Ухвала
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 343/1022/20
провадження № 61-17775ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний розподіл спільного майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл спільного майна,
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про реальний розподіл спільного майна.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл спільного майна.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Виділено в натурі зі спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належні ОСОБА_2 3/4 ідеальні частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі відповідно до варіанту поділу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2021 року № 001/01-2021 з розрахунку виділення одному співвласнику 3/4, а іншому 1/4 його частки, наступні приміщення:
у житловому будинку (додаток № 11 синій колір): коридор, площею 3,1 кв. м, вартістю 25 401,40 грн, кухню, площею 6,7 кв. м, вартістю 54 899,80 грн, прихожу, площею 8,6 кв. м, вартістю 70 468,40 грн, житлову кімнату, площею 12,9 кв. м, вартістю 105 702,60 грн, житлову кімнату, площею 22,6 кв. м, вартістю 185 184,40 грн, кухню, площею 17,2 кв. м, вартістю 140 936,80 грн, комору, площею 6,8 кв. м, вартістю 55 719,20 грн, а всього приміщень у будинку площею 77,9 кв. м вартістю 638 312 грн.;
з господарських будівель та споруд: гараж літ. Б, площею 21,8 кв. м, вартістю 52 799 грн, погріб літ. Б1, площею 20,8 кв. м, вартістю 103 262,00 грн, 1/2 частину огорожі № 2, площею 38,8 кв. м, вартістю 5 379,50 грн, а всього загальною вартістю господарських будівель та споруд 161 440 грн, загальною вартістю реальної частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами 799 752 грн, що становить 71,63% від загальної вартості домоволодіння.
Виділено в натурі зі спільної часткової власності в окремий об'єкт нерухомого майна належну ОСОБА_1 1/4 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі відповідно до варіанту поділу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2021 року № 001/01-2021 з розрахунку виділення одному співвласнику 3/4, а іншому 1/4 його частки, наступні приміщення:
в житловому будинку (додаток № 11 червоний колір): житлову кімнату, площею 17,3 кв .м, вартістю 141 756,20 грн, коридор, площею 9,1 кв. м, вартістю 74 565,40 грн, веранду, площею 3,0 кв. м, вартістю 24 582,00 грн; а всього приміщень в будинку площею 29,4 кв. м, вартістю 240 903 грн;
з господарських будівель та споруд: комору літ. В, площею 10,5 кв. м, вартістю 22 521 грн, хлів літ. В1, площею 14,4 кв. м, вартістю 30 130 грн, шопу літ. Г, площею 7,5 кв. м, вартістю 4 685 грн, вбиральню літ. Д, площею 1,6 кв. м, вартістю 4 316 грн; 1/2 частину огорожі № 2, площею 38,8 кв. м, вартістю 5 379 грн; огорожу № 3, площею 86,7 кв. м, вартістю 8 813 грн; а всього загальною вартістю господарських будівель і споруд 75 844 грн, загальною вартістю реальної частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами 316 747 грн, що становить 28,37% від загальної вартості домоволодіння.
У спільному користуванні обидвох співвласників залишено ворота № 1 вартістю 7 292 грн.
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ліквідувати (закласти) дверні отвори між приміщеннями «8» - «6» та «5» - «4».
Кожного зі співвласників зобов'язано влаштувати індивідуальне електропостачання та опалення своїх приміщень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за перевищення вартості виділеної їй реальної частки над ідеальною (3,37%) у розмірі 37 626 грн.
Припинено право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року - без змін.
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику доплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документ, що підтверджує його сплату; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк ОСОБА_1 направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.
Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року, як на підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, проте, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не зазначаєщодо якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосував апеляційний суд не дає підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, в уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року, ОСОБА_1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме те, що судами не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Отже, посилаючись на вказані вище підстави касаційного оскарження, заявником не виконано умови пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - не заявлено жодну з підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Посилання у касаційній скарзі виключно на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Оскільки у відведений судом строк, станом на 20 грудня 2021 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року вважати неподаною та повернути.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний розподіл спільного майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл спільного майна вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець