Категорія №6.19
Іменем України
24 червня 2010 року Справа № 2а-20364/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Борзаниці С.В.,
при секретарі: Гапоновій І.В.,
за участю сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.11.2008;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 000264/1710/0 від 19 червня 2008 року, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування рішення № 000264/1710/0 від 19.06.2008.
Після уточнення позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав для оформлення направлення на виїзну позапланову перевірку згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
На момент винесення направлення № 831 від 03.06.2008 та наказу на виїзну позапланову перевірку № 494 від 03.06.2008 податкова декларація про відшкодування ПДВ за березень 2008 року не підлягала документальній невиїзній (камеральній) перевірці в установленому порядку.
Позивачу не було вручено копію наказу та направлення на виїзну перевірку.
Акт перевірки № 840/1701/НОМЕР_1 від 11.06.2008 складено на підставі наказу № 494 від 03.06.2008 без здійснення виїзної документальної перевірки.
Статтю 11 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем не було порушено, однак в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено порушення саме цієї норми Закону.
Тому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2008 року.
Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні обґрунтуванню позовних вимог. Просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи є заперечення на адміністративний позов, де відповідач проти позовних вимог заперечував, вказав, що діяв на підставі та у межах чинного законодавства України. В запереченні зазначено, що позивача належним чином повідомлено про проведення перевірки повідомленням № 18204/17-01. Акт перевірки ОСОБА_2 отримано 13.06.2008, зауважень щодо вказаної перевірки до Ленінської МДПІ не надходило. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, однак повернуто поштою за закінченням терміну зберігання. Вказане податкове повідомлення-рішення розміщено на дошці податкових оголошень у відповідності до Наказу ДПА України № 253 від 21.06.2001п. З огляду на викладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2001 за № 2 382 017 0000 019448.
Відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість 14.05.2001.
Згідно змісту акту перевірки від 11.06.08 № 840/17-01/2793400971 Ленінською МДПІ на підставі направлення від 03.06.2008 № 831 проведено позапланову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 ід. № НОМЕР_1 з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2008 року.
У відповідності до вказаного акту за результатами перевірки встановлено порушення вимог чинного законодавства України:
- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;
- п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином, з висновків акту перевірки вбачається, що ОСОБА_2 завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у лютому 2008 року на суму 85 830,00 грн.; позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року у сумі 85 446,00 грн.
На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення № 000264/1710/0 від 19 червня 2008 року на суму 85 446,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90. № 509-ХІІ (надалі - Закон 509).
Відповідно до ст. 11 Закону 509 , органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові - платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
У відповідності до ст.11-2 Закону 509 посадові особи органу ДПС вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначається дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дату початку та дата закінчення еревірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу ДПС, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови навності підпису керівника органу ДПС, скріпленого печаткою ргану державної податкової служби.
Згідно ст.11-1 Закону України " Про державну податкову службу" позапланова виїзною перевіркою вважається, перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби, а також позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Як на підставу проведення позапланової виїзної перевірки у позивача відповідач посилається у направленні № 831 від 03 червня 2008 року на п.1 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Докази щодо вручення позивачу копії наказу та направлення на проведення перевірки у справі відсутні.
Пункт 1 ст.11-1 названого Закону передбачає можливість проведення позапланових перевірок у випадках, якщо платник податків не відповідає (не надає пояснень та їх документальних підтверджень) на протязі 10 робочих днів на обов'язковий письмовий запит податкового органу.
При цьому підстава для позапланової перевірки у платників податків виникає у випадках ненадання відповіді платників податків на запит в установлений строк.
В листі ДПАУ від 09.09.05р. № 18041/7/23-1217/1117 роз"яснюється, що обов"язковий письмовий запит направляється платнику податків замовним листом з відміткою про вручення.
В ході розгляду справи представником відповідача не надано, а судом не виявлено доказів тому, що письмовий запит податкового органу на адресу позивача направлявся. А отже, у відповідача не було законних підстав для проведення виїзної позапланової перевірки.
Отже, відсутність законних підстав виключає право контролюючого органу здійснювати таку перевірку. Відповідно відсутні підстави для винесення спірного повідомлення - рішення.
За приписами п.п.7.7.4 п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заявку про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації.
Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем оримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних, За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.04.2008 направив на адресу Ленінської МДПІ у м. Луганську, де перебував на обліку як платник податків, податкову декларацію з ПДВ за березень 2008 року, в якій зазначив суму ПДВ у розмірі 85 796,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника.
До декларації був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування, яке визначено в сумі 85 796,00 грн., та заява про повернення вказаної суми бюджетного відшкодування.
Частинами 2,3 п.1.2 "Порядку оформлення невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстровано в Мінюсті України 25.08.05р. № 925/11205, встановлено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка; невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі наданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від строку їх подачі.
Крім цього, згідно абз. "в" п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" норма якої визначає, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов"язання.
Згідно положень Закону України № 2181 та Закону України " Про державну податкову службу в Україні", камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, які зазначені у податкових деклараціях. При цьому витребування будь-яких інших документів для проведення камеральної перевірки чинним законодавством не передбачено.
Отже згідно з приписами п.п.7.7.5 п.7.7. ст.. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" невиїзна (камеральна) перевірка декларації з ПДВ, подана позивачем 21.04.2008 (вх. № 30355) мала бути проведена податковим органом до 21.05.2008.
Проте, як установлено в судовому засіданні, акт невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації по ПДВ за формою, установленою в Додатку 2 до Порядку заповнення та надання податкових декларацій по ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97р. № 166, зареєстрованого у Мінюсті України 09.07.97р. під № 250/2054, зі змінами внесеними Наказом ДПАУ № 213 від 15.06.2005р., зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005р. за № 702/10982, не складався. У 4-му Розділі декларації від 21.04.2008 (вх. № 30355) службовими особами відповідний запис про проведення такої перевірки не вносився.
За таких умов відповідачем був порушений зазначений вище порядок заповнення та надання податкових деклараций та обов"язку податкових органів по їх перевірці у визначений спосіб та з додержанням установлених термінів. Невиконання цих вимог порушувало права платника податків - позивача по справі.
Суд дослідив постанову Ленінського районного суду міста Луганська у кримінальній справі № 1-704-2009, закриту провадженням суду 28.01.2010 відносно ОСОБА_2, документи справи у завірених копіях та оригіналах, в тому числі: акт перевірки № 840/17-01/НОМЕР_1 від 11.06.08, декларацію з ПДВ за березень 2008 року платника податків ОСОБА_2 (вх. № 30355) від 21.04.2008, направлення на виїзну перевірку № 831 від 03 червня 2008 року, наказ на перевірку № 494 від 03.06.08, податкові повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 000264/1710/0 від 13.06.2008 та № 000264/1710/0 від 19.06.2008, протокол судового засідання по кримінальній справі.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного податкового ревізора - інспектора відділу документальних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Ленінської МДПІ Гальченко Людмили Дмитрівни про визнання дій щодо незаконності складання акту перевірки 840/17-01/НОМЕР_1 від 11.06.08 відмовлено за необґрунтованістю.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року змінено, виклавши мотивувальну частину постанови в новій редакції.
Як вбачається з указаної постанови Донецького апеляційного адміністративного суду, головний податковий ревізор - інспектор відділу документальних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Ленінської МДПІ Гальченко Л.Д. пояснила, що в дійсності вона 12.02.2008 та 11.06.2008 перевірки з виїздом по місту проживання ОСОБА_2 не проводила, а склала акти позапланової виїзної перевірки від цих дат з викладенням в них порушень податкового законодавства для прийняття відповідних рішень з питань заявленого позивачем бюджетного відшкодування без фактичного проведення перевірок.
Таким чином, адміністративним судом достовірно установлено, що акт перевірки № 840/17-01/НОМЕР_1 від 11.06.08 складений без фактичного її проведення, що є грубим порушенням діючого законодавства України, оскільки акт є документом, яким оформляються результати документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб"єктами підприємницької діяльності. Відсутність факту проведення самої перевірки свідчить про надуманість висновків, викладених в акті.
З проведеного аналізу норм матеріального права, вбачається, що відповідачем були порушені норми діючого законодавства щодо організації та проведення як невиїзної так і виїзної позапланової перевірки, починаючи з непроведення камеральної перевірки, порушення норм щодо підстав проведення позапланових виїзних документальних перевірок.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведені обставини справи та норми законів щодо регулювання даного питання, відповідачем не доведено правомірності своїх дій, оскільки вони суперечать наведеним нормам закону, а відтак, не доведено і правомірності винесеного спірного повідомлення-рішення.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи вимоги ч.2 ст.19 Конституції України, п.1,3 ст.2, ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дії відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що акт позапланової виїзної перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, складено без фактичного проведення перевірки, а тому порушено порядок проведення вказаної перевірки, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 69, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 157, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 000264/1710/0 від 19 червня 2008 року задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 000264/1710/0 від 19 червня 2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 29 червня 2010 року.
СуддяБорзаниця С.В.