Постанова
Іменем України
20 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 215/7147/20
провадження № 61-14357св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Державна казначейська служби України, Головне управління Національної поліції України в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сіренко Андрій Вікторович, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року у складі судді Дудікова А. В.,та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року у складі колегії суддів:
Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями.
Позовну заяву мотивовано тим, що 10 листопада 2019 року поліцейським СРПП4, Криворізького районного відділу поліції м. Кривий Ріг старшим сержантом Пінаєвим О. Ю., винесено постанову серії ДП 18 № 358076 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 125, частина перша статті 126 КУпАП та накладено стягнення у розмірі
425,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови, він, керуючи транспортним засобом «Опель Віваро», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 10 листопада 2019 року
о 12-10 год. рухаючись по автодорозі с. Кам'яне Поле Криворізького району Дніпропетровської області не ввімкнув ближнє світло фар поза населеним пунктом та не пред'явив документи зазначені у підпункті 2.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), чим порушив вимоги пункту пунктів 2.1 «а», «б», 9.8 ПДР України.
Зазначав, рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року у справі № 215/6753/19 (№ 2-а/215/21/20) його адміністративний позов до старшого сержанта поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєва О. Ю. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи задоволено.
Вважав, що діями працівника поліції йому завдано моральну шкоду, оскільки зупинка працівниками поліції та складання на нього постанови про адміністративне правопорушення супроводжувалися жорстким, нелюдським поводженням із застосуванням психологічного тиску, стосовно нього з метою примусити його визнати свою вину. Така поведінка працівників поліції призвела до того, що він почав недовіряти будь-яким органам влади, що викликає постійне відчуття невизначеності
та невпевненості у завтрашньому дні, почуття тривоги, страху. Після зупинки його працівниками поліції, їх свавілля та безкарності він перенервував та став себе погано почувати. Постійні переживання через винесену постанову завдали йому моральних страждань і душевних переживань, які полягали в тому, що в нього змінився звичайний ритм життя, він був змушений тривалий час перебувати у судових засіданнях, витрачати свій час та нерви на доведення предмету спору, в наслідок чого
в нього виникли нервові стреси і погіршилося самопочуття.
За захистом своїх порушених прав він змушений був звернутися
за правовою допомогою до адвоката, що призвело до додаткових витрат.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь
в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди 540 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України в рахунок відшкодування, заподіяної ОСОБА_1 посадовою особою органу державної влади, моральної шкоди 1 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що діями працівника патрульної поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 125, частиною першою статті 126 КУпАП, останньому були спричинені моральні страждання, які полягали
у незаконному притягненні до адміністративної відповідальності,
та постійних переживаннях з цього приводу, постійне відстоювання законних прав, що підтверджується рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачеві незаконними діями працівника поліції, виходив з конкретних обставин адміністративної справи, врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, а саме зниження ділової репутації, приниження позивача в очах близьких, рідних, знайомих через обвинувачення у вчинення адміністративних правопорушень, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та доведеності своєї невинуватості та, виходячи із засад розумності, виваженості, визначив до стягнення розмір моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сіренка А. В. залишено без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено неправомірність дій старшого сержанта поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєва О. Ю. щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення
серії ДП18 № 358076 від 10 листопада 2019 року про притягнення
ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 125, частиною першою статті 126 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачеві незаконними діями працівника поліції, суд першої інстанції врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: зниження ділової репутації, приниження позивача в очах близьких, рідних, знайомих через обвинувачення у вчинення адміністративних правопорушень, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та доведеності своєї невинуватості та, виходячи із засад розумності, виваженості, правильно визначив до стягнення розмір моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сіренко А. В., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, в супереч вимог статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду», стягнули на його користь необґрунтовано малий розмір моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року Головне управління Національної поліції
у Дніпропетровській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з постановою від 10 листопада 2019 року серії ДП 18 № 358076 старшого сержанта поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєва О. Ю. , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 125, частиною першою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн, за порушення вимог пунктів 2.1 «а», «б», 9.8 ПДР України (а.с. 12).
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року у справі № 215/6753/19 (№ 2-а/215/21/20) адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєва О. Ю. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2019 року серії ДП18 № 58076 відносно ОСОБА_1 , винесену старшим сержантом поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєвим О. Ю.
про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі
425,00 грн. Провадження у адміністративній справі у відношенні
ОСОБА_1 в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 125, частиною першою статті 126 КУпАП закрито (а.с. 13-16).
06 серпня 2020 року вказане рішення набрало законної сили.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сіренко А. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи поліцейського СРПП4 Криворізького РВП м. Кривий Ріг старшого сержанта Пінаєва О. Ю., під час зупинення та складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 125, частиною першою статті 126 КУпАП.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку
з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Судом встановлено, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2020 року у справі
№ 215/6753/19 (№ 2-а/215/21/20) адміністративний позов ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєва О. Ю. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 10 листопада 2019 року серії ДП18
№ 58076 відносно ОСОБА_1 , винесену старшим сержантом поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєвим О. Ю. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. Провадження у адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 125, частиною першою статті 126 КУпАП закрито (а.с. 13-16).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оскільки судовими рішенням, яке набрало законної сили, встановлено неправомірність дій посадової особи старшого сержанта поліції СРПП4 Криворізького РВП Пінаєва О. Ю. , суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачеві незаконними діями працівника поліції, суди першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, врахував конкретні обставини адміністративної справи, характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неправомірного притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме: зниження ділової репутації, приниження позивача в очах близьких, рідних, знайомих через обвинувачення у вчинення адміністративних правопорушень, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та доведеності своєї невинуватості, та виходячи із засад розумності, виваженості, дійшов правильного висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.
Відповідний правовий висновок щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду України
від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження
№ 61-2986св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 61-18697св18), від 22 травня 2019 року у справі
№ 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19).
Не заслуговують на увагу посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку Верхового Суду, викладеного у постанові від 05 лютого
2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать викладеним у вказаній постанові висновкам й, відповідно, не свідчать про порушення судами норм матеріально та процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сіренко Андрій Вікторович залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк