20 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/20506/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Ідея Банк"
на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021
у справі № 910/20506/20
за позовом акціонерного товариства "Ідея Банк"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
Акціонерне товариство "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк") 01.12.2021 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/20506/20 (дата складання повного тексту постанови - 12.11.2021), ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник у якості підстави касаційного оскарження визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах, зазначає, що суди попередніх інстанцій: помилково не застосували положення частин третьої, п'ятої статті 8 Закону України "Про рекламу", оскільки поширені АТ "Ідея Банк" інформаційні матеріали як за своєю сутністю, так і за інформаційною наповненістю у повній мірі відповідали визначеним законом вимогам для такого роду оголошень (реклама акції та реклама знижки); помилково застосували частини першу - третю статті 7 Закону України "Про споживче кредитування", у частині вказівки на наявність обов'язку АТ "Ідея Банк" зазначати в Інформаційному матеріалі 2 максимальну суму, реальну річну процентну ставку та максимальний строк кредиту; помилково застосували статті 49, 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність", хоч такі норми не регулюють правовідносини щодо розповсюдження інформаційних матеріалів рекламного характеру, не визначають вимог до такого розповсюдження та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; не застосували абзаци другий, третій частини другої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки оцінка того, чи є підприємницька практика такою, що вводить в оману споживача має здійснюватися з точки зору середньостатистичного споживача та з урахуванням припущення, що у такого споживача відсутня можливість здійснити свідомий і компетентний вибір і він помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення; не застосували статтю 9 Закону України "Про споживче кредитування", яка регулює порядок надання інформації споживачу до укладення договору про споживчий кредит, що загалом виключає обґрунтовані припущення ймовірного позбавлення середньостатистичного споживача доступу до інформації; неправильно застосували статтю 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у взаємозв'язку з частиною другою статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки не врахували, що поширення інформації, що вводить в оману має оцінюватись в контексті "дій у конкуренції", в той час як Антимонопольним комітетом України (далі - АМК України) не встановлено впливу таких дій на конкуренцію. Водночас скаржник зауважує, що Верховний Суд неодноразово викладав висновки, щодо необхідності застосування положень статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" з урахуванням положень частини другої статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у справі з близькими за змістом (але не аналогічними) правовідносинами (постанова Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 910/9230/19). Поряд з цим вказує на грубе порушення норм процесуального права, а саме: приписи статей 79, 86, 236 - 238, 282 ГПК України стверджує, що суди самоусунулись від надання відповідей на аргументи АТ "Ідея Банк", від оцінки поданих ним доказів та відтворили формулювання АМК України, які ним викладались у оскаржуваному рішенні АМК України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга АТ "Ідея Банк" відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми і змісту та на стадії прийняття не є очевидно неприйнятною. Подані матеріали достатні для касаційного розгляду.
Керуючись статтями 234, 294 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/20506/20.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 27 січня 2022 року о 13:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 302.
3. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06 січня 2022 року.
4. Представники учасників судового процесу повинні при собі мати оригінал та належним чином посвідчені копії документів, які підтверджують їх повноваження на представництво/самопредставництво з урахуванням приписів частини 4 статті 1312, підпункту 11 пункту 161 розділу XV Перехідних положень Конституції України та статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
5. Явку представників сторін у судове засідання визнати необов'язковою.
6. Роз'яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку статті 197 ГПК України.
7. Витребувати матеріали справи № 910/20506/20 господарського суду міста Києва за позовом акціонерного товариства "Ідея Банк" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.
8. Копію ухвали надіслати господарському суду міста Києва, Північному апеляційному господарському суду та учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова