Справа № 2-1080/2010 р.
Іменем України
17 червня 2010 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого: судді - Шевченко І.В.
при секретарі - Нудьга Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку,
У березні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 1298,22 грн, компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1258,88 грн та середнього заробітку за затримку розрахунку по день фактичної виплати.
Позивачка зазначила, що вона без оформлення трудового договору з 12 квітня 2007 року по 26 лютого 2009 року, а з 27 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року - з оформленням трудового договору, працювала продавцем у ФОП ОСОБА_2. За цей період їй жодного разу не було надано відпустки, при її звільнені за власним бажанням не було виплачено заробітну плату за період з 14.12.2009 року по 31.01.2010 року. Також у зв'язку з тим, що заборгованість з заробітної плати їй не було виплачено в день звільнення просить стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги, пояснив, що його дружина працювала продавцем у ФОП ОСОБА_2, однак після проведених у грудні 2009 року та січні 2010 року ревізіях ОСОБА_1 було звільнено та не виплачено у повному обсязі належні їй суми, просив позов задовольнити.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 та представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позов визнали частково, пояснили, що позивачка дійсно працювала у ФОП ОСОБА_2, однак тільки у період з 27 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року, за грудень 2009 року вона заробітну плату отримала у повному обсязі, тому не заперечують проти виплати ОСОБА_1 1105,75 грн, що складається з 658,17 грн заробітної плати за січень 2010 року та 447,58 грн компенсації за невикористану відпустку за відпрацьований період за 22 календарних дні. Проти виплати позивачці середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заперечували, оскільки розрахунок не виплачено не з вини відповідача, а також у зв'язку з тим, що вони не погоджувалися з сумою, визначеною позивачкою.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та відповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до копії трудового договору від 27 лютого 2009 року ФОП ОСОБА_2 прийняв на роботу у якості продавця ОСОБА_1 з 27 лютого 2009 року безстроково, зобов'язавшись оплачувати їй працю у розмірі 605,00 грн на місяць, але не менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, та щорічно надавати відпустку тривалістю 24 календарних дні; договір зареєстровано у Красногвардійському РЦЗ (а.с. 4).
Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 вона з 27.02.2009 року по 31.01.2010 року працювала продавцем у ФОП ОСОБА_2, звільнена за власним бажанням (а.с. 5).
З листа ОСОБА_2 вбачається, що він 12.06.2010 року (а.с. 15) направив його ОСОБА_1 з запрошенням для отримання розрахунку у розмірі 1105,75 грн (а.с. 16), про що виписав платіжну відомість (а.с. 17).
У відповідності до копії форми Т-50 ОСОБА_1 за грудень 2009 року було нараховано 658,17 грн, за січень 2010 року - 1105,75 грн, що складається з 658,17 грн заробітної плати та 447,58 грн компенсації за невикористані 22 календарних дні відпустки (а.с. 18-19).
З копії листа ОСОБА_6 від 08.02.2010 року вбачається, що він просить Красногвардійську ДПІ прийняти на зберігання довідку про трудові відносини з ОСОБА_1 у зв'язку з розірванням трудового договору (а.с. 21).
Згідно з копіями заяв ОСОБА_2 на право здійснення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, адресованих до ДПІ у Красногвардійському районі, станом на 11.12.2008 року осіб, які будуть працювати, не зазначено (а.с. 22), станом на 02.03.2009 року та 11.12.2009 року зазначено ОСОБА_1 (а.с. 23-24).
У відповідності до копій квитанцій ОСОБА_2 сплачує необхідні податки та платежі (а.с. 25).
У відповідності до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору працівника з фізичною особою.
Таким чином, оскільки матеріалами справи встановлено, що трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено в письмовій формі, що відповідає положенням ст.ст.21, 24, 241 КЗпП України, 27 лютого 2009 року, у рахуванням відсутності доказів того, що позивачка раніше без оформлення трудового договору працювала у відповідача, суд приходить до висновку, що позивачка та відповідач знаходилися у трудових відносинах у період з 27 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року.
Пунктом 3 трудового договору від 27.02.2009 року передбачено, що відповідач зобов'язався оплачувати працю працівника у розмірі 605,00 грн на місяць. Розмір заробітної плати визначається за погодженням сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Таким чином, відповідач повинен був виплачувати заробітну плату ОСОБА_1 щомісячно. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачкою нараховану їй заробітну плату за грудень 2009 року у розмірі 658,17 грн було отримано у повному обсязі у січні 2010 року, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з заробітної плати за грудень 2009 року у розмірі 429,22 грн задоволенню не підлягають.
Стосовно стягнення заборгованості з заробітної плати за січень 2010 року суд , з урахуванням наданих сторонами доказів, вимоги позивачки в цієї частині позову вважає обґрунтованими. При визначенні розміру заборгованості суд виходить з того, що розмір мінімальної заробітної плати у січні 2010 року становив 869 грн, тому визначена відповідачем сума заборгованості у розмірі 658,17 грн після проведення всіх необхідних відрахувань, являється такою, що підлягає до виплати ОСОБА_1
У відповідності до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Пунктом 6 Трудового договору від 27.02.2009 року було встановлено тривалість щорічної оплачуваної відпустки у розмірі 24 календарних дні. Оскільки судом встановлено, що позивачка працювала у ФОП ОСОБА_2 з 27.02.2009 року по 31.01.2010 року, то відповідачем зроблений правильний висновок щодо виплати компенсації за невикористану відпустку за 22 календарних дні . Наданий відповідачем розрахунок компенсації у розмірі 447,58 грн представником позивача не спростований, тому суд знаходить його обґрунтованим та таким, що також підлягає до виплати ОСОБА_1.
Стосовно вимог позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд прийшов до наступного.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як було встановлено в ході судового розгляду з пояснень сторін, позивачка у лютому 2010 року зверталася до відповідача з письмовою заявою про виплату їй розрахунку, однак її звернення залишено поза увагою. Суд доводи представника відповідача щодо відсутності вини ФОП ОСОБА_2 у невиплаті належних позивачці сум при звільненні також у зв'язку зі спором відносно їх розміру, знаходить необґрунтованими та таким, що не відповідають положенням ч.2 ст.116 КЗпП України. Також відповідачем не було письмово повідомлено ОСОБА_1 про нараховані їй суми, належні при звільненні, тому суду не надано доказів того, що на момент звільнення позивачки між сторонами у справі існував спор щодо їх розміру.
У відповідності до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що розрахунок при звільненні не було виплачено позивачці з вини відповідача, суд вважає, що вимоги позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню.
При визначенні розміру даної виплати суд виходить з розміру заробітної плати, нарахованої позивачці за останній місяць роботи - січень 2010 року, якій після проведених необхідних відрахувань, становить 658,17 грн на місяць. Також суд вважає, що часом затримки розрахунку слід вважати період з наступного дня після звільнення по день винесення даного рішення. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 2993,61 грн (4 повні місяці та 17 днів).
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 658,17 грн заборгованості з заробітної плати за січень 2010 року, 447,58 грн компенсації за 22 календарних дні невикористаної щорічної відпустки та 2993,61 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2010 року по 17.06.2010 року. В інший частині позову суд вважає за необхідне ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись ст.ст.21, 24, 83, 116-117 КЗпП України, ст.ст. 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Стягнути на користь ОСОБА_1 з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість з заробітної плати за січень 2010 року у розмірі 658,17 грн (шістсот п'ятдесят вісім гривень 17 копійок), компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 27.02.2009 року по 31.01.2001 року (за 22 календарних дні) у розмірі 447,58 грн (чотириста сорок сім гривень 58 копійок), а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.02.2010 року по 17.06.2010 року у розмірі 2993,61 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 61 копійку), а всього - 4099,36 грн (чотири тисячі дев'яносто дев'ять гривень 36 копійок).
В інший частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
Справа № 2-1080/2010 р.
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
17 червня 2010 року смт Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого: судді - Шевченко І.В.
при секретарі - Нудьга Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку,
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного 0з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне оголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст.21, 24, 83, 116-117 КЗпП України, ст.ст. 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .
Стягнути на користь ОСОБА_1 з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість з заробітної плати за січень 2010 року у розмірі 658,17 грн (шістсот п'ятдесят вісім гривень 17 копійок), компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 27.02.2009 року по 31.01.2001 року (за 22 календарних дні) у розмірі 447,58 грн (чотириста сорок сім гривень 58 копійок), а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.02.2010 року по 17.06.2010 року у розмірі 2993,61 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні 61 копійку), а всього - 4099,36 грн (чотири тисячі дев'яносто дев'ять гривень 36 копійок).
В інший частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя