14 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 201/12927/17
провадження № 61-3173св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України та Державної організації «971 Управління начальника робіт»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону південного регіону України, в інтересах Міністерства оборони України, Державної організації «971 Управління начальника робіт» (далі - ДО «971 Управління начальника робіт»), звернувся до ОСОБА_1 з позовом про витребування майна.
Позов мотивований тим, що будівля АДРЕСА_1 на праві власності належить державі в особі Верховної Ради України і передана в управління Міністерства оборони України та ДО «971 Управління начальника робіт», які і здійснювали користування, володіння і балансоутримання вказаного майна; через банкрутство ДО «№971 Управління начальника робіт» були неправомірно проведені торги і вказана будівля продана фізичним особам, а потім перепродана і зараз вона начебто належить відповідачу ОСОБА_1 .
Прокурор зазначив, що все вказане було здійснено з численними порушеннями закону, згоди на це не давалось, їх взагалі не було повідомлено про вказані торги і перепродаж майна, що порушує їх права. У зв'язку з чим заінтересовані особи (фактично позивачі) позбавлені права повноцінно використовувати своє майно. Зверталися до відповідача з питанням надання і оформлення документів та повернення майна, але вказане виявилося для відповідача неможливим.
Враховуючи вищевикладене, уточнивши позовні вимоги, просив:
витребувати від ОСОБА_1 на користь ДО «971 Управління начальника робіт» 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 253,00 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, позовну заяву задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ДО «№ 971 Управління начальника робіт» 1/2 частину нежитлової будівлі загальною площею 253 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Судові рішення мотивовані тим, що спірне майно вибуло з володіння ДО «971 Управління начальника робіт» поза її волею. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року у справі № Б15/101-08 визнано недійсними результати аукціону та договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна з ОСОБА_2 , внаслідок укладення якого відбулося подальше відчуження спірної адміністративної будівлі. Ліквідатор банкрута ОСОБА_3 не погодив з Міністерством оборони України переліку ліквідаційної маси банкрута, не погодив кандидатуру організатора аукціону, тому не міг реалізовувати об'єкт нерухомого майна, який продано на аукціоні 03 грудня 2014 року. Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у цивільній справі № 201/12925/17 залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, позов задоволено, витребувано у ОСОБА_4 на користь ДО «971 Управління начальника робіт»» 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 253, 00 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Зазначене спірне нерухоме майно у цивільній справі № 201/12925/17 є іншою половиною того ж об'єкту нерухомості, з приводу 1/2 частини якого заявлено позов у справі, що розглядається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норми права, яка надає особі право на судовий захист та визначення підстав виникнення таких прав. Прокуратурою не доведено факту порушення законних прав Міністерства оборони України та ДО «971Управління начальника робіт», яка є державною компанією, а тому відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор не мав права на представництво її інтересів. Оскільки права та інтереси осіб, визначених прокуратурою в позові, не були порушені, тому вони і не підлягають судовому захисту. Таким чином, належним позивачем є Держава Україна, в особі Верховної ради України, з огляду на відсутність порушених прав у обраних прокуратурою позивачів та відсутність доказів належності їм таких прав в матеріалах справи, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають висновкам Верховного Суду щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача без належної компенсації витрат понесених таким набувачем на придбання майна.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ДО «№ 971 Управління начальника робіт» подала відзив на касаційну скаргу за підписом ліквідатора Величка В. Ю., у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону мала та має повне, законне та обґрунтоване чинним законодавством України право на звернення з позовом, що є предметом розгляду в межах справи, в інтересах Міністерства оборони України та ДО «971 Управління начальника робіт».
Твердження заявника в касаційній скарзі про наявність волевиявлення ДО «971 Управління начальника робіт» на відчуження спірного майна є таким, що спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки відчуження спірного майна було здійснено з грубим порушенням спеціального законодавства України, зокрема за відсутності обов'язкового погодження органу, уповноваженого управляти державним майном, то дані обставини підтверджують факт вибуття спірного майна у власника (держава) не з його волі.
Спірне майно вибуло за недійсним правочином поза волею власника - Міністерства оборони України, а отже всі твердження в касаційній скарзі є безпідставними та хибними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/12927/17, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року відмовлено.
У травні 2021 року матеріали цивільної справи № 201/12927/17 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відзив Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону залишено без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 12 березня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13, від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16, від 11 червня 2019 року у справі № 15/143-б, від 03 жовтня 2018 року у справі № 906/1765/15, від 06 квітня 2018 року у справі № 925/1874/13, від 16 квітня 2018 року у справі № 920/847/17, від 13 березня 2018 року у справі № 922/928/17, від 03 травня 2018 року у справі № 904/7981/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 676/58/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегії суддів вважає, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду з таких мотивів.
У справі, що переглядається, суди при задоволенні позову, вважали, що спірне майно вибуло з володіння ДО «971 «971 Управління начальника робіт»» поза її волею. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року у справі № Б15/101-08 визнано недійсними результати аукціону та договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна з ОСОБА_2 , внаслідок укладення якого відбулося подальше відчуження спірної адміністративної будівлі. Ліквідатор банкрута ОСОБА_3 не погодив з Міністерством оборони України переліку ліквідаційної маси банкрута, не погодив кандидатуру організатора аукціону, тому не міг реалізовувати об'єкт нерухомого майна, який продано на аукціоні 03 грудня 2014 року. Зазначене спірне нерухоме майно є іншою половиною того ж об'єкту нерухомості у цивільній справі № 201/12925/17, з приводу 1/2 частини якого заявлено позов у справі, що розглядається.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 201/12925/17 (провадження № 61-2178св19) залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, якими позов задоволено, витребувано у ОСОБА_4 на користь ДО «971 УНР» 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 253, 00 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди виходили з того, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України право власника на витребування майна від добросовісного набувача пов'язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірне майно є державним та таким, що має правовий режим військового майна, перебуває на балансі ДО «971 УНР» на рахунку № НОМЕР_1 «Будинки та споруди». Спірне майно вибуло з володіння ДО «971 Управління начальника робіт»» поза її волею. Посилання ОСОБА_4 на те, що вона придбала спірне нерухоме майно у особи, яка мала право його відчужувати, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року у справі № Б15/101-08 визнано недійсними результати аукціону та договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна з ОСОБА_2 , внаслідок укладення якого відбулося подальше відчуження спірної адміністративної будівлі.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком з таких підстав.
Тлумачення статті 387 ЦК України свідчить, що на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно яке є індивідуально визначеним.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору.
Тому колегія суддів вважає необхідним передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування статті 388 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 201/12925/17 (провадження № 61-2178св19).
У зв'язку із зазначеним, на підставі частини другої статті 403 ЦПК України вважає за необхідне відступити від висновку зробленого в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2020 року у справі № 201/12925/17 (провадження № 61-2178св19) щодо можливості витребування з чужого незаконного володіння 1/2 частки майна, що не виділено в натурі.
Керуючись статтями 260, 400, 403, 404 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Справу № 201/12927/17 (провадження № 61-3173св21) передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук