Ухвала
17 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 752/6096/19
провадження № 61-19592ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кисельов Максим Юрійович, на рішення Голосіївського районного суду
м. Києва від 07 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»,
ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ «СК «Уніка»), ОСОБА_1 з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ПрАТ «СК «Уніка» 10 000 грн витрат на лікування, а з відповідача ОСОБА_1 стягнути 150 000 грн моральної шкоди та 10 500 грн вартості проведення психологічної експертизи.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 квітня
2021 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «Уніка» про відшкодування шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди скасовано, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 10 000 грн. У решті судове рішення залишено без змін.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кисельов М. Ю., просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, провадження у цій справі закрити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції встановив, що дана справа є малозначною.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд погоджується з наведеним вище висновком та приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру щодо відшкодування шкоди. Розмір заявленої суми стягнення становить 170 500 грн (10 000+150 000+10 500).
Вимоги майнового характеру станом на 01 січня 2021 року не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270* 100 = 227 000).
Верховний Суд урахував ціну позову, предмет позову, складність, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що ця справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня
2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012).
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня
2011 року, № 15276/07, та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).
Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня
2018 року № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.
Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кисельов Максим Юрійович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець