Іменем України
13 грудня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/846/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом: Фермерського господарства "ТИМОШЕНКО Н.І."
вул. Вишнева, буд. 8, с. Махнівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16464
onashko.maks@gmail.com
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД"
вул. Центральна, 34, с. Засупоївка, Яготинський район, Київська область, 07714
suray80@gmail.com
про тлумачення окремих пунктів договору
за участю представників учасників справи:
від позивача: Муляр Є.Г. - адвокат,
від відповідача: Сурай М.А. - генеральний директор, Макарчук Р.С. - заст. ген. директора.
У судовому засіданні 13.12.2021 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
09.08.2021 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "ТИМОШЕНКО Н.І." до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД"", у якій просить суд здійснити тлумачення п.3.1 та п.6.1 Договору поставки від 12.10.2020 №249, укладеного між Фермерським господарством "ТИМОШЕНКО Н.І." та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНАД" .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неможливість дійти однозначного висновку про те, яку саме кількість Товару зобов'язаний поставити позивач, щоб можна було стверджувати про належне виконання даного зобов'язання.
Ухвалою суду від 13.08.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.09.2021. Також вказаною ухвалою встановлено сторонам строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
08.09.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшла заява від 02.09.2021 №17/9-2021, у якій ТОВ "МАНАД" стверджує, зокрема, що вищевказана позовна заява є безпідставною, має штучний характер та подана до суду не з метою захисту чи відновлення своїх прав, чи з метою отримання дійсного тлумачення, щоб це сприяло виконанню позивачеві його зобов'язань, а подана виключно з метою перешкоджання розгляду справи №911/683/21, яка перебуває у провадженні Господарського суду Київської області, у зв'язку із чим ТОВ "МАНАД" вважає подання позовної заяви є зловживанням процесуальними правами, зловживанням правом, використання правових інструментів "на зло", у зв'язку із чим просить суд повернути позовну заяву або залишити її без розгляду; накласти на позивача штраф; постановити ухвалу у зв'язку із зловживанням процесуальними правами.
27.09.2021, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 21.09.2021 №31/9-2021, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
У підготовчому засіданні 29.09.2021 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.10.2021, про що сторони повідомлені під розписку.
20.10.2021, у встановлений строк, від позивача надійшла відповідь на відзив від 13.10.2021 №2/ЮФКМ/55/2021.
У підготовчому засіданні 21.10.2021 суд постановив протокольну ухвалу, якою визнав поважними причини пропуску строку для подання доказів та поновив строк для їх подання, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 11.11.2021, про що сторони повідомлені під розписку.
03.11.2021, у встановлений строк, від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача від 01.11.2021 №9/11-2021.
У підготовчому засіданні 11.11.2021 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.11.2021, про що сторони повідомлені під розписку.
У судове засідання 30.11.2021 прибули повноважні представники сторін, суд розпочав розгляд справи по суті.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 13.12.2021, про що сторони повідомлені під розписку.
У судове засідання 13.12.2021 прибули повноважні представники сторін, продовжено розгляд справи по суті, відбулись судові дебати.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до розділу І статуту Фермерського господарства "Тимошенко Н.І." (нова редакція), затвердженого загальним зборами членів ФГ "Тимошенко Н.І.", протокол №2 від 26.04.2017, Фермерське господарство "Тимошенко Н.І." створено у відповідності до Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство" та інших нормативних актів, а також цього статуту. Господарство є юридичною особою, має самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку і самофінансування. ФГ може від свого імені укладати договори, набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки; бути позивачем і відповідачем у господарському або третейському суді; відкривати розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків; мати печатки, штампи та інші реквізити зі своїм найменуванням.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНАД" (ідентифікаційний код юридичної особи 32670436) зареєстровано як суб'єкт господарювання 03.09.2003, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №10741200000007492.
12.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНАД" (покупець) та Фермерським господарством "Тимошенко Н.І." (постачальник) укладено договір поставки №249 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва, а саме кукурудзу 3-го класу, врожаю 2020 року, насипом (товар), а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору сторони домовились про показники якості, яким має відповідати товар/кукурудза.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість товару - 1600,00 (одна тисяча шістсот) метричних тон +/- 10% за вибором покупця. Зазначена кількість може змінюватись за згодою сторін з оформленням відповідної додаткової угоди до цього договору.
Порядок оплати за товар/кукурудзи сторони погодили у пунктах 5,1., 5,2., Договору, згідно яких оплата здійснюється у два етапи наступним чином:
- 83,33% вартості товару покупець оплачує на підставі рахунку-фактури та заявки постачальника протягом 5-ти банківських днів, з дня, що слідує за днем надання документів для оплати;
- 16,67% вартості товару покупець оплачує після приймання товару згідно з п.2.1., 2.2, Договору (по якості), п. 3.1. Договору (по кількості), п.4.1 (ціна), дотримання вимог п. 6.1 Договору (у строк по 30.11.2020 включно), п. 6.2. Договору (приймання товару на зерновому складі ТОВ «Комбікормник»), п. 6.9, 6.10, 11.3 договору, надання покупцю товарно-транспортних накладних, видаткових накладних та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом 5-ти банківських днів з дня надання квитанції про реєстрацію, а також документів передбачених у п. 11.3. Договору;.
Обов'язковою умовою для оплати є наявність партії зерна на зерновому складі ТОВ «Комбікормник» і надання Постачальником разом із заявкою на оплату підтверджуючих документів про наявність зерна на зерновому складі ТОВ «Комбікормник», такі підтверджуючі документи як - складську квитанцію, складське свідоцтво.
Згідно з п. 5.6. Договору у разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) умов п.п.1.1 - 1.2; п. 1,5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН) п. 2.1.-2.3; п. 3.1.; п. 5.3.; п. 6.1.-6,4., п. 6.7., 11.1 цього Договору Покупець має право затримати оплату Товару до моменту належного виконання в повному обсязі Постачальником умов п.п.1.1.-1.2; п. 1.5 (в частині реєстрації ПН/РК в ЄРПН), а також п. 2.1.-2,3; п. 3.1.; п. 5.3.; п. 6.1.-6.4., п. 6.7., 11.1 Договору.
Відповідно до п.6.1. договору постачальник зобов'язаний поставити товар у повному обсязі та якості згідно пункту 1.1., 2.1., 3.1. цього договору у строк з 12.10.2020 по 30.11.2020 включно.
Згідно з п. 6.2. Договору, товар/кукурудза поставляється на умовах FСА франко-автомобіль та/або франко-вагон (Правила інкотермс 2010), за вибором покупця,
Поставка товару здійснюється з пункту завантаження ТОВ "Комбікормник" код 14223117 за адресою: Чернігівська область, Ічнянський район, м. Ічня, вулиця Залізнична, будинок 36.
Із змісту п. 6.2., 6.3., 6.4., 6.9., 6.10., Договору вбачається, що поставка товару супроводжується видатковими накладними, товарно-трансрортними накладними. Право власності на товар виникає у Покупця з моменту завантаження товару в транспортний засіб, датою поставки є дата складення товарно-транспортної накладної та видаткової накладної.
Пунктом 11.1. договору сторони досягли згоди за всіма істотними умовами договору та домовились, що метою цього договору є отримання ними доходу (прибутку) внаслідок поставки постачальником товару покупцю, який має намір його реалізувати з метою отримання доходу (прибутку), та сторони докладатимуть всіх зусиль для належного виконання умов цього договору, нестимуть відповідальність у розмірах та в межах умов цього договору, а у разі не врегульованих цим договором питань відповідальності в межах, визначених чинним законодавством. Сторони домовились, що положення п.6.11.3., п.7.8., п.8.7. цього договору мають імперативний характер. Сторони домовились, що покупець для застосування положень розділів 5,7,8 цього договору вправі пред'явити вимогу про стягнення платежів у грошовому еквіваленті до іноземної валюти, яка визначається за офіційним курсом долара США на день пред'явлення такої вимоги.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами усіх зобов'язань за даним договором (п.11.2. договору).
Пунктом 11.5. договору сторони погодили, що зміни та доповнення вносяться до цього договору за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до договору, яка укладається у письмовій формі та підписується уповноваженими представниками сторін, крім випадків передбачених у п.2.3., 2.4., 6.6., 6.7., 6.8. цього договору. Зміни та доповнення до цього договору можуть вноситись за правилами визначеними у п.11.13., 11.14. цього договору.
У пункті 11.9. договору постачальник і покупець стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; волевиявлення сторін є вільним і відповідає внутрішній волі; договір не має характеру фіктивного та удаваного правочину; сторони не обмежені у праві вчиняти правочини, не перебувають у хворобливому стані, не страждають у момент укладення договору на захворювання, не перебувають під впливом лікарських та інших препаратів, що перешкоджають усвідомленню його суті; діють добровільно, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, вільне володіння українською морою дозволяє кожному із них правильно зрозуміти зміст цього договору; вони можуть самостійно прочитати та підписати цей договір; цей договір не суперечить правам та інтересам сторін. У випадку наявності статутом постачальника або законом обмежень, у тому числі щодо вчинення значного правочину, постачальник зобов'язаний вчинити заходи, спрямовані на усунення таких обмежень при цьому покупець не несе і не може нести ризики не вчинення дій постачальником, які він зобов'язаний був вчинити для зняття таких обмежень. Сторони також домовились про те, що у випадку наявності у постачальника обмежень щодо підписання договорів (вчинення правочинів) сторони вважають, що схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину за цим договором можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено. Схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину, зокрема, але не виключно, прийняття оплати за товар, відвантаження товару тощо. Особа, що укладає договір від імені постачальника, своїм підписом стверджує про ознайомлення про відповідальність за злочини, передбачені ст. ст. 190, 191, 192, 205, 212, 219, 222, 358,364 та ст. 366 Кримінального кодексу України.
Належним чином засвідчена копія договору поставки №249 від 12.10.2020, додана до матеріалів справи, підписана сторонами та скріплена печатками сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що у покупця та постачальника відсутнє однакове розуміння змісту окремих пунктів договору, зокрема, це стосується істотних умов поставки кількості товару та строку належного виконання зобов'язання з поставки, існує невизначеність і незрозумілість певних частин та пунктів договору, які суперечать один одному, не узгоджуються з положеннями законодавства. За твердженнями позивача вказана ситуація не дає змоги з'ясувати дійсний зміст договору та його частин, обсягу зобов'язань сторін, у зв'язку з чим сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони правочину, що свідчить про наявність спору між сторонами.
Позивач зазначає, що є незрозумілим яким саме чином та у якій спосіб повинен бути оформлений "вибір покупця", зокрема незрозумілим є:
1) Чи є обов'язковим укладення додаткової угоди до договору для того, щоб засвідчити "вибір покупця";
2) чи достатньо лише листування між сторонами Договору щодо узгодження кількості Товару;
3) коли саме та в який спосіб, Покупець має повідомити про свій «вибір», це потрібно щоб відбулося до моменту поставки або після її здійснення, шляхом узгодження перевищення обсягу поставки;
4) вплив такого «вибору» Покупця на терміни Поставки.
Позивач зазначає, що у формулюванні пункту 6.1 Договору, сторони не досягли однакового розуміння щодо наступного:
1) як визначити що вважати «повним обсягом» Товару, враховуючи, що постачання здійснюється партіями;
2) на якому етапі Сторони мають дійти згоди, що вважати «повним обсягом» Товару (враховуючи положення п 3.1 Договору);
3) яким чином повинно підтверджуватися досягнення згоди між Сторонами яку кількість Товару слід вважати «повним обсягом»;
4) якими документами повинно підтверджуватися постачання Товару в «повному обсязі»;
5) коли втрачається право Покупця висувати Претензію Постачальнику щодо непостачання Товару в «повному обсязі»;
6) часовий проміжок протягом якого Сторони можуть узгоджувати що вважати «повним обсягом» Товару;
7) вплив узгодження між Сторонами терміну «повний обсяг» на строки поставки Товару.
Відповідач позовні вимоги не визнає, в обґрунтування заперечень посилається на те, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/683/21 за первісним позовом ФГ "Тимошенко Н.І." до ТОВ "Манад", предметом спору якого є стягнення заборгованості за поставлений товар та за зустрічним позовом ТОВ "Манад" до ФГ "Тимошенко Н.І.", предметом спору якого є стягнення сум неустойки, штрафу, збитків за порушення ФГ "Тимошенко Н.І." пунктів 3.1. та 6.1. договору. Відповідач вважає, що у даному випадку тлумачення пунктів 3.1. та 6.1. договору не спрямоване на отримання від суду роз'яснення як правильно виконати пункти 3.1., 6.1. договору, оскільки між сторонами вже існує спір щодо порушення умов пунктів 3.1 та 6.1 договору. За твердженнями відповідача позовна заява є безпідставною, має штучний характер та подана до суду не з метою захисту чи відновлення своїх прав, чи з метою отримання дійсного тлумачення, щоб це сприяло виконанню позивачеві його зобов'язань, а подана виключно з метою перешкоджання розгляду справи №911/683/21 у т.ч. шляхом маніпулювання підсудності, у зв'язку із чим ТОВ "Манад" вважає подання позовної заяви є зловживанням процесуальними правами, зловживанням правом, використання правових інструментів «на зло», у зв'язку із чим позовна заява підлягає поверненню або залишенню без розгляду з підстав, передбачених ст. 43 ГПК України.
За твердженнями відповідача, умови пунктів 3.1. та 6.1. договору №249 від 12.10.2020 містять чіткі формулювання, не містять незрозумілих слів, термінів, формулювань, не написані іншою мовою або іншим способом, які б давали підстави стверджувати про спотворення їх змісту; у системному зв'язку із іншими пунктами дають чітко розуміння кола прав та обов'язків, а також дають чітко розуміння мети договору та волі і волевиявлення договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Причиною виникнення спору стало питання щодо тлумачення умов пунктів 3.1 та 6.1 Договору.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення. Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).
Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
За змістом частини четвертої статті 213 ЦК України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, оскільки договір є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин) тлумаченню підлягають умови договору за правилами, встановленими статті 213 ЦК України.
Виходячи зі змісту викладених приписів законодавства, правочин тлумачиться судом при розгляді спору, а не сам по собі. Тобто, суд наділений повноваженнями вирішувати вказані вимоги лише тоді, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.
Зокрема, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. На вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов.
При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування статей 213, 637 ЦК України наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 753/22010/14-ц, від 10.04.2019 у справі № 916/2500/15, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.04.2019 у справі № 916/1171/18, від 11.09.2019 у справі № 922/3740/18, від 27.01.2021 у справі № 904/2581/19.
Із матеріалів справи випливає та не спростовано представниками сторін, що з моменту укладення договору поставки №249 від 12.10.2020, тлумачення пунктів якого є предметом даного позову, позивач - ФГ "Тимошенко Н.І." як постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку кукурудзи 3-го класу, врожаю 2020 року, насипом кількістю 1600,00 метричних тон +/- 10% за вибором покупця - ТОВ "Манад", у строк з 12.10.2020 по 30.12.2020 з пункту завантаження ТОВ "Комбікормник", як визначено, зокрема, пунктами 3.1 та 6.1 договору.
Позивач - ФГ "Тимошенко Н.І." у період з 01.11.2020 по 02.12.2020 здійснив відповідачу - ТОВ "Манад" поставку товару - кукурудзи кількістю 1440,02м/т на суму 9 072 126,00грн та виставив рахунки-фактури на оплату товару на суму 9 072 126,00грн.
ТОВ "Манад" оплачено товар на суму 8205000,00грн, заборгованість по оплаті вартості товару, поставленого у кількості 1440,02 м/т, становить 867126,00грн. в тому числі ПДВ 144521,00грн.
Відповідач зазначав про порушення позивачем умов договору, а саме: недопоставку товару у кількості 319,98 м/т, з яких 159,98 м/т до кількості 1600,00 м/т та 160,00 м/т як кількість товару +10% згідно з умовами п. 3.1 договору, яка здійснюється виключно за вибором ТОВ "Манад", та прострочення поставки кукурудзи у кількості 425,86 м/т у строк до 30.11.2020, з якої 105,88 м/т поставлено 02.12.2020, 319,98 м/т - недопоставлено.
За твердженнями відповідача, ним протягом 30.11.2020 платіжним дорученням №888 оплачено за поставку наступних 160,00 м/т в розмірі 83,33% вартості товару в сумі 840000,00грн, у т.ч. ПДВ 140000,00грн.
ФГ "Тимошенко Н.І." протягом 01.12.2020 повернуто ТОВ "Манад" вказані кошти із призначенням платежу: "Повернення надлишково перерахованих коштів оплати зг.опл. за кукурудзу160тон (83,33% вар. тов.) зг.дог.249 від 12.10.2020 у т.ч. ПДВ20%-140000,00грн."
Водночас, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2021 відкрито провадження у справі за позовом ФГ "Тимошенко Н.І." до ТОВ "Манад" про стягнення 867126грн за неналежне виконання ТОВ "Манад" зобов'язань за договором поставки від 12.10.2020 №249 щодо здійснення розрахунку за поставлену кукурудзу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2021 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Манад" до ФГ "Тимошенко Н.І." про стягнення 2093053,04грн за неналежне виконання ФГ "Тимошенко Н.І." зобов'язань за договором поставки від 12.10.2020 №249 щодо поставки кукурудзи в повному обсязі у строк встановлений договором.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що договір поставки від 12.10.2020 №249 з моменту його укладення виконувався сторонами.
Суд відзначає, що метою тлумачення правочину є з'ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.
Статтею 669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Вказана норма має диспозитивний характер, оскільки дає змогу сторонам договору на власний розсуд визначити кількість товару у будь-яких одиницях виміру. Кількість товару може бути визначена твердою фіксованою цифрою, чи в установлених межах обмовкою «близько», знаком +/- і як правило такий спосіб визначення кількості товару встановлюється при постачанні наливних чи насипом/навалом товарів.
Таким чином, у п. 3.1. Договору знаками +/- (більше/менше) передбачено саме право ТОВ «Манад» у опціоні 10% що складає 160,00м/т. від 1600,00м/т. визначити на власний вибір остаточну кількість товару/кукурудзи, яка має бути поставлена.
Згідно з п. 6.1. Договору постачальник зобов'язався поставити товар у повному обсязі та якості згідно з п. 1.1, 2.1, 3.1 цього договору у строк з 12.10.2020 по 30.11.2020 включно.
Дослідивши умови договору, зокрема п.3.1 та 6.1 договору, суд вважає, що в них відсутні незрозумілі слова, поняття, терміни, які не дають змоги з'ясувати сторонам їх дійсні наміри при підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.
Водночас, у пункті 11.9. договору постачальник і покупець стверджували, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом положень ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
На позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду наявність передбачених законодавством підстав для тлумачення змісту договору в судовому порядку, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, заявах та поясненнях, поданих до матеріалів справи документах та наданих усних пояснень ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Фермерського господарства "ТИМОШЕНКО Н.І." (код 33380345) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНАД" (код 32670436) про тлумачення окремих пунктів договору відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021.
Суддя В.В. Моцьор