Ухвала
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 288/1841/20
провадження № 61-20086 ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Олгрис» про визнання недійсним договору оренди землі,
Заочним рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
До Верховного Суду 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Щодо підстав касаційного оскарження
Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Заявник у касаційній скарзі виокремив такі підстави касаційного оскарження як пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належних підстав подачі касаційної скарги, з огляду на таке.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Заявник у касаційній скарзі посилається на відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із підпунктом 7 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій враховують висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.
Чинними правилами процесуального права не передбачено обов'язку застосування судами різних інстанцій правових висновків Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові згаданого суду.
Оскільки заявник посилаючись на пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі не обґрунтовує від якого правового висновку слід відступити, в якій конкретно постанові Верховного Суду він викладений, тому суд відхиляє посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження.
Заявник посилаючись на пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.
Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК Українибез обґрунтування (мотивування) наявності цих підстав, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Щодо сплати судового збору
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
При цьому касаційна скарга містить посилання на те, що заявник звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
До касаційної скарги не додано документ, який свідчить, що заявник є учасником бойових дій або Героєм України.
Крім того, пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до неї особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 314/3549/17.
У справі, яка переглядається, спір стосується визнання недійсним договору оренди землі, а отже не стосується порядку, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту позивача, як учасника бойових дій, а отже у цій справі він не звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на судові рішення, порядок сплати та розмір якого визначено Законом України «Про судовий збір».
При визначені розміру судового збору за подання касаційної скарги, Верховним Судом враховано, що позов немайнового характеру, тому заявник за подання касаційної скарги має сплатити 1 681,60 грн (840,80 грн * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 01 квітня 2021 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 січня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь