Категорія №3.5
Іменем України
22 червня 2010 року Справа № 2а-2665/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Ліпко Т.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача Сєвєродонецького МВ УМВС України: не з'явився
представника відповідача Головного управління
МВС України в Луганській області: Ур. Є.В.
представника відповідача ГУ ДКУ України
в Луганській області: Шерденець Я.С., Мінаєва І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського управління ГУМВС України в Луганській області, Головного управління МВС України в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення збитків -
07 квітня 2010 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання посадових осіб Сєвєродонецького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України надати довідку, яка підтверджує право як пенсіонера МВС України та членів родини на знижку по сплаті житлово-комунальних послуг та доповнити наказ про звільнення №422 о/с від 30.12.2008 року реченням «за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років».
В подальшому позивачем уточнювалися позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, Головного управління МВС України в Луганській області, які виразилися у відмові наданні документу, який підтверджує право позивача та членів його родини на знижку по сплаті житлово-комунальних послуг; зобов'язати посадових осіб Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області та Головного управління МВС України в Луганській області надати довідку, яка підтверджує право як пенсіонера МВС України та членів родини на знижку по сплаті житлово-комунальних послуг; зобов'язати Сєвєродонецьке МВ УМВС України в Луганській області через Головне управління Державного казначейства України сплатити на його користь завдані збитки в розмірі 5191,45 грн.; зобов'язати посадових осіб Головного УМВС України в Луганській області доповнити запис в наказі про звільнення №422 о/с від 30.12.2008 року реченням «за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 02.11.1996 по 31.12.2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме в Сєвєродонецькому МВ ГУМВС України в Луганській області. На час звільнення вислуга років у календарному обчисленні становила 14 років 07 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні 20 років 08 місяців 01 день. Також зазначив, що перед звільненням ,відповідно до вимог п.68 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року ним 22.09.2008 року був поданий рапорт, в якому позивач попереджав про свій намір звільнитися з органів внутрішніх справ з мотивацією «У зв'язку з наявністю вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України». Цей факт на погляд позивача упереджував керівництво Сєвєродонецького МВ УМВС про те, що відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, за позивачем при звільнені повинні зберігатися пільги за цим законом , а саме на 50% знижку по сплаті за комунальні послуги. Також позивач зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про міліцію» має право на 50% знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, у зв'язку з чим неодноразово усно звертався до Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області та письмово до Головного управління МВС України в Луганській області, Міністра внутрішніх справ України, Прем'єра-Міністра України, Міністерства праці та соціальної політики України. Але зі всюди отримував відповідь, що у зв'язку зі звільненням зі служби за власним бажанням не має права на отримання пільг на 50% знижку по оплаті житлово-комунальних послуг.
Позовні вимоги в частині зобов'язання посадових осіб Головного УМВС України в Луганській області доповнити запис в наказі про звільнення №422 о/с від 30.12.2008 року реченням «за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років» ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких осіб» передбачено звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ на пенсію за вислугою років.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування збитків позивач зазначив, що нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Цивільного кодексу України передбачено відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Представник відповідача Головного управління МВС України в Луганській області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Щодо позовних вимог в частині змінення запису в наказі про звільнення представник відповідача заперечував посилаючись на те, вимоги позивача в цій частині необґрунтовані, не ґрунтуються на нормі закону. Щодо позовних вимог в частині отримання довідки на знижку по сплаті житлово-комунальних послуг відповідач зазначив, що позивач не має право на отримання 50% пільги при сплаті житлово-комунальних послуг, так як чинним законодавством передбачено така знижка лише працівникам міліції, які були звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років, а позивач був звільнений за власним бажанням. Крім того представник відповідача зазначив, що позивач пропустив річний строк звернення до суду з позовними вимогами та наполягав на застосуванні строку позовної давності.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважав що Держказначейство не повинно бути відповідачем в даній справі, крім того позивачем окремих позовних вимог до казначейства не пред'явлено, отже казначейство не порушувало законні права та інтереси позивача. Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачеві збитків, представник відповідача зазначив, що дані позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, тому не підлягають задоволенню. За таких підстав представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Луганській області просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідач - Сєвєродонецький міський відділ Головного управління МВС України в Луганській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечення на адміністративний позов або заяви про визнання адміністративного позову не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 в період з 02.11.1996 по 31.12.2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а саме в Сєвєродонецькому МВ ГУМВС України в Луганській області. На час звільнення вислуга років у календарному обчисленні становила 14 років 07 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні 20 років 08 місяців 01 день.
Також встановлено, що перед звільненням, позивачем відповідно до вимог п.68 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року ним 22.09.2008 року був поданий рапорт, в якому позивач попереджав про свій намір звільнитися з органів внутрішніх справ з мотивацією «У зв'язку з наявністю вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України».
Пунктом 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком; б) через хворобу; в) через обмежений стан здоров'я; г) через скорочення штатів; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням; з) у зв'язку із з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).
Тобто встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення зі служби в запас осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Посилання позивача на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є помилковим, так як даний закон регулює пенсійні відносини, а не відносини, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
За таких підстав суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання посадових осіб Головного УМВС України в Луганській області доповнити запис в наказі про звільнення №422 о/с від 30.12.2008 року реченням «за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання посадових осіб Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області та Головного управління МВС України в Луганській області надати довідку, яка підтверджує право як пенсіонера МВС України та членів родини на знижку по сплаті житлово-комунальних послуг суд також відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 та 6 статті 22 Закону України «Про міліцію» працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим законом.
Зазначеною ст. 22 Закону України «Про міліцію» встановлено вичерпний перелік підстав для збереження пільг за працівниками міліції, звільненими зі служби, а саме: за віком, хворобою або вислугою років, тому суд вважає, що надання таких пільг особам, звільненим за власним бажанням цим законом не передбачено.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачі, Сєвєродонецький МВ УМВС України в Луганські й області та Головне управління МВС України в Луганській області діяли в межах діючого законодавства, а тому не має підстав вважати протиправними дії Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, Головного управління МВС України в Луганській області, які виразилися у відмові наданні документу ОСОБА_1, який підтверджує право позивача та членів його родини на знижку по сплаті житлово-комунальних послуг
Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачеві збитків, матеріальної шкоди, суд відмовляє в задоволенні з наступних підстав.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи не підтверджено протиправність дій відповідачів та порушення з їх боку цивільних прав позивача, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування збитків та матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 18, 87, 90, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського управління ГУМВС України в Луганській області, Головного управління МВС України в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення збитків відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2010 року.
Суддя
Ірметова О.В.