Ухвала
15 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 338/158/19
провадження № 61-18748ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2019 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Старобогородчанської сільської ради об'єднаної територіальної громади Богородчанського району Івано-Франківської області, про встановлення земельного сервітуту,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2019 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Строк на касаційне оскарження судового рішення закінчився 01 вересня 2021 року, а касаційна скарга подана до Верховного Суду 19 листопада 2021 року.
ОСОБА_1 просила поновити строк на касаційне оскарження у зв'язку зтим, що вперше з касаційною скаргою вона звернулась протягом тридцяти днів з дня вручення постанови суду апеляційної інстанції, а ухвалами від 18 жовтня 2021 року та від 10 листопада 2021 року Верховний Суд незаконно повертав їй касаційні скарги.
Ухвалою від 25 листопада 2021 року Верховний Суд визнав наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишив без руху, надав строк для звернення до суду з клопотанням про поновлення строку, у якому зазначити інші підстави для поновлення строку.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання (заява), однак у ньому наведені ті ж самі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку, що і в попередньому клопотанні, та які були вже визнані судом неповажними, оскільки попередня подача неналежно оформленої касаційної скарги та вчасне неусунення її недоліків не є поважними підставами для поновлення процесуального строку.
Доводи клопотання (заяви) про поновлення строку зводяться до незгоди ОСОБА_1 з ухвалами від 18 жовтня 2021 року та від 10 листопада 2021 року, якими Верховний Суд визнав неподаними касаційні скарги та їх повернув.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»).
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»).
Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Пункт 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачає, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, Верховний Суд визнає наведені у клопотанні ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а тому відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2019 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Старобогородчанської сільської ради об'єднаної територіальної громади Богородчанського району Івано-Франківської області, про встановлення земельного сервітуту.
Копію ухвали, касаційну скаргу, доповнення до касаційної скарги та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська