до обов'язків якої входить організація перевезень пального та/або подання заявок органу ДПС на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.
Натомість, в матеріалах справи є письмові докази того, що ОСОБА_1 обіймає посаду водія автотранспортних засобів у ТОВ «Будівельна компанія «ЕСКАДОР».
Таким чином, в матеріалах справи відсутня така кваліфікуюча ознака господарської діяльності як діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом господарської діяльності, він не може бути суб'єктом відповідальності за правопорушення, яке йому інкримінується в протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення не доведено, що ОСОБА_1 порушив порядок провадження господарської діяльності і що в його діях наявний склад правопорушення, передбачений ч. 4 ст. 164 КУпАП.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП України передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вказані обставини та беручи до уваги, що в судовому засіданні не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 164 КУпАП України, що інкриміновано ОСОБА_1 суд вважає за необхідне дану адміністративну справу закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно ч. 1ст. 265 КУпАП, речі та документи, що є безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами та зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому законом порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, при оплатному вилученні речей реалізують.
Відповідно до ч. 1ст.296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.
Відповідно до п.11 Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2012 р №17, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення речі і документи в установленому порядку конфіскуються, повертаються володільцеві або знищуються, а у разі вилучення речей за плату реалізуються.
Як вбачається з доданих до протоколу матеріалів, у володільця майна ТОВ «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ № 467507 від 09.12.2021 вилучено майно, а саме автомобіль IVECO державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і дизельне паливо об'ємом 4 000 л., що зберігаються на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, за адресою: м. Дніпро, вул. Курчатова, будинок 8.
У зв'язку із закриттям адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , та відсутністю встановлення факту його вини у вчиненні правопорушення, законних підстав утримувати вилучене 09 грудня 2021 року в нього майно в рамках вказаної справи про адміністративне правопорушення не має, а тому воно підлягає поверненню володільцю.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283-285, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 467507 від 09 грудня 2021 року за частиною 4 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодекс України про адміністративні правопорушення, закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 164 Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Повернути ТОВ «Будівельна компанія «ЕСКАДОР» вилучені автомобіль IVECO державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і дизельне паливо об'ємом 4 000 л.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десяти денний строк з дня винесення постанови.
Суддя: В. О. Говоруха