20 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5210/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Случ О. В., Уркевич В. Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 у справі
за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3
до 1) Київської міської ради,
2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібрен"
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
1. У квітні 2020 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся в інтересах держави до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібрен" (далі - ТОВ "Лібрен") про:
- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 468/8041, яким ТОВ "Лібрен" із земель комунальної власності передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6166 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у Деснянському районі м. Києва;
- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,6166 га на вул. Оноре де Бальзака, 82-А, у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029), укладений між відповідачами, який 16.03.2020 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т. М. за № 259.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав таке:
- рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 468/8041, яким відповідачу 2 передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,6166 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0029) для експлуатації та обслуговування автостоянки на вул. Оноре де Бальзака, 82-А, у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, - прийнято, а Договір оренди земельної ділянки від 16.03.2020 - укладено, з порушенням вимог земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, у зв'язку з чим рішення має бути визнано незаконним та скасовано, а договір оренди підлягає визнанню недійсним;
- спірним рішенням передано в оренду відповідачу 2 земельну ділянку площею 6 166 кв.м, на вул. Оноре де Бальзака, 82-А у зв'язку з переходом до останнього права власності на нерухоме майно площею 52,2 кв. м (на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2017). Тобто, площа земельної ділянки, яку передано відповідачу 2 в оренду, майже у 118 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване;
- враховуючи наявність у відповідача 2 права власності на об'єкт нерухомості площею 52,2 кв.м, який розташований на спірній земельній ділянці, останній міг набути не на конкурентних засадах право користування земельною ділянкою лише для експлуатації та обслуговування вказаного об'єкта нерухомості. Право користування на земельну ділянку, вільну від забудови, та таку, що не знаходиться під об'єктом нерухомості, відповідача 2 міг набути лише на конкурентних засадах в порядку, передбаченому статтями 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);
- при відведенні спірної земельної ділянки відповідачу 2, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно площею 52,2 кв.м, відсутнє обґрунтування надання земельної ділянки саме площею 6116 кв.м, яка значно (майже у 118 разів) перевищує площу нерухомого майна;
- матеріали технічної документації не містять даних, що площа земельної ділянки, наданої відповідачу 2, визначена з урахуванням Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**" (затверджені наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 за № 44) та Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів (затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173);
- оскільки земельну ділянку передано відповідачу 2 для експлуатації та обслуговування автостоянки, тобто об'єкту дорожнього сервісу, а не для обслуговування об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства, тому право оренди на землю відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України останній міг набути виключно на конкурентних засадах (земельних торгах);
- спірне рішення Київської міської ради прийнято на підставі статті 120 ЗК України, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Разом з цим, до нового власника житлового будинку, будівлі або споруди переходить право користування виключно тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені;
- за наявною у документації із землеустрою інформацією, на час прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради право користування земельною ділянкою площею 0,6166 га попереднім власником нерухомого майна, в установленому законом порядку зареєстровано не було. Оскільки у цьому випадку право власності чи право користування на спірну земельну ділянку площею 0,6166 га не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права, визначеного приписами статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до відповідача 2.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/5210/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021, позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що прокурор має право на звернення до суду із даним позовом, оскільки в цьому випадку прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель. Крім того прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а органи Держгеокадастру законодавством не наділені правом на звернення до суду з позовами про скасування рішень органу місцевого самоврядування. Прокурор вказує, що оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, а є комунальною власністю, тому Держгеокадастр не наділений повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі. З огляду на зазначене, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.
В матеріалах справи відсутні докази оформлення за попереднім власником права власності або права користування спірною земельною ділянкою. Крім того, за інформацією з Державного земельного кадастру державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулася 29.05.2017. Тобто, на момент набуття відповідачем 2 права власності на об'єкти нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 14.03.2017, спірна земельна ділянка не була сформована та право користування на неї попереднім власником майна не було оформлено. За таких підстав, положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних відносин.
Фактично відповідачем 1 було передано відповідачу 2 земельну ділянку, яка майже в 118 разів перевищує площу майна, яке було набуте останнім. При цьому, інші об'єкти нерухомого майна, які б належали відповідачу 2 на праві власності, на спірній земельній ділянці відсутні. Доказів протилежного учасниками справи не надано суду. Відсутні будь-які належні обґрунтування надання відповідачу 2 земельної ділянки саме площею 0,6166 га. Разом з тим, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.
Крім того, законодавство передбачало можливість передачі у користування земельної ділянки у разі розташування на ній об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а щодо інших земельних ділянок право користування підлягало продажу окремими лотами на конкурентних засадах.
З огляду на зазначене, отримання в оренду земельної ділянки у розмірах, що значно перевищує площу належного відповідачу 2 об'єкта нерухомості майна, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України.
Спірним рішенням Київської міської ради вирішено надати в оренду земельну ділянку поза конкурсом не лише у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, а і для експлуатації та обслуговування автостоянки. Тобто, з метою уникнення конкурсної процедури, у спірному рішенні об'єднано в одне ціле земельну ділянку для обслуговування та експлуатації наявного об'єкту нерухомості (гараж), що не вимагало конкурсної процедури та земельну ділянку для інших цілей, які вже вимагали виключно проведення земельних торгів, а отримання у цьому випадку права оренди на них, відповідно до законодавства, мало відбуватися в абсолютно різному порядку. Прийняття рішення Київською міською радою щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення торгів, порушує інтереси територіальної громади міста Києва, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою міста максимально великого розміру орендної плати за використання спірної земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах.
3. Київська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано, зокрема, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 щодо повноважень органів Держгеокадастру на звернення до суду за захистом інтересів держави щодо земель усіх категорій і форм власності.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 910/5210/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 21.12.2021.
4. Водночас колегія суддів встановила, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2021 прийнято до розгляду справу № 910/5201/19, передану Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 4 статті 302 ГПК, який вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, про наявність повноважень у органів Держгеокадастру на звернення до суду з позовами щодо земель усіх категорій і форм власності. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 повідомлено учасників справи № 910/5201/19, що судове засідання відбудеться 15.02.2022.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5201/19 стосуватимуться можливості звернення органів Держгеокадастру до суду з позовами щодо земель усіх категорій і форм власності і зазначеним, зокрема, обґрунтовано касаційну скаргу Київської міської ради як підставою для скасування оскаржених судових рішень, Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 910/5210/20 за касаційною скаргою Київської міської ради до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/5201/19.
Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 ГПК України, Суд
Зупинити касаційне провадження у справі № 910/5210/20 за касаційною скаргою Київської міської ради до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/5201/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді О. В. Случ
В. Ю. Уркевич