Справа № 183/6397/21
№ 1-кс/183/1648/21
17 грудня 2021 року м. Новомосковськ
Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погодженого з прокурором Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 10.09.2021 року за № 12021041350000570 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
До слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку ст.. 170 КПК України надійшло клопотання слідчого ОСОБА_2 про арешт майна. В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідування встановлено, що 10 вересня 2021 року приблизно о 08.00 годині водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Hundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась зі швидкістю 46,2 км/год., по автодорозі, розташованій по вул. Гетьманська м. Новомосковська Дніпропетровської області, зі сторони вул. 195 Стрілецької Дивізії в напрямку вул. Сучкова, де в цей час в районі будинку № 31, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, діючи необережно, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не зменшила швидкість, а в разі потреби не зупинилася, щоб не піддавати загрози життю та здоров'я громадян, не надала дорогу пішоходу ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дороги зліва направо по відношенню руху автомобіля «Hundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по нерегульованому пішохідному переходу, тим самим створила для неї небезпеку та допустила наїзд на останню.
Своїми діями водій ОСОБА_4 грубо порушила вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 18.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.1 «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;
п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 18.1 «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.».
Порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у виді забою (гематоми) м'яких тканин потиличної області голови, синців на зовнішній поверхні правого плеча, правого ліктьового суглоба, в області лівого надпліччя і лівого плечового суглоба, синця та садна на зовнішній поверхні правої гомілки, саден в області правого ліктьового суглоба, струсу головного мозку, закритих переломів правої лобкової, правої сідничної і крижової кісток тазу, у своєї сукупності відносяться до середнього ступеню тяжкості, як викликавши тривалий розлад здоров'я на строк, перевищуючий 21день.
Таким чином, дії ОСОБА_4 , що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України.
12.11.2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час досудового розслідування до слідчого СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла позовна заява про визнання цивільним позивачем та відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, від потерпілої ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 відносно підозрюваної ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальних збитків, спричинених кримінальним правопорушенням на суму 100.000 гривень та моральної шкоди 300.000 гривень.
Також під час досудового розслідування було встановлено, що у власності підозрюваної ОСОБА_4 перебуває автомобіль марки «HyundaiTucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 170 КК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
01.12.2021 року до канцелярії СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло клопотання від представника потерпілої ОСОБА_6 , в якому останній просить органи досудового розслідування звернутися до суду з клопотанням з метою забезпечення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 .
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та з метою забезпечення відшкодування шкоди (цивільного повозу), завданої внаслідок вказаного кримінального правопорушення, необхідно накласти арешт на вищевказане майно.
В судове засідання слідчий ОСОБА_2 не з'явився. У відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла до таких висновків.
У відповідності з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності з ч. 6 ст.. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
У відповідності з ч. 8 ст.. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Тому слідчий суддя вважає, що слідчим доведено, що накладення арешту на зазначене майно відповідає завданню арешту майна, визначеного ст. 170 КПК України, а саме: запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, в тому числі:
1) правову підставу для арешту майна;
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У відповідності з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Тому слідчий суддя вважає, що застосування обмежень щодо заборони розпоряджатися майном є найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
У відповідності з п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, в тому числі, порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. Слідчий суддя вважає, що виконання ухвали необхідно покласти на слідчого Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 .
Також на виконання вказаної норми, у відповідності з ч. 7 ст. 173 КПК України копія ухвали негайно після її постановлення вручається слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали - фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, - при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надсилається їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Однак, при поданні слідчим клопотання до суду, останній не надав слідчому судді даних про засоби зв'язку та місце мешкання власників майна. Тому слідчий суддя вважає, що направлення копії ухвали суду необхідно доручити слідчому ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Накласти арешт на майно, а саме: автомобіль марки «Hyundai Tucson», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони розпоряджатися будь-яким особам зазначеним майном.
Виконання ухвали покласти на слідчого Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 .
Доручити слідчому Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 направити копії ухвали на адресу власників майна.
На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1