Справа № 182/5959/21
Провадження № 3/0182/2419/2021
Іменем України
20.12.2021 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприна А.П.
за участю секретаря судового засідання Полякова Є.Ю.
особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1
інспектора Болюбаш Я.С.
розглянувши матеріал, який надійшов від ВРПП Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприни А.П. перебуває адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 033078 від 22.08.2021 року, 22.08.2021 року о 05.00 год. в м. Нікополь, по вул. Івана Мазепи, ОСОБА_1 керував автомобілем "Шкода Фабіа" д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу "Драгер" № 0592, тест № 1243, результат - 0,89 %. Від подальшого керування т/з відсторонений.
ОСОБА_1 у судове засідання з'явився, вину не визнав, та суду показав, що ПДР не порушував, з протоколом та постановою співробітників поліції, складеними щодо нього, не згоден. По суті, пояснив що він разом зі своїми знайомими їхав додому та був зупинений поліцією, які заявили, що він має ознаки алкогольного сп'яніння. На місці зупинки він не заперечував пройти тест за допомогою приладу "Драгер". Однак коли прилад видав позитивний результат він повідомив, що не згоден із таким результатом та попросив поліцію відвезти його на медичний огляд, на що отримав відмову. Потім вони запросили його проїхати до Нікопольського РУП, він сів до їх автомобіля та вони майже годину їздили по місту.
Прибувши до відділу поліції, на нього склали протокол та інші документи, після чого він самостійно поїхав до лікарні, однак йому відмовили у проходженні такого огляду, оскільки поліція, не зважаючи, на його заперечення та прохання, не надала йому направлення на такий огляд у лікарні. Про відсторонення від керування йому також ніхто нічого не казав, офіційно не попереджував про це.
Просив врахувати суд, що йому не було роз'яснено його законні права, не роз'яснено право на захист, ст. 63 Конституції України, а також, за його думкою, поліцією йому безпідставно було відмовлено у його праві на проходження медичного огляду для доведення ним своєї невинуватості, хоча він наголошував на цьому та у примірнику акту огляду особи на стан сп'яніння власноруч зазначив, що направлення не отримував.
Також відеозапис, який надано до матеріалів справи, не є безперервною зйомкою, що є беззаперечним порушенням інструкції, якою має керуватись поліцейський при оформленні таких матеріалів. На диску присутній лише фрагмент з його зупинкою, та подальшим складанням матеріалів у його присутності в приміщенні відділу поліції, де його було затримано. Між вказаними подіями відсутній запис значного проміжку часу.
Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що він перебував у автомобілі "Шкода", яким керував його знайомий ОСОБА_1 , в якості пасажира на момент зупинки т/з. З ними також були їх спільні друзі.
Коли поліція зупинила автомобіль, водій передав на перевірку документи, через деякий час водій вийшов з автомобіля та спілкувався зі співробітниками поліції біля авто. Про що саме шла мова, свідок точно вказати не може, так як перебував у автомобілі.
Потім їх водій ОСОБА_3 повідомив, що поліція забирає його до відділу поліції. Вони з друзями порадились, та вирішили поїхати до Нікопольського РУП, щоб дочекатись Кирила біля відділу поліції.
Інспектор Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області Болюбаш Я.С. у судове засідання з'явився, підтвердив всі викладені обставини у протоколі та вважав, що вину водія повністю доводиться наявними матеріалами. Зазначив, що відеофіксація відбувалась у відповідності до закону та він діяв відповідно до інструкцій.
Зазначений протоколі затримання свідок ОСОБА_4 неодноразово викликався до суду, однак жодного разу не з'явився у судове засідання.
Вивчивши надані матеріали, вислухавши покази водія, захисника, пояснення інсппектора, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП згідно диспозиції цієї статті визначається: керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями п.27 Постанови пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз'яснено, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню по цій справі підлягає факт керування транспортним засобом, факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок оформлення та вимоги до оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст.130 КУпАП врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395; Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 р.; та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 р.
Судом було вивчено додані до протоколу документи та встановлено наступні обставини.
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також суд враховує, що відповідно до п.п. 5 п. ІІ Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 року про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
П.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. № 100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
ВСКАСу справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 року вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Однак вказана вимога дотримана не була, оскільки до протоколу було долучено лазерний диск на якому знаходяться різні фрагменти відеозаписів, між якими з невідомих причин відсутні записи значних проміжків часу. При дослідженні вказаного доказу судом було встановлено, що відео не є безперервним та на лазерному диску відсутній запис значного проміжку часу.
Судом було встановлено, що до матералів справи додано довідку, згідно якої інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування т/з стосовно ОСОБА_1 відсутня. При цьому, ОСОБА_1 надав у судовому засіданні копію тимчасового дозволу на керування т/з, який йому був виданий раніше. Пояснив, що отримував посвідчення водія ще в 2020 році, та права керування т/з він не був позбавлений.
Також суд звертає увагу, що згідно п.7 інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак у судовому засіданні, при дослідженні наданих суду доказів, було встановлено, що поліцією не було виконано вимоги ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно доставки водія до закладу охорони здоров'я для проведення медичного огляду.
Серед доданих до протоколу матеріалів відсутнє направлення водія до найближчого закладу охорони здоров'я для визначення наявності у нього стану алкогольного сп'яніння як підтвердження відомостей, зафіксованих у протоколі щодо відмови водія від такого огляду.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вказує що положення п.22 ч.1 ст.92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Отже, склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, характеризується єдністю чотирьох елементів: об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Оскільки обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, тому суддя приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення .
Враховуючи викладене, проаналізувавши надані суду матеріали, враховуючи матеріали справи, ґрунтуючись на внутрішніх переконаннях, суд робить висновок про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 130 КУпАП, тому вважаю що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 247 КУпАП, суд-
Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку відсутністю в його діях події і складу адмінправопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її винесення і набирає чинності після закінчення строку на оскарження.
Суддя: А. П. Чуприна