17 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/295/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - АТ "Полтаваобленерго") в особі Миргородської філії
на рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2021 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2021
за позовом АТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство Миргородський завод термозберігаючих конструкцій"
про стягнення 764 366,56 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
22.11.2021 (згідно з поштовими відмітками на конверті) АТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №917/295/21 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у даній справі є стягнення 764 366,56 грн., вартості необлікованої електричної енергії а, отже, ціна позову у справі № 917/295/21 не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що:
- суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/2504/18, від 13.04.2021 у справі №925/229/20, від 05.03.2020 у справі №904/262/19, від 01.11.2017 у справі №916/292/17, від 12.08.2020 у справі №908/1103/19, від 21.09.2021 у справі №925/1335/20;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо застосування Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ);
- суди необґрунтовано відхилили клопотання позивача про призначення експертизи, яке має значення для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України);
- встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також суди не належним чином дослідили усі зібрані у справі докази, надали їм невірну оцінку, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України).
АТ "Полтаваобленерго" як підставу для відкриття касаційного провадження у справі №917/295/21 вказує, що відсутня судова практика у застосуванні підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ у подібних правовідносинах, а тому дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо процедури оформлення претензій учасниками роздрібного ринку електроенергії та має значний суспільний інтерес для учасників ринку електроенергії, як споживачів так і постачальників (операторів системи електропостачання) в особі уповноважених на контрольний огляд або технічну перевірку електроустановок осіб, зокрема, у частині проведення експертизи у аналогічних видах порушень.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії на рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №917/295/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Полтаваобленерго" клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення господарського суду Полтавської області від 14.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі № 917/295/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов