Категорія №2.11.17
Іменем України
09 червня 2010 року Справа № 2а-43/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Москаленко О.О.
та
представників сторін:
від позивача - юрисконсульт ВП «ГЗФ «Центроспілка»
Гаврилюк О.В. (довіреність від 03.06.2009 № 14-120 д)
від відповідача - державний податковий інспектор юридичного відділу
Алейников О.В. (довіреність від 11.01.2010 № 5)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
державного підприємства «Свердловантрацит» в інтересах
відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка»
до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення
від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0,
11 січня 2010 року державне підприємство «Свердловантрацит» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду в інтересах відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка» з позовом до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області, в якому просить визнати недійсним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0 про застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за не сплату узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів протягом граничного строку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
Норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних документах, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
Повідомленням державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 30 вересня 2009 року № 166662/24 підтверджується, що за рахунок реалізації активів ВП ЦЗФ «Свердловська» ДП «Свердловантрацит» на біржових торгах, приватним підприємством «Науково-виробнича компанія ПРОМТЕКС-С» погашено податковий борг ВП «ГЗФ «Центроспілка» ДП «Свердловантрацит» за спеціальне використання водними ресурсами у сумі 102102,59 грн.
Станом на 30.09.2010 податковий борг за даними ВП ГЗФ «Центроспілка» ДП «Свердловантрацит» складає 41547,51 грн., а за даними ДПІ в м. Свердловську Луганської області - 42876,04 грн. Тобто, розходження податкового боргу складає 1328,53 грн. (штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 14.11.2007 № 000738/1840/1 на суму 1241,51 грн. та частково за податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2007 № 000737/1840/0 на суму 87,02 грн., визнані дії ДПІ в м. Свердловську Луганської області не дійсними відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.2010), а податковим органом були нараховані штрафні санкції у розмірі 50 % на суму 42876,04 грн.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Зазначена норма, на думку позивача, не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючий орган, чи то платник податків. Зазначена норма, на думку позивача, взагалі не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме податкового органу змінювати податкові зобов'язання в рахунок яких платник податків спрямував ці кошти. Не передбачене таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.
У державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області згідно з діючим законодавством відсутні повноваження змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків у платіжному дорученні, а тому державне підприємство «Свердловантрацит» вважає податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0 про застосування штрафних санкцій незаконним та просить визнати його недійсним та скасувати.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 30 березня 2010 року № 4910/10 (арк. справи 44-45). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач послався на таке.
Згідно акта перевірки своєчасності внесення до бюджету сум збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал та І півріччя 2009 року від 10 листопада 2009 року № 1159-15-20-26350022 було встановлено порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання, та, керуючись підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», було винесено податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2009 року про застосування штрафних санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів № 0003311840/0 на суму 21438,02 грн. Платник податків не погоджується із даним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з тим, що державна податкова інспекція проводила зарахування сплачених сум на погашення поточних податкових зобов'язань в рахунок погашення податкового боргу та відповідно до діючого законодавства.
Згідно із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Позивачем було проігноровано вищезазначені норми Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, відповідач зазначив, що на підставі підпункту 10.1.1. пункту 10.1 статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу активів такого платника податків.
Суми, що надходили на сплату збору за користування водними ресурсами, зараховувались відповідно до діючого законодавства в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2009 року відповідачем проведено перевірку своєчасності внесення до бюджету сум податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року по відокремленому підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка» державного підприємства «Свердловантрацит», за результатами якої складено акт № 1159-15-20-26350022 (арк. справи 46-47).
Перевіркою встановлена затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів від 30 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 30620,92 грн., понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 42876,04 грн., про що також свідчить розрахунок фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року (арк. справи 49).
На підставі акта перевірки від 10 листопада 2009 року № 1159-15-20-26350022 за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 42876,04 грн., понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, державною податковою інспекцією в м. Свердловську Луганської області винесено податкове повідомлення - рішення від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0 про застосування до відокремленого підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка» державного підприємства «Свердловантрацит» штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у розмірі 42876,04 грн. (арк. справи 21).
Затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в сумі 42876,04 грн., згідно акта перевірки від 10 листопада 2009 року № 1159-15-20-26350022 та розрахунку фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 квартал та 1 півріччя 2009 року до акта перевірки, відбулось внаслідок несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за податковим розрахунком від 23 квітня 2009 року № 9226.
Податковим розрахунком збору за спеціальне водокористування від 23 квітня 2009 року № 9226 позивач визначив собі податкові зобов'язання за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 46098,29 грн. (арк. справи 56-57).
Податкові зобов'язання позивача за розрахунком збору за спеціальне водокористування від 23 квітня 2009 року № 9226 на підставі статті 10 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в рамках здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом продажу активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, були погашені відповідачем платіжними дорученнями від 29 травня 2009 року № 6 та від 30 вересня 2009 року № 20.
Сплачені відповідачем грошові кошти за платіжним дорученням від 29 травня 2009 року № 6 в сумі 35000,00 грн. згідно зворотного боку облікової картки позивача (арк. справи 63 зворотній бік, 64) були розподілені та зараховані таким чином:
- 608,55 грн. на погашення пені;
- 187,89 грн. на погашення недоїмки минулих років за розрахунком № 26478;
- 0,23 грн. на погашення недоїмки по штрафних санкціях, нарахованих в минулому році податковим повідомленням-рішенням № 0007361840;
- 2525,37 грн. на погашення недоїмки по штрафних санкціях, нарахованих в минулому році податковим повідомленням-рішенням № 0007371840;
- 87,02 грн. на погашення недоїмки по штрафних санкціях, нарахованих в минулому році податковим повідомленням-рішенням № 0007371840;
- 1241,51 грн. на погашення недоїмки по штрафних санкціях, нарахованих в минулому році податковим повідомленням-рішенням № 0007381840;
- 27127,18 грн. на погашення недоїмки за розрахунком № 39002;
- 3222,25 грн. на погашення недоїмки за розрахунком № 9226.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року у справі № 2а-23131/08/1270 за адміністративним позовом державного підприємства «Свердловантрацит» до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області визнані недійсними податкове повідомлення - рішення від 26 березня 2008 року № 0007381840/3 про застосування штрафних санкцій повністю в сумі 1241,05 грн., а податкове повідомлення - рішення від 26 березня 2008 року № 0007371840/3 про застосування штрафних санкцій частково в сумі 87,02 грн. (арк. справи 42-43).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2009 року К-20417/09 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року у справі № 2а-23131/08/1270 у задоволенні клопотання державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про зупинення виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року у справі № 2а-23131/08/1270 відмовлено (арк. справи 41).
Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2009 року у справі № 2а-23131/08/1270, відповідачем 29 травня 2009 року неправомірно зараховані сплачені за платіжним дорученням від 29 травня 2009 року № 6 грошові кошти на погашення недоїмки по штрафних санкціях, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 26 березня 2008 року № 0007371840/3, в сумі 87,02 грн. та на погашення недоїмки по штрафних санкціях, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 26 березня 2008 року № 0007381840/3, в сумі 1241,51 грн.
Через неправомірне зарахування відповідачем 87,02 грн. та 1241,51 грн. на погашення недоїмки по штрафних санкціях, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 26 березня 2008 року № 0007371840/3 та № 0007381840/3, станом на 29 травня 2009 року скасованих у судовому порядку, на 1328,53 грн. зменшилась сума, яка підлягала зарахуванню в порядку календарної черговості на погашення недоїмки за розрахунком від 23 квітня 2009 року № 9226.
Таким чином, без порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за розрахунком від 23 квітня 2009 року № 9226 сплачено 4550,78 грн. (1328,53 грн. + 3222,25 грн.), а з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, за розрахунком від 23 квітня 2009 року № 9226 сплачено 41547,51 грн. (46098,29 грн. - 4550,78 грн.).
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за розрахунком від 23 квітня 2009 року № 9226 в розмірі 41547,51 грн. понад 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, за розрахунком від 23 квітня 2009 року № 9226, штрафна санкція відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» складає 20773,75 грн., а податковим повідомленням - рішенням від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0 до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 21438,02 грн. (арк. справи 21). Тобто, 664,27 грн. застосовані до позивача податковим повідомленням - рішенням від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0 надлишково.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про застосування штрафних санкцій по збору за спеціальне використання водних ресурсів підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 664,27 грн.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0 в частині застосування штрафних санкцій за платежем «збір за спеціальне використання водних ресурсів» в сумі 664,27 грн.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області від 16 листопада 2009 року № 0003311840/0 в частині застосування штрафних санкцій за платежем «збір за спеціальне використання водних ресурсів» в сумі 664,27 грн. (шістсот шістдесят чотири гривні двадцять сім копійок).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Свердловантрацит» (ідентифікаційний код 32355669, місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Енгельса, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 14 червня 2010 року.
СуддяЧернявська Т.І.