Справа № 182/6685/20
Провадження № 2/0182/270/2021
Іменем УКРАЇНИ
20.12.2021 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька- Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
На підтвердження позовних вимог посилається на наступне.
08 серпня 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 206291644. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, згідно з умовами якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 206291644. 03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 20130103, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право грошової вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі прав вимог, в тому числі, до ОСОБА_1 . Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 30 січня 2019 року, до договору факторингу № 20130103 від 03 січня 2019 року, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідачки в сумі 8 612 грн. 40 коп., з яких:
-5 749 грн. 20 коп. - сума заборгованості за основою сумою боргу;
-2 863 грн. 20 коп. - заборгованість за відсотками.
У зв'язку з тим, що позичальник не виконує умови договору по поверненню суми кредиту, заборгованість не погашає, змушені звернутися до суду та просять розглянути справу за відсутності представника відповідача, при цьому, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, на їх задоволені наполягає.
Згідно із вимогами ч.6 ст.187 ЦПК України, суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача. До суду 01 лютого 2021 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2021 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.54-55).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідачка про розгляд справи була повідомлена належним чином, однак, своїм правом на подання відзиву не скористалась. Крім того, відповідачка повідомлялась про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади» (а.с.56).
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п.1 ст.6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п.52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п.40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суддя, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до наступного.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Європейська агенція повернення боргів», звертаючись до суду з даним позовом, обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема, договором факторингу № 20190103 від 03 січня 2019 року, відповідно до якого воно набуло права грошової вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.16-20). При цьому, в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості з відповідачки, представник позивача послався на реєстр прав вимоги № 2 від 30 січня 2019 року до договору факторингу № 20130103 від 03 січня 2019 року, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідачки в сумі 8 612 грн. 40 коп., з яких: 5 749 грн. 20 коп. - сума заборгованості за основою сумою боргу; 2 863 грн. 20 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.23-24). При цьому, судом, при огляді вищевказаного реєстру, встановлено, що відповідачка в якості боржника не зазначена, відомості про останню як боржника відсутні, представник позивача до позову долучає витяг з реєстру прав вимоги № 2 від 30 січня 2019 року, у відповідності до якого, міститься відмітка про кредитний договір № 206291644 від 08 серпня 2018 року з зазначенням суми заборгованості в розмірі 8 612 грн. 40 коп. (а.с.26).
У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Згідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду разом з договором факторингу № 20130103 від 03 січня 2019 року було надано документи, в яких містяться відмітки про заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 206291644 від 08 серпня 2018 року. Тобто, з долучених до позовної заяви матеріалів у суду не викликає сумніву той факт, що ТОВ ФК «ЄАПБ», на підставі вказаної документації, набуло право грошової вимоги по кредитному договору № 206291644 від 08 серпня 2018 року. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача, з незрозумілих причин, до позову було долучено кредитний договір № 493406386 від 05 липня 2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в особі директора Андронікової О.О. та ОСОБА_2 (позичальник) (а.с.13-14). Крім вищевказаного кредитного договору, позивачем, в обґрунтування своїх вимог, було долучено графік розрахунків, які були погодженні між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в особі директора Андронікової О.О. та ОСОБА_2 (позичальником).
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що позивачем не надано належних, достовірних доказів того, що відповідачка по справі ОСОБА_1 підписала кредитний договір № 206291644 від 08 серпня 2018 року і що нею на умовах зворотності, строковості, платності були отриманні кредитні кошти, а також, що вона має заборгованість у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору № 206291644 від 08 серпня 2018 року, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю
Керуючись ст.516, 526, 527, 611, 612, 623, 625, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал