20 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 908/2/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (у складі колегії суддів: Березкіна О.В. (головуючий), Дармін М.О., Іванов О.Г.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2021 (суддя Азізбекян Т.А.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"
про стягнення 998 135,01 грн,
13.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 (повний текст складено 08.11.2021) та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2021 у справі № 908/2/20, подана 09.12.2021 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв'язку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлюється у розмірі 2 270,00 грн.
Предметом позову у справі № 908/2/20 є стягнення грошових коштів у сумі 998 135,01 грн, яка є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн станом на 01.01.2021), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є незначної складності та не підлягає касаційному оскарженню.
В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання, у тому числі з огляду на те, що справа № 908/2/20 становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для АТ "Укртрансгаз", оскільки предметом розгляду даної справи є стягненні пені та штрафу за порушення Відповідачем господарського зобов'язання за Договором, відповідно до якого останній не виконав, в строки передбачені умовами Договору зобов'язання з поставки Товару, який би відповідав технічним вимогам тендерної документації та умовам Договору, в той момент коли Позивач зобов'язаний був підтримувати в належному стані та розвивати газотранспортну систему, включаючи нове будівництво та реконструкцію, з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, а також повинен був здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам по всій території України та до країн Європейського Союзу.
Розглянувши наведені підстави, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому з аналізу посилань у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.
Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2021 у справі № 908/2/20, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.
З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 та рішення Господарського суду Запорізької області від 26.05.2021 у справі № 908/2/20.
2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали (в тому числі платіжне доручення № 15941 від 06.12.2021 на суму 18 168,30 грн) повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.А. Зуєв
Судді І.С. Берднік
І.С. Міщенко