Іменем України
20 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1082/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Классен Віталія Францовича,
АДРЕСА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛТЕКС МЕРІНО»,
вул. І. Мазепи, буд. 66, м. Чернігів, 14014
про стягнення 322684,07 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Фізичною особою-підприємцем Классен Віталієм Францовичем подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛТЕКС МЕРІНО» про стягнення 322 684,07 грн, з яких: 257 700,00 грн заборгованості, 37 517,62 грн пені, 19 379,04 грн інфляційних, 8087,41 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 02092019/1 про обслуговування від 02.09.2019 та договору про реструктуризацію боргу №1 від 08.05.2020.
Ухвалою суду від 22.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами на підтвердження своєї позиції, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується електронним листом позивача від 25.10.2021 та рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу 12.11.2021 поштового відправлення № 1400052651915.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Граничним строком на подання відзиву на позов у даній справі є 29.11.2021. Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав.
Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
02.09.2019, між Фізичною особою-підприємцем Классен Віталієм Францовичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТАЛТЕКС МЕРІНО» (Замовник) укладено договір про обслуговування № 02092019/1 (далі - Договір про обслуговування) .
Відповідно до п.1.1.-1.2. Договору про обслуговування Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи та надати послуги (обслуговувати) у сфері інформатизації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Виконавець виконує роботи та надає наступні послуги:
1.2.1. Абонентське обслуговування, до якого входить обслуговування серверного обладнання та програмного забезпечення: проведення вчасного оновлення, виявлення помилок, профілактичні перевірки; адміністрування мереж, серверного програмного забезпечення та обладнання; послуги, пов'язані з базами даних та іншими масивами інформації Замовника: забезпечення безперебійного функціонування, антивірусного захисту, збереження та резервного копіювання;
1.2.2. Ремонт та заправка оргтехніки;
1.2.3. Ремонт та технічне обслуговування електронного промислового обладнання, систем відеоспостереження та контролю доступу;
1.2.4. Послуги з технічного обслуговування і ремонту комп'ютерної техніки і периферійного обладнання, що використовується спільно з електронно-обчислювальною технікою (принтери, сканери, копіри т. ін.);
1.2.5. Послуги з монтажу кабельних систем, систем відеоспостереження та контролю доступу.
1.2.6. Послуги зі створення, вдосконалення та доопрацювання програмного забезпечення;
1.2.7. Інші послуги за завданням Замовника.
За умовами п. 4.1. Договору про обслуговування Абонентське обслуговування здійснюється Виконавцем на постійній основі протягом дії цього Договору.
Згідно з п. 4.6. Договору про обслуговування вартість послуг вказується в Додатку, що є невід'ємною частиною Договору. Вартість послуги, які не включені до переліку в Додатку, встановлюються за згодою сторін, та вказуються в Акті виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.10. - 4.11. Договору про обслуговування щомісячно, станом на останній день місяця, Виконавець надає Акт виконаних робіт на послуги, що відносяться до абонентського обслуговування. Акт на разові послуги згідно замовлення надається по мірі виконання замовлень. Підписаний сторонами Акт засвідчує виконання робіт і надання послуг за даним Договором в повному обсязі.
Розрахунки між Замовником та Виконавцем проводяться безготівковим розрахунком в національній валюті України. Оплата робіт і/або послуг Виконавця проводиться згідно Акту, не пізніше 10-ти банківських днів, наступних за останнім днем місяця, за який пред'явлено Акт (п.4.12.-п.4.13. Договору про обслуговування).
У Додатку №1 до договору № 02092019/1 від 02.09.2019, сторони визначили та встановили суму оплати за Абонентське обслуговування, яку Замовник зобов'язується сплачувати Виконавцю за кожний календарний місяць, в розмірі 37 000,00 грн. Сторони встановили, що Замовник сплачує Виконавцю за обслуговування в повному обсязі або частинами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно з Актом виконаних робіт підписаного сторонами за відповідний місяць.
За умовами п.7.1.-7.3. Договору про обслуговування, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. 7.2 Після закінчення строку дії Договору, у випадку, якщо сторони продовжують виконувати його умови, то строк дії Договору продовжується на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від належного виконання його умов та відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
На виконання умов Договору про обслуговування позивач виконав роботи та надав відповідний обсяг послуг, а відповідач прийняв такі роботи, послуги, що підтверджується Актами виконаних робіт: № 7 від 30.09.2019 на суму 642 280,00 грн; № 10 від 31.10.2019 на суму 98 830,00 грн; № 26 від 30.11.2019 на суму 167 000,00 грн; № 27 від 31.12.2019 на суму 357 000,00 грн; № 2 від 30.01.2020 на суму 68 000,00 грн; № 11 від 29.02.2020 на суму 70 000,00 грн.
Відповідач, у порушення умов Договору про обслуговування, оплату виконаних позивачем робіт оплатив не в повному обсязі, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 407 700,00 грн.
08.05.2020 між Фізичною особою-підприємцем Классен Віталієм Францовичем (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТАЛТЕКС МЕРІНО» (Сторона-2) укладено договір про реструктуризацію боргу № 1 (далі - Договір про реструктуризацію боргу).
За умовами Договору про реструктуризацію боргу, сторони дійшли згоди реструктуризувати заборгованість, яка виникла у Сторони-2 перед Стороною-1 в наслідок несвоєчасного виконання зобов'язань по Договору на обслуговування № 02092019/1 від 02.09.2019 по оплаті за надані послуги в сумі 407 700,00 грн, яка підтверджується сторонами.
Реструктуризація заборгованості по Договору № 02092019/1 здійснюється шляхом розстрочення виконання зобов'язання у відповідності до умов цього Договору
У п. 2.1. Договору про реструктуризацію боргу сторони погодили та склали графік розстрочення боргу, а саме:
- до 08 травня 2020 року - 150 000,00 грн;
- до 30 червня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 липня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 серпня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 30 вересня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 жовтня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 30 листопада 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 грудня 2020 року - 41 700,00 грн.
Зобов'язання по здійсненню сплати «Розстроченого боргу» вважаються виконаними належним чином Стороною-2 в момент, коли за умовами п. 2.1. цього Договору, суми грошових коштів, що відповідають повному розміру сплати та строкам, будуть зараховані на рахунок Сторони-1 (п. 2.3. Договору про реструктуризацію боргу).
З метою забезпечення виконання зобов'язання, 08.01.2020 між Фізичною особою-підприємцем Классен Віталієм Францовичем (Кредитор), Приватним акціонерним товариством «Чексіл Автосервіс» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТАЛТЕКС МЕРІНО» (Боржник) укладено договір поруки № 08052020 (далі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язується повно солідарно відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржником, що виникли відповідно до Договору про реструктуризацію боргу №1 від 08.05.2020 в сумі першого платежу, а саме 150 000,00 грн.
У разі нездійснення Боржником оплати платежів згідно Договору про реструктуризацію боргу № 1 від 08.05.2020, протягом усього строку дії даного Договору поруки Поручитель зобов'язується виконувати за Боржника такі не виконі зобов'язання останнього у 2-х денний термін з дня прострочення відповідного платежу - за усною вимогою Кредитора.
Платіжним дорученням № 1157 від 08.05.2020 Поручитель сплатив Кредитору 150 000,00 грн, тобто зобов'язання відповідача в частині сплати заборгованості, визначеної сторонами в графіку календарних строків оплати - до 08.05.2020 в розмірі 150 000,00 грн, виконано в повному обсязі.
У подальшому, відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті заборгованості в календарні строки, встановлені в п. 2.1. Договору про реструктуризацію визнаної заборгованості, а саме не сплатив:
- до 30 червня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 липня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 серпня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 30 вересня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 жовтня 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 30 листопада 2020 року - 36 000,00 грн;
- до 31 грудня 2020 року - 41 700,00 грн.
Таким чином, станом на 19.10.2021, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 257 700,00 грн.
27.07.2020 позивач направив відповідачу Вимогу №34 від 27.07.2020 про сплату заборгованості в сумі 37 497,92 грн, що виникла станом на 27.07.2020, яку відповідач залишив без розгляду, заборгованість не сплатив.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зі змісту укладеного між сторонами договору про обслуговування №02092019/1 від 02.09.2019 вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем свої зобов'язання за договором про обслуговування №02092019/1 від 02.09.2019 виконано у повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт: № 7 від 30.09.2019 на суму 642 280,00 грн; № 10 від 31.10.2019 на суму 98 830,00 грн; № 26 від 30.11.2019 на суму 167 000,00 грн; № 27 від 31.12.2019 на суму 357 000,00 грн; № 2 від 30.01.2020 на суму 68 000,00 грн; № 11 від 29.02.2020 на суму 70 000,00 грн.
Роботи були прийняті відповідачем без зауважень, вищевказані акти виконаних робіт підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені печаткою відповідача.
Відповідач, у порушення умов договору про обслуговування №02092019/1 від 02.09.2019, свої зобов'язання за договором своєчасно та у повному обсязі не виконав. Заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань по договору на обслуговування № 02092019/1 від 02.09.2019, по оплаті за надані послуги склала 407 700,00 грн.
Згідно з умовами укладеного між сторонами договору про реструктуризацію боргу №1 від 08.05.2020, сторони реструктуризували заборгованість шляхом розстрочення виконання зобов'язання за графіком розстрочення боргу, вказаним у п.2.1 договору.
Приватним акціонерним товариством «Чексіл Автосервіс», що є поручителем відповідно до договору поруки № 08052020 від 08.01.2020, сплачено позивачу платіжним дорученням № 1157 від 08.05.2020 150 000,00 грн.
Отже, зобов'язання відповідача в частині сплати заборгованості, визначеної сторонами в графіку розстрочення боргу, а саме до 08.05.2020 в розмірі 150 000,00 грн, було виконано в повному обсязі.
Зобов'язання по оплаті заборгованості в календарні строки, встановлені в п. 2.1. Договору про реструктуризацію боргу №1 від 08.05.2020, а саме: до 30.06.2020 - 36 000,00 грн; до 31.07.2020 - 36 000,00 грн; до 31.08.2020 - 36 000,00 грн; до 30.09.2020 - 36 000,00 грн; до 31.10.2020 року - 36 000,00 грн; до 30.11.2020 - 36 000,00 грн; до 31.12.2020 - 41 700,00 грн, відповідач не виконав, заборгованість склала 257 700,00 грн.
Вимога позивача №34 від 27.07.2020 про сплату заборгованості, направлена на адресу відповідача, залишена останнім без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, взятих на себе зобов'язань не виконав та не провів оплату вартості виконаних робіт у визначений договором про реструктуризацію боргу № 1 від 08.05.2020 строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 257 700,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 8087,41 грн за період з 01.07.2020 по 19.10.2021 та інфляційних витрат у сумі 19 379,04 грн за період з 01.01.2021 по 30.09.2021.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку річних невірно застосовано кількість днів прострочення, а саме не враховано, що у 2020 році - 366 днів.
Здійснивши перерахунок 3% річних, суд доходить висновку, що 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача за період прострочки оплати з 01.07.2020 по 19.10.2021 становить 8082,17 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг за договором про обслуговування №02092019/1 від 02.09.2019, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 19 379,04 грн за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 обґрунтована та підлягає стягненню в повному розмірі.
Позивач також просить стягнути з відповідача 37 517,62 грн пені за період з 01.07.2020 по 19.10.2021.
Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.5.1., 5.6. договору про обслуговування №02092019/1 від 02.09.2019 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань, винна сторона несе відповідальність згідно з умовами цього Договору та відповідно до законодавства. У разі несвоєчасної оплати Замовником Виконавцю за виконані роботи та надані послуги, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У п.3.5., 3.6. договору про реструктуризацію боргу №1 від 08.05.2020 сторони встановили, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності збільшується до 10 років; відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення договірних зобов'язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позивачем при розрахунку пені невірно застосовано кількість днів прострочення, а саме не враховано, що у 2020 році - 366 днів.
Здійснивши перерахунок пені, суд доходить висновку, що пеня, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача за період прострочки оплати з 01.07.2020 по 19.10.2021 становить 37 496,83 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов'язань за договором № 02092019/1 про обслуговування від 02.09.2019 та договором про реструктуризацію боргу №1 від 08.05.2020, а також доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за надані позивачем послуги, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 257 700,00 грн основної заборгованості, 37 496,83 грн пені, 19 379,04 грн інфляційних, 8082,17 грн 3% річних.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 257 700,00 грн основної заборгованості, 37 496,83 грн пені, 19 379,04 грн інфляційних, 8082,17 грн 3% річних.
У частині стягнення 20,79 грн пені та 5,24 грн 3% річних слід відмовити.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 4839,87 грн.
Керуючись ст.129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТАЛТЕКС МЕРІНО» (вул. І. Мазепи, буд. 66, м. Чернігів, 14014; код ЄДРПОУ 39262403) на користь Фізичної особи - підприємця Классен Віталія Францовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 257 700,00 грн основної заборгованості, 37 496,83 грн пені, 19 379,04 грн інфляційних, 8082,17 грн 3% річних та 4839,87 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. У частині стягнення 20,79 грн пені та 5,24 грн 3% річних, відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Ю.В. Федоренко