Категорія №2.11.1
Іменем України
25 червня 2010 року Справа № 2а-1173/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Островської О.П.
при секретарі - Кір'ян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень, -
12.02.2010 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом, в обґрунтування якого послалася на наступне.
Від ДПІ в Лутугинському районі Луганської області вона отримала податкові повідомлення № 0041741700 від 30.07.2009, № 0041501700 від 30.07.2009 про сплату земельного податку, у визначеному цими податковими повідомленнями розмірі земельного податку, які було позивачкою оплачено. У 2009 році розмір земельного податку за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради становить 561,88 грн. згідно податкового повідомлення від 30.07.2009 № 0041501700, за землі Білоріченської селищної ради - 19,03 грн. згідно податкового повідомлення № 0041741700 від 30.07.2009. Згідно податкових повідомлень № 0000031800 від 10.03.2009 та № 0000031700 від 10.03.2009 позивачці було визначено розмір податкового зобов'язання з земельного податку за 2007-2008 роки у розмірі: за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради - 184652,24 грн., за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради - 32,52 грн. ДПІ в Лутугинському районі Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з позивачки земельного податку у розмірі 92326,12 грн. - за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради, та 16,30 грн. - за землі Білоріченської селищної ради. Стосовно податкових повідомлень № 0000011700 від 19.02.2009 та № 0000011701 від 19.02.2009 позивачкою до відповідача було направлено листа, в якому вона не погодилася з визначеним розміром земельного податку та надала розрахунок відповідно до діючого законодавства.
Статтею 7 Закону України «Про плату за землю» визначено, що при придбанні земельних ділянок на підставі цивільно - правових угод, розмір податку повинен бути розрахований в залежності від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді. В угодах купівлі - продажу грошова вартість одного гектару складала 2425/2 = 1212,5 грн. Враховуючи, що позивачка право власності на земельні ділянки набула на підставі цивільно - правових угод, в яких експертна грошова вартість земельних ділянок визначена згідно звітів, які повинні знаходитися в Лутугинському районному відділі земельних ресурсів та Луганському регіональному центрі Державного земельного кадастру.
На підставі викладеного, позивачка просила суд визнати незаконними дії ДПІ в Лутугинському районі Луганської області по нарахуванню їй земельного податку за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради - 184652,24 грн., за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради - 32,52 грн., визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення № 0000031800 від 10.03.2009 та № 0000031700 від 10.03.2009.
В судовому засіданні представник позивачки уточнив позовні вимоги, просив визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень - ДПІ в Лутугинському районі Луганської області, які полягають в неправильному застосуванні даних державного земельного кадастру, що призвело до необґрунтованого завищення земельного податку в 2007-2008 роках на 178291,04 грн. (в 29 разів) за земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства і риборозведення, що знаходяться у власності ОСОБА_1 та розташовані на території Юріївської селищної ради: ділянка № 1 (державний акт на право власності на землю ЛГ №102636) - 2,0000 га; ділянка № 2 (державний акт на право власності на землю ЛГ № 159492) - 14,0000 га; ділянка 0,4700 га (в складі державного акту на право власності на землю ЛГ № 037016); на території Білоріченської селищної ради ділянка № 1 (державний акт на право власності на землю ЛГ № 041175) - 2,0000 га; зобов'язати ДПІ в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок земельного податку, належного до сплати в 2007-2008 роках за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства та риборозведення), що знаходяться у власності ОСОБА_1 та розташовані в межах Юріївської та Білоріченської селищних рад, загальною площею 21,0000 га.
При цьому представник позивачки в судовому засіданні додатково пояснив, що відповідно до ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, згідно ст.14 - нарахування громадянам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, тобто при проведенні розрахунку земельного податку за належні позивачеві на праві приватної власності земельні ділянки, ДПІ в Лутугинському районі Луганської області повинна була використовувати дані державного земельного кадастру. Згідно ст.ст.19,204 Земельного кодексу України, ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок, покладається на органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в даному випадку це - Відділ Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області. Отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру відповідно до ст.3 Закону України «Про землеустрій» забезпечуються заходами з землеустрою, проведеними та затвердженими у встановленому законом порядку, тобто підставою для внесення даних до державного земельного кадастру є рішення органів влади або місцевого самоврядування про здійснення землеустрою та затвердження відповідної документації із землеустрою. Відповідно до довідок Відділу Держкомзему у Лутугинському районі № 01-06/692 від 25.02.2009 та № 01-06/677 від 15.03.2010 земельні ділянки, які знаходяться у приватній власності позивача, розташовані на території Юріїївської та Білоріченської селищних рад та мають цільове використання «для ведення особистого селянського господарства», тобто відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення. Позивачем були придбані у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - кам'янисті місця) для ведення особистого селянського господарства і у відповідача відсутні жодні законні підстави не враховувати цього факту при нарахуванні земельного податку.
Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водогосподарства справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що при обчисленні розміру земельного податку за земельні ділянки кам'янистих місць на території Юріївської селищної ради загальною площею 16,0000 га для потреб сільськогосподарського виробництва (ведення особистого селянського господарства), ДПІ в Лутугинському районі Луганської області не було враховано зазначену норму Закону, в результаті чого сума податкового зобов'язання за цю площу склала: 2007 рік - 29760,00 грн.; 2008 рік - 148800,00 грн., в свою чергу, на підставі даних державного земельного кадастру, виданих уповноваженим органом, при правильному застосуванні коефіцієнтів та вказаного Закону України «Про плату за землю», сума земельного податку на ці ж земельні ділянки повинна складати: 2007 - 892,80 грн., 2008 рік - 4464,0 грн. При обчисленні розміру земельного податку за земельні ділянки кам'янистих місць загальною площею 0,4700 га для потреб водного господарства (риборозведення), відповідачем також не було враховано зазначену норму Закону, в результаті чого сума податкового зобов'язання за цю площу склала: 2007 рік - 874,20 грн., 2008 рік - 4371,00 грн., а на підставі даних державного земельного кадастру, виданих уповноваженим органом, при правильному застосуванні коефіцієнтів та норм сума земельного податку за ці ж земельні ділянки повинна складати: 2007 рік - 26,23 грн., 2008 рік - 131,13 грн.
Таким чином, в результаті неправильно виконаного відповідачем розрахунку розміру земельного податку, позивача неправомірно змушують сплатити завищений земельний податок за 2007 та 2008 роки по земельних ділянках, розташованих в межах Юріївської селищної ради, у загальному розмірі 184652,24 грн., тоді як фактичний його розмір повинен складати 6361,20 грн., тобто обчислена відповідачем сума податкового зобов'язання завищена на 178291,04 грн. - в 29 разів.
Позивачка вважає, що розрахунок земельного податку на земельну ділянку площею 2,0000 га пасовищ, яка розташована за межами населених пунктів на території Білоріченської селищної ради також виконаний відповідачем неналежним чином, не на підставі даних державного земельного кадастру. Відповідно до довідки Відділу Держкомзему у Лутугинському районі № 01-06/692 від 25.02.2009, угіддя цієї ділянки - пасовища. Згідно ст.6 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей, пасовищ - 0,1. Відповідачем при виконанні розрахунку податку за земельну ділянку пасовищ необґрунтовано використано вартість одного гектара ріллі по області. За даними обласного головного управління земельних ресурсів у Луганській області вартість 1 га пасовищ встановлена та по Лутугинському району складає 924,7 грн., по області - 901,1 грн. Тому земельний податок за зазначену ділянку пасовищ повинен складати 9,57 грн., в тому числі: 2007 рік - 2,0 га*924,7*2,551*0,01*0,1=4,72 грн., 2008 рік - 2,0 га*924,7*2,623*0,01*0,1=4,85 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в своїх запереченнях посилався на наступне. Порядок оподаткування земельних ділянок визначено Законом України «Про плату за землю», відповідно до якого використання землі в Україні є платним і плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розмір податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар.
У січні 2009 громадянкою ОСОБА_1 були надані копії Державних актів на право власності на земельні ділянки, видані Юріївською та Білоріченською селищними радами за період 2003-2006 років. Згідно ст.14 зазначеного Закону, нарахування громадянам сум земельного податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, відповідач листом від 23.02.2009 № 1502/17 звернувся до відділу Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області з проханням надати кадастрову довідку по ОСОБА_1 Згідно отриманої земельно - кадастрової довідки, яка надійшла до ДПІ 25.02.2009, було встановлено, що дійсно в користуванні ОСОБА_1, починаючи з 2003-2006 років обліковуються земельні ділянки загальною площею 21 га, з яких в межах населених пунктів на території Юріївської селищної ради - 19 га, за межами населених пунктів на території Білоріченської селищної ради - 2 га, грошова оцінка зазначених земель не проводилася. Станом на 01.01.2009 в порушення положень ч.1 ст.15 зазначеного Закону, яка встановлює обов'язок власників землі та землекористувачів сплачувати земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою позивачка, незважаючи на те, що право власності на земельні ділянки на територіях Юріївської та Білоріченської селищних рад виникло у період з 2003 по 2006 роки, плату за землю не здійснювала.
Таким чином, на підставі отриманої кадастрової довідки та з урахуванням вимог ст.18 зазначеного Закону, яка передбачає, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки, ОСОБА_1 податковими повідомленнями від 10.03.2009 № 0000031700 та № 0000031800 були визначені суми податкового зобов'язання із земельного податку фізичних осіб за 2007-2008 роки, а саме: за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради, які знаходяться в межах населеного пункту, загальна сума податкового зобов'язання склала 184652,24 грн.; за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради, які знаходяться за межами населеного пункту, загальна сума податкового зобов'язання склала 32,59 грн. Оскільки нормативна грошова оцінка земельних ділянок в межах населеного пункту Юріївської селищної ради у 2007 та 2008 роках не була проведена, а експертна оцінка, на яку посилається позивач, була проведена з метою визначення вартості об'єкта оцінки, що використана при здійсненні цивільно - правових угод, то земельний податок розраховується за середніми ставками (у гривнях за 1 м2), визначеними частиною другою статті 7 Закону України «Про плату за землю», залежно від чисельності населення із застосуванням відповідних коефіцієнтів. По земельних ділянках території Білоріченської селищної ради окремо грошова оцінка сільськогосподарських угідь - пасовищ не виконувалася, тому було розраховано земельний податок із застосування грошової оцінки 1 га ріллі по області з застосуванням коефіцієнтів індексації, що відповідає ч.2 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про плату за землю». На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.2 ст.78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Виникнення права власності та права користування на земельну ділянку регламентується положеннями статті 125 Земельного кодексу України, згідно яких, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Згідно ст.79 цього Кодексу, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Відповідно до ч.1 ст.81, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтею 206 Земельного кодексу, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно п. в) ч.1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Згідно ст. 4 зазначеного Закону, розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Відповідно до статті 15 Закону, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно статті 18 Закону, платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Згідно статті 13 Закону, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою (ст. 20 Земельного кодексу).
Відповідно до ст. 13 Закону «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів і містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну і якісну характеристику, розподіл серед власників землі і землекористувачів.
У відповідності до ст. 193 Земельного кодексу процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками встановлює земельний кадастр, який становить єдину державну систему земельно-кадастрових робіт та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Відповідно до Положення про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15, державний земельний кадастр включає, зокрема, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі. Власники землі або землекористувачі щорічно подають відповідним органам дані про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у їх власності або користуванні.
Таким чином, дані державного земельного кадастру щодо виникнення права власності є підставою для обрахування земельного податку
Стаття 19 Земельного кодексу України визначає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
У відповідності з абзацом 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про плату за землю», землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
Як вбачається з системного аналізу вказаних правових норм, цільове призначення землі не є тотожним поняттю категорія землі.
Судом встановлено, що у приватній власності позивачки ОСОБА_1 знаходяться земельні ділянки:
- на території Юріївської селищної ради площею 2,00 га, набута на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 25.06.2004 реєстр № 438, кадастровий номер 4422257400:02:003:0031, державний акт ЛГ № 102636 від 20.07.2004;
- на території Юріївської селищної ради площею 14,00 га, набута на підставі договорів купівлі - продажу земельної ділянки від 23.06.2004 № 405, № 407, №409, від 25.06.2004 № 429, № 434, № 436, від 26.06.2004 № 439, від 28.12.2005 № 1226, кадастровий номер 4422257400:02003:0090, державний акт ЛГ № 159492 від 20.07.2006;
- на території Юріївської селищної ради площею 3,00 га, набута на підставі рішення 6 сесії XXIV скликання Юріївської селищної ради від 03.04.2003, кадастровий номер 4422257400:02:003:0026, державний акт ЛГ № 037016 від 24.04.2003;
- на території Білоріченської селищної ради площею 2,00 га, набута на підставі розпорядження Лутугинської районної державної адміністрації від 12.03.2003 № 109, кадастровий номер 4422255500:01:008:0002, державний акт ЛГ № 041175 від 25.03.2003.
Копії державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки були надані позивачкою до ДПІ в Лутугинському районі Луганської області у січні 2009 року.
Таким чином, право власності на земельні ділянки на території Білоріченської та Юріївської селищних рад виникло у позивачки з 2003 року, але Державні акти були надані ДПІ в Лутугинському районі лише у січні 2009 року,
23.02.2009 листом № 1502/17 ДПІ в Лутугинському районі Луганської області звернулася до відділу земельних ресурсів у Лутугинському районі Луганської області з проханням надати кадастрову довідку по ОСОБА_1 (ід.номер НОМЕР_7) станом на 01.01.2009 з метою забезпечення оподаткування земельним податком (а.с.50), у відповідь на який листом №01-06/692 від 25.02.2009 надано земельно - кадастрову довідку щодо наявності земельних ділянок, що знаходяться в користуванні ОСОБА_1, в якій зазначене цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, та вказано, що нормативна грошова оцінка земель не виконувалася (а.с. 21).
На підставі отриманої кадастрової довідки відповідно до статті 18 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання з земельного податку позивачці було визначене оскаржуваними податковими повідомленнями за 2007 та 2008 роки, зокрема:
- податковим повідомленням від 10.03.2009 № 0000031700 була визначена сума податкового зобов'язання із земельного податку фізичних осіб за 2007 - 2008 роки за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради, які знаходяться за межами населеного пункту на суму 32,59 грн.,
- податковим повідомленням від 10.03.2009 № 0000031800 визначена сума податкового зобов'язання із земельного податку фізичних осіб за 2007 - 2008 роки за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради, які знаходяться в межах населеного пункту на суму 184652,24 грн. (а.с.22).
Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, листом № 1502/17 ДПІ в Лутугинському районі Луганської області, листом №01-06/692 від 25.02.2009, податковим повідомленням від 10.03.2009 № 0000031700, повідомленням від 10.03.2009 № 0000031800.
Згідно статті 6 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;
- для багаторічних насаджень - 0,03.
За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що плата за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради, які знаходяться за межами населеного пункту, за 2007-2008 роки позивачці відповідачем розрахована у сумі земельного податку на підставі статті 6 зазначеного Закону, зокрема:
- 2007 рік: 2,0 (пасовища) х 8032,84 (грошова оцінка 1 га по області) х 0,1 (ставка згідно статті 6 Закону) = 16,07 грн.;
- 2008 рік: 2,0 (пасовища) х 8259,56 (грошова оцінка 1 га по області) х 0,1 (ставка згідно статті 6 Закону) = 16,52 грн.;
- загальна сума земельного податку склала 32,59 грн., визначена податковим повідомленням № 0000011700 від 10.03.2009.
Як убачається з кадастрової довідки № 01-06/692 від 25.02.2009, земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради, що належать позивачеві, є сільськогосподарськими угіддями - пасовищами, тому суд вважає, що ст.6 Закону України «Про плату за землю» застосована відповідачем при розрахунку земельного податку правомірно, однак, відповідачем безпідставно застосовано для розрахунку податку вартість грошової оцінки 1 га ріллі, а не 1 га угідь-пасовищ, оскільки їх вартість є різною, чого не заперечує представник відповідача.
Посилання відповідача на те, що грошова оцінка угідь-пасовищ не проводилася, на увагу не заслуговує, оскільки ним не надано доказів, що у такому випадку податковий орган має право для розрахунку податку брати до уваги вартість іншого сільськогосподарського угіддя, а саме: угідь-ріллі, як це зроблено відповідачем.
За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення № 0000011700 від 10.03.2009 року про нараховану суму податку на земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради підлягає скасуванню, оскільки розрахунок податку у цьому випадку не відповідає вимогам діючого законодавства з цього приводу.
Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Відповідно до ч.2 статті 7 зазначеного Закону, ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:
Згідно ч.3 цієї статті у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, встановлених частинами другою і третьою цієї статті.
У відповідності з ч.6 зазначеної статті податок на земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно - будівельними, дачно - будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими спорудами і будівлями, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.
Відповідно до ч.12 цієї статті встановлені частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про плату за землю», грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 24 Закону, грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку земель», залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Судом встановлено, що земельні ділянки, розташовані на території Юріївської селищної ради, відповідно до зазначеної кадастрової довідки, які належать позивачці, складаються з кам'янистих місць, каменю, гідроспоруд та ставка, при цьому за змістом ст.22 Земельного кодексу України кам'янисті місця та камені є землями сільськогосподарського призначення, але не є сільськогосподарськими угіддями, а що стосується земель, які зайняті гідроспорудами та ставком, то вони відносяться статтею 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду.
Технічна документація з грошової оцінки земель смт. Юріївна була затверджена рішенням Юріївської селищної ради від 12.07.2007 № 9/13 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт. Юріївка, Юріївської селищної ради, в пункті 2 встановлено, що грошова оцінка почне застосовуватися після затвердження документації по встановленню меж смт. Юріївка Луганською обласною радою.
Межі смт. Юріївка були затверджені рішенням Луганської обласної ради від 29.01.2009 № 26/44 «Про встановлення і зміну меж смт. Юріївки, Юріївської селищної ради, Лутугинського району, Луганської області», яке було офіційно оприлюднене у виданні територіальної громади Лутугинського району «Трудовая слава» від 26.02.2008 №8 (а.с.49).
Таким чином, грошова оцінка вказаних земель Юріївської селищної ради, у тому числі і належних позивачці, хоча і була затверджена у 2007 році у встановленому порядку, однак у дію введена фактично з 29 січня 2009 року, а до цього часу нормативна грошова оцінка цих земель була фактично відсутня.
Судом встановлено, що плата за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради, за 2007-2008 роки позивачці відповідачем розрахована на підставі статті 7 ч.2 зазначеного Закону, як за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, зокрема :
Загальна сума земельного податку за 2007 - 2008 роки за землі Юріївської селищної ради склала 184652,24 грн.
Суд вважає, що оскільки нормативна грошова оцінка земельних ділянок в межах населеного пункту Юріївської селищної ради у 2007 та 2008 роках не була проведена, а експертна оцінка, на яку посилається позивач, була проведена з метою визначення вартості об'єкта оцінки, при здійсненні цивільно - правових угод, то земельний податок правильно відповідачем розраховується за середніми ставками (у гривнях за 1 м2), визначеними частиною другою статті 7 Закону України «Про плату за землю», залежно від чисельності населення із застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Судом встановлено, що у зазначеному розрахунку позивачка фактично не згодна з тим, що відповідачем при розрахунку суми податку за угіддя - кам'янисті місця та камені не застосовано 3%, передбачені ч.6 ст. 7 вказаного Закону, що на її думку потягло значне завищення суми податку.
Доводи позивачки в цій частині суд не приймає до уваги, оскільки вони ґрунтуються на хибному тлумаченні правових норм, які регулюють сплату земельного податку.
Як зазначено вище, у відповідності з ч.6 зазначеної статті податок на земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті, тільки з земельних ділянок, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими спорудами і будівлями, у той час, як на земельних ділянках, належних позивачці, відсутні будь-які виробничі, культурно-побутові та господарські споруди і будівлі сільськогосподарського виробництва.
Тому відповідач правильно не застосував у цій частині при визначенні розміру податку позивачці 3%, передбачених ч.6 ст.7 зазначеного Закону.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог стосовно розрахування земельного податку в 2007-2008 роках за земельні ділянки на території Юріївської селищної ради.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 25 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 30 червня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про плату за землю», Земельним кодексом України, суд, -
Позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської області по нарахуванню ОСОБА_1 земельного податку за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради площею 2,00 га в сумі 32,52 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення від 10.03.2009 № 0000031700, прийняте Державною податковою інспекцією у Лутугинському районі Луганської області у відношенні ОСОБА_1 по нарахуванню земельного податку за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради площею 2,00 га в сумі 32,52 коп.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок земельного податку, належного до сплати в 2007-2008 роках за земельні ділянки на території Білоріченської селищної ради площею 2,00 га, що знаходяться у власності ОСОБА_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову викладено в повному обсязі та підписано 30 червня 2010 року.
СуддяОстровська О.П.