Категорія №2.11.1
Іменем України
31 березня 2010 року Справа № 2а-29/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліб Р.С.,
при секретарі Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства „Луганський патронний завод” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001032360/0 від 21.12.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -
встановив:
11 січня 2010 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001032360/0 від 21.12.2009, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного з відшкодування податку на додану вартість за податковими деклараціями за липень 2008 року у сумі 175860,00 грн. та за листопад 2008 року у сумі 476893,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача з огляду на приписи статей 1 пункту 1.8., статті 7 пункту 7.3. підпункту 7.3.1. та пункту 7.7. підпункту 7.7.2 Закону України „Про податок на додану вартість”.
На підставі заяви Прокуратури м. Луганська від 11 лютого 2010 року № 105 вих 10 з метою захисту інтересів держави від порушень або загрози порушень економічних інтересів, судом до участі у справі допущено прокурора.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні встановлено, що закрите акціонерне товариство „Луганський патронний завод” зареєстровано 11.10.2002 у відділі ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради № 13821050001004352.
ЗАТ „Луганський патронний завод” взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16 жовтня 2002 року № 581.
Судом встановлено, що фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську проведено виїзну планову перевірку ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено акт №61/23-616/32201889 від 06.04.09 „Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, листопад, гудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.07 по 30.10.08”.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, що достовірність декларування сум бюджетного відшкодування у декларації за липень 2008 року в розмірі 1094916,00 грн., за листопад 2008 року в розмірі 1336700,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 267547,00 грн. буде підтверджено після від слідкування ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 №350.
Фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську проведено другу невиїзну перевірку ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року у сумі 1094916 грн. та за листопад 2008 року у сумі 1336700 грн. на рахунок платника у банку.
За результатами перевірки складено акт №1122/23-616/32201889 від 10.12.09 „Про результати невиїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, листопад 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.08 по 30.10.08”.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, що у порушення п.1.8, ст. 1, п.п. 7.7.2, п. 7.7, ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) ЗАТ „Луганський патронний завод” завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку за липень 2008 року на суму 175860 грн., за листопад 2008 року на суму 476893 грн.
За результатами перевірки та складеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 21.12.2009 № 0001032360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень, листопад 2008 р. на суму 652753,00 грн.
Відповідач в обґрунтування правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, зазначив, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а джерелом бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” є загальні доходи Державного бюджету України.
Без отримання належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість у розмірі, заявленому до відшкодування, у органів державної податкової служби України не має підстав для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумі, заявленій платником у податковій декларації.
Таким чином, враховуючи отримані відповіді де по ланцюгу постачання не підтверджені товарний характер здійснення операцій, відповідач вважав, що неможливо проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання до виробника або імпортера та не має можливим підтвердити факт фактичної надмірної сплати податку по ланцюгам постачання до Державного бюджету України як це передбачено п. 1.8 ст.1 та п.п 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями), та просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до акту перевірки №1122/23-616/32201889 від 10.12.09 „Про результати невиїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, листопад 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.08 по 30.10.08”, встановлено, що згідно з поданою ЗАТ „Луганський патронний завод” до Ленінської МДПІ у м. Луганську податковою декларацією з ПДВ за липень 2008 року (вх. від 20.08.08 № 78057) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 1094916 грн.
Попередній податковий період (червень 2008 року), який передує періоду який перевіряється перевірено позаплановою виїзною документальною перевіркою, результати якої оформлено довідкою від 26.09.08. №1262/23-616/32201889 „Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.08 по 31.05.08”.
Попередньою позаплановою виїзною перевіркою результати якої оформлено довідкою від 26.09.08 №1262/23-616/32201889 встановлено, що одним з основних постачальників у червні 2008 року є ТОВ „Компанія „Раритет” (ід.к. 24998523, м. Дніпропетровськ, смт Юбілейний, вул Зоряна 15). Згідно умов договору від 30.01.06 № 39/5/01-06 ТОВ „Компанія „Раритет” поставило біметал № 3, лента (сталь) 18 ЮА на загальну суму 4160310,00 грн. в т.ч.ПДВ 693385,00 грн. Питома вага суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року по даному контрагенту складає 175860 грн.
До Дніпропетровської МДПІ було направлено запит від 22.09.08 №34510/23-624 щодо надання інформаційної довідки. В отриманій інформаційній довідці було зазначено, що сума зобов'язань з ПДВ по операціях з даним платником складає більше 30%. В довідці зустрічної перевірки від 13.03.09 №64 зазаначено що ТОВ „Компанія „Раритет” є посередником. Постачальниками є ТОВ „РАРИТЕТ-Н” (іпн. 310491304178) та ПП ПКФ „АВІСТА” (іпн. 314770104616).
До Дніпропетровської МДПІ було направлено запит від 27.03.09 № 9969 щодо проведення зустрічної перевірки. Згідно отриманого листа від Дніпропетровської МДПІ від 21.08.09 б/н, зазначено шо провести дану перевірку немає можливості, так як ТОВ „Раритет-Н” має стан платника 7-До ЄДР віднесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
До ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області було направлено запит від 18.11.09 №59512 щодо проведення зустрічної перевірки ПП ПКФ „АВІСТА” (іпн. 314770104616).
Згідно отриманого листа від ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області від 27.11.09 №53221, ПП ВКФ „Авіста” створено невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді що перевірявся ПП ВКФ „Авіста” фінансово - господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. ПП ВКФ „Авіста” здійснювало операції товарний характер яких наявними документами перевіркою не підтверджено. Відповідно до частини 1 ст. 216, п. 4 ст. 203, п. 2 ст. 205, п. 1 ст. 206, п.1 ст. 208, її. 2 ст. 207, п. 2,1 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними - в силу закону.
На підставі цього в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.8 ст.1 та п.п 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) ЗАТ „Луганський патронний завод” завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року на суму 175860,00 грн.
Суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем приписів п. 1.8 ст.1 та п.п 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” з огляду на не підтвердження постачання продукції від продавця - ТОВ „Компанії „Раритет” суми податку на додану вартість, що складає - 175860,00 грн., яка є фактично другою ланкою у ланцюгу пстачання.
В судовому засіданні встановлено, що , що між ЗАТ „Луганський патронний завод” та ТОВ К „Раритет” був укладений договір поставки № 39/5/01/06 від 30.01.2006, згідно якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю металопродукцію, у кількості, за ціною, та на умовах, вказаних у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується оплатити продукцію та прийняти її на умовах, передбачених договорами. Умовами договору, а саме п. 3.2. та п. 4.4., передбачалась оплата за продукцію на умовах, вказаних в конкретній специфікації, термін поставки продукції складав тридцять днів з моменту оплати, що не суперечить діючому законодавству України.
Згідно платіжних доручень № 374 від 25.06.2008 та № 375 від 25.06.2008, за умовами договору, на розрахунковий рахунок ТОВ „Раритет” перераховані грошові кошти у розмірі 4160310, 12 грн. в тому числі ПДВ 693385, 00 грн. По видатковим накладним № РН-000389 від 28.07.2008 , № РН-000393 від 28.07.2008 , № РН-000390 від 28.07.2008 , № РН-000403 від 06.08.2008 , № РН-000404 від 07.08.2008 , № РН-000405 від 08.08.2008 , № РН-000414 від 12.08.2008 , № РН-000412 від 13.08.2008 , № РН-000413 від 14.08.2008 , № РН-000417 від 20.08.2008 , № РН-000418 від 21.08.2008 , № РН-000419 від 22.08.2008 , № РН-000443 від 08.09.2008 , № РН-000444 від 09.09.2008 , № РН-000445 від 10.09.2008 , № РН-000435 від 01.09.2008 , № РН-000434 від 01.09.2008 , ЗАТ „Луганський патронний завод” отримав від ТОВ К «Раритет» продукцію, ТОВ К „Раритет” видані ЗАТ „Луганський патронний завод” податкові накладні № 593 від 25.06.2008 та № 594 від 25.04.2008, що є підставою для нарахування податкового кредиту.
Суд вважає, що жодна із зазначених відповідачем норм Закону України „Про податок на додану вартість” не визначає, як підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування не отримання зустрічних перевірок по ланцюгу постачання товару (тобто до виробника) та не відповідає дійсним обставинам справи, а встановлення факту, що ТОВ „Компанія „Раритет” є посередником - не є підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно з поданою ЗАТ „Луганський патронний завод” до Ленінської МДПІ у м. Луганську податковою декларацією з ПДВ за листопад 2008 року (вх. від 22.12.08 №12261) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 1336700 грн.
Заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2008 року перевірена в ході проведення планової виїзної документальної перевірки результати якої оформлено актом від 06.04.09 №61/23-616/32201889 „Про результати планової виїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, листопад, грудень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.07 по 30.11.08”.
Попередній податковий період (жовтень 2008 року), який передує періоду який перевіряється перевірено плановою виїзною документальною перевіркою результати якої оформлено актом від 36.04.09 №61/23-616/32201889 „Про результати планової виїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, листопад, грудень 2008 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.07 по 30.11.08”.
Попередньою плановою виїзною перевіркою результати якої оформлено актом від 06.04.09 №61/23-616/32201889 встановлено, що одним з основних постачальників у жовтні 2008 року є ТОВ „ВК „МАШБУДЛІЗІНГ” (код 35893308, м. Київ), яке поставило послуги технічного характеру по автоматичній роторній лінії на загальну суму 8325794 грн в т.ч.ПДВ 1387632 грн. Питома вага суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року по даному контрагенту складає 476893 грн.
До ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва було направлено запит від 21.09.09 №35141/23-624 щодо проведення зустрічної перевірки. У отриманій відповіді від 30.10.09 б/н ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва повідомляє, що провести зустрічну перевірку немає можливості, в зв'язку з тим, що стан платника (10) запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання), на підставі чого, відповідачем в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 1.8 ст.1 та п.п 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) ЗАТ „Луганський патронний завод” завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2008 року на суму 476893,00 грн.
В судовому засіданні встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ „Луганський патронний завод” та ТОВ ВК „Машбудлізінг” був укладений договір № 354/1 від 23.06.2008, згідно якого, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника послуги технічного характеру, а саме виготовлення, заміну та налагодження вузлів і деталей технологічного обладнання у кількості 6 (шість) одиниць згідно кошторису, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Умовами договору, а саме п. 4.2., передбачено, що розрахунок за договором здійснюється замовником не пізніше 20-ти робочих днів після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, а замовник перераховує підряднику оплату у розмірі 100 % вартості робіт.
Акт виконаних робіт підписано сторонами 30.09.2008, ТОВ ВК „Машбудлізінг” видано ЗАТ „Луганський патронний завод” податкову накладну № 21300908 від 30.09.2008, що є підставою для нарахування податкового кредиту.
За таких обставин, суд вважає, що правові наслідки за укладеними договорами настали, умови договорів виконані сторонами в повному обсязі, податкові накладні видані на законних підставах та ЗАТ „Луганський патронний завод” мало законне право для нарахування вищевказаних сум у податковий кредит.
Приписами пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (п.п. 7.7.1. п. 7.1. ст. 7 Закону), що у даному випадку дотримано позивачем у повному обсязі.
У пункті 1.3 статті 1 Закону України ”Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України ”Про податок на додану вартість” платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” позивач по справі виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:
- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар (отримані послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;
- відповідач в акті перевірки підтвердив, що позивач сплачував на користь постачальників товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування;
- позивач належним чином відповідно до закону мав оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.
Аналіз діючого законодавства України, зокрема, норм Закону України ”Про податок на додану вартість” свідчить про те, що він не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Несплата податку контрагентом не впливає на формування податкового кредиту позивачем та не впливає на суму бюджетного відшкодування. А лише факт незнаходження за юридичною адресою суб'єкта господарювання не може бути належним доказом фіктивності такого підприємства.
Крім того, суд зазначає, що позивач по справі не може відповідати за дії третіх осіб, не може і не повинен нести відповідальність за несплату податку іншими продавцями по ланцюгу поставок.
Пунктом 4.1. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що базою оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Підпунктом 7.7.2. пункту 7..7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Суд вважає, що докази фактичної сплати податку на додану вартість, що увійшов до складу липня, листопада 2008 року, є надані позивачем угоди, акти виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення про сплату сум у звітному періоді, наявність яких підтверджено відповідачем при складанні Акту перевірки № 61/23-616/32201889 від 06.04.09 „Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ „Луганський патронний завод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, листопад, гудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.07 по 30.10.08”.
Таким чином, судом встановлено, що виходячи з вимог п. 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем фактично було сплачено до державного бюджету суми податку на додану вартість, які відображені у визначених податкових деклараціях та заявлені до відшкодування на загальну суму бюджетного відшкодування за липень, листопад 2008 року у розмірі - 625753,00 грн.
Крім того, відповідно до пункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна, яка видана продавцем - покупцю є підставою для нарахування сум податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивач має у наявності усі визначені податкові накладні, що оформлені у встановленому законодаством порядку та не визнані недійсними.
Пунктом 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, яка розраховується як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпункт 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповдно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Цією ж нормою встановлено, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно підпункту 7.7.10. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України та встановлює, що забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо непідтвердження надходження сум податку на додану вартість до бюджету за результатами зустрічних перевірок оскільки таке підтвердження не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.
Суд вважає, що право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача.
Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиноюю національного законодавства.
Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського суду від 09.01.2007 року у справі „Інтерсплав проти України”.
Під час судового розгляду справи Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську не посилалась в обґрунтування своїх заперечень проти позову та не доводила суду, що угоди, укладені позивачем з контрагентами мають фіктивний характер і що метою платника податку було протиправне одержання доходу за рахунок відшкодування податку на додану вартість, що, в свою чергу, виключало би можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.
Таким чином, суд вважає, що у позивача правомірно виникло право на бюджетне відшкодування по податку а додану вартість за податковими деклараціями за за липень 2008 року у сумі 175860,00 грн. та за листопад 2008 року у сумі 476893,00 грн. - які і були включені до податкового повідомлення - рішення № 00010323360/0 від 21.12.2009 року, що оскаржується, тому позовні вимоги ЗАТ „Луганський патронний завод” підлягають задоволенню.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є правовий акт індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який не може бути визнаний нечинним, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми “В1” від 21 грудня 2009 року№ 00010323360/0.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 листопада 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 70, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства „Луганський патронний завод” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001032360/0 від 21.12.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми "В1" від 21 грудня 2009 року № 0001052360/0, яким закритому акціонерному товариству "Луганський патронний завод" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1194952,00 грн. (один мільйон сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві гривні нуль копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства "Луганський патронний завод" (ідентифікаційний код 32201889, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, буд. 1-М) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 05 квітня 2010 року.
СуддяТвердохліб Р.С.