Ухвала
16 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 754/16791/19
провадження № 61-19960ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Калюжного Сергія Сергійовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживача та відшкодування майнової шкоди,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з банку на його користь у відшкодування завданої майнової шкоди грошові кошти у розмірі 75 001,00 грн, а також пеню у сумі 150 752,01 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди кошти у розмірі 75 001,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Калюжного С. С. на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року.
У касаційній скарзі представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Калюжний С. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у вказаній справі є захист прав ОСОБА_1 як споживача послуг, відшкодування завданої моральної шкоди, тому, враховуючи, що ціна позову у даній справі становить 225 753,01 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн * 250 = 567 500,00 грн), Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання вирішення спорів, що виникають із проведення операцій в мережі Інтернет з використанням реквізитів платіжної картки та використанні CVV-коду у випадку розголошення даних щодо картки, які дають змогу ініціювати переказ, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить суспільний інтерес з тих же підстав.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань. Крім того, касаційна скарга не містить підтвердження того, що справа має виняткове значення для заявника чи становить значний суспільний інтерес.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Калюжний С. С. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - адвоката Калюжного Сергія Сергійовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживача та відшкодування майнової шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян