14 грудня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/3859/21
м. Чернівці
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного будівельного підприємства «Житлобудсервіс» (18006, м. Черкаси, пров. Зої Космодем'янської, б. 40, кв. 2, код 31546746)
до Товариства з обмеженою відповідальність «Євроінтербуд» (58023, вул. Руська, 259, кв. 55, м. Чернівці, код 39212408)
про стягнення заборгованості у сумі 286170,36 грн.
Представники сторін:
від позивача - Колєв Р.Г., адвокат;
від відповідача - не з'явився.
Приватне будівельне підприємство «Житлобудсервіс» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність «Євроінтербуд» про стягнення заборгованості в сумі 286170,36 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року, справу передано до розгляду судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22 вересня 2021 року прийнято справу № 926/3859/21 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11 жовтня 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11 жовтня 2021 року відкладено підготовче судове засідання на 02 листопада 2021 року.
02 листопада 2021 року, у зв'язку із перебуванням судді Гурина М.О. у відпустці розгляд справи №926/3859/21 не відбувся.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08 листопада 2021 року підготовче судове засідання призначено на 10 листопада 2021 року.
10 листопада 2021 року Господарським судом Чернівецької області отримано клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правову допомогу.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10 листопада 2021 року відкладено підготовче судове засідання на 18 листопада 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29 листопада 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 листопада 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 14 грудня 2021.
Станом на день розгляду справи представник позивача просив розглянути справу по суті у зв'язку із відсутністю будь-яких підстав для відкладення розгляду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правову допомогу.
Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив на позов не надав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами. 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,
29.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд», як підрядником, та Приватним будівельним підприємством «Житлобудсервіс», як субпідрядником, укладено договір субпідряду № 29/11/18ЖБС (надалі - Договір) за умовами якого Субпідрядник зобов'язується за завданням Підрядника власними або залученими силами і засобами виконати Роботи на Об'єкті, відповідно до затвердженої проектної документації і передати їх результати Підряднику у встановлений цим Договором строк, а Підрядник зобов'язується надати Субпідряднику фронт Робіт, затверджену проектну документацію, здійснювати приймання виконаних Субпідрядником Робіт і проводити оплату Робіт відповідно до умов цього Договору (п.2.1. договору).
Згідно пунктів 2.2., 2.3. договору роботи виконуватимуться Субпідрядником на підставі затвердженої Проектної документації. Строки виконання Робіт, об'єми і вартість, що виконуються Субпідрядником згідно з умовами цього Договору, вказуються в додатках до цього Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору. Вказані додатки підписуються уповноваженими представниками Сторін і вступають в дію з моменту їх підписання і скріплення печатками.
Відповідно до пунктів 3.3.1, 3.3.2 договору приймання виконаних Субпідрядником Робіт проводиться щомісячно Підрядником (уповноваженим представником) відповідно до умов цього Договору з урахуванням фактичного об'єму виконання Робіт на Об'єкті будівництва шляхом підписання Сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт і довідки Ф№КБ-3, які є основою для розрахунків за фактично виконані Роботи. Субпідрядник не пізніше 30 числа кожного звітного місяця готує Акт приймання виконаних будівельних робіт і довідку Ф№КБ-3 із зазначенням в них об'єму і вартості виконаних Робіт, підписує їх і надає Підряднику. Разом з Актом приймання виконаних будівельних робіт і довідкою Ф№КБ-3 Субпідрядник надає Підряднику Виконавчу документацію, сертифікати, паспорти на використані Матеріальні ресурси, звіт про використані Матеріальні ресурси, надані Підрядником. На обґрунтовану вимогу Підрядника Субпідрядник зобов'язаний надати додаткові документи крім перелічених вище.
Пунктом 4.1. договору визначено, що договірна ціна Робіт за Договором є твердою та погоджена Сторонами у Договірній ціні (Додаток №2, що є невід'ємною частиною цього Договору).
В розділі 5 договору сторони погодили порядок фінансування будівництва та розрахунків, зокрема встановили, що розрахунки за виконані Роботи проводяться протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами акту виконаних робіт та Довідки Ф№КБ-3. Підрядник оплачує 90% від вартості виконаних роби (за вирахуванням раніше сплачених авансів). Наступні 5% від вартості Робіт, виконаних згідно кожного із підписаних Сторонами актів виконаних будівельних робіт та Довідки Ф№КБ-3, Підрядник сплачує протягом 30 календарних днів після здачі Об'єкту в експлуатацію, за умови не виявлення протягом цього строку недоліків виконаних Робіт. Остаточна оплата в розмірі 5% від вартості Робіт, виконаних згідно кожного із підписаних Сторонами актів виконаних будівельних робіт, проводиться Підрядником через 1 рік після здачі Об'єкту в експлуатацію, за умови не виявлення протягом цього строку недоліків виконаних Робіт.
Згідно пункту 14.1 Договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печаткою сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.
Судом встановлено, що договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками, що відповідає приписам статті 181 Господарського кодексу України, статям 207, 208 Цивільного кодексу України. Відповідно, дані договори є правомірним правочином в силу статті 204 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не доведено зворотного.
В підтвердження факту виконання субпідрядником на користь підрядника робіт на суму 688275,60 грн позивачем надані підписані уповноваженими представниками товариств та скріплені круглими печатками без будь-яких заперечень та зауважень:
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ -3 за лютий 2020 року та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року на суму 109899,00 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ -3 за березень 2019 року та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 79164,00 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ -3 за квітень 2019 року та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2019 року на суму 368313,60 грн;
- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ -3 за травень 2019 року та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 130899,00 грн.
За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частинами 1, 2 статті 838 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Відповідно до статей 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Згідно з статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач в порушення умов розділу 5 договору взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконав частково на суму 460000,00 грн, що підтверджується копіями платіжного доручення №5889 від 14.06.2019 року на суму 100000,00 грн, платіжного доручення №5061 від 26.04.2019 року на суму 30000,00 грн, платіжного доручення №4778 від 12.04.2019 року на суму 30000,00 грн, платіжного доручення №6044 від 25.06.2019 року на суму 200000,00 грн, платіжного доручення №6100 від 27.06.2019 року на суму 100000,00 грн.
З огляду на вищевказані обставини, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 228275,60 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення 3 % річних в сумі 19132,90 грн та інфляційних втрат в сумі 38761,86 грн, суд встановив.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Нарахування позивачем 3 % річних та інфляційні є обґрунтованими та законними, розрахунок здійснений вірно.
З огляду на вищезазначені обставини, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19132,90 грн 3% річних та 38761,86 грн інфляційних підлягає задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та є адекватним фактичним обставинам справи.
Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що 11.08.2021 року Адвокат Колєв Р.Г. та Приватне будівельне підприємство «Житлобудсервіс» уклали угоду №11/08/21-гс про надання правничої (правової) допомоги, за умовами якої, клієнт доручає представництво та захист інтересів Клієнта щодо стягнення заборгованості за договором підряду з ТОВ «Евроінтербуд».
Даною угодою визначено, що місце розгляду справи/надання правничої допомоги: Господарський суд Чернівецької області та будь-які суди за вибором позивача для проведення відеоконференції.
Крім того, угодою встановлено, що розмір гонорару становить 23000,00 грн., до початку слухання справи Клієнт сплачує 18000,00 грн, решту - 5000,00 грн після винесення рішення по справі судом першої інстанції.
Також 11.08.2021 року між сторонами укладено договір про надання юридичних послуг №11/08/21-гс за умовами якого Клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати юридичні послуги, пов'язані з представництвом та захистом інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, які клієнт зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов даного Договору.
14.08.2021 року між сторонами підписано акт №1408-21 прийняття наданих послуг, за яким Виконавець надав Клієнту юридичні послуги з питань його фінансово-господарської діяльності, на підставі Договору про надання юридичних послуг від 11.08.2021 року № 11/08/21-гс та відповідно до Рахунку-фактури від 11.08.2021 року № 1108-21.
Вказані послуги полягають в:
- вивчення та аналіз правових документів, наданих Клієнтові, наданні усних та письмових консультацій, довідок та роз'яснень по правовим питанням, які безпосередньо стосуються справи Клієнта -2 години - 3000,00 грн;
- складанні документів правового характеру - підготовка доказів по справі, складання позовної заяви, заяв, клопотань до суду, підготовка угоди з клієнтом , витрачений час на формування квитанцій на сплату держмита, оформлення додатків до позовної заяви та подання позовної заяви та подання документів до суду, підготовка до розгляду -10 годин - 15000,00 грн;
- участь у судових засіданнях - 5000,00 грн.
Загальна вартість послуг становить 23000,00 грн.
18.08.2021 року, на виконання умов угоди №11/08/21-гс про надання правничої (правової) допомоги, позивач сплатив 18000,00 грн.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Таким чином, суд вважає, що Приватним будівельним підприємством «Житлобудсервіс» доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді на суму 23000,00 грн.
У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальність «Євроінтербуд» у поданому клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги просить суд зменшити заявлену суму судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, вважаючи заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги явно завищеним.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з наступних підстав.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, де зазначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію, згідно з якою у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Натомість, відповідачем не доведено не співмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді.
Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про реальність витрат Приватного будівельного підприємства «Житлобудсервіс» на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи в суді в сумі 23000,00 грн., а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат, у зв'язку з чим дані витрати підлягають відшкодуванню.
Щодо посилання відповідача на те, що адвокатські послуги Колєвим Р.Г. надавались не як адвокатом а як фізичною особою-підприємцем у зв'язку з чим, за твердженням відповідача, дані послуги не належать до судових витрат в розумінні норм діючого ГПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Визначення поняття самозайнятої особи міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Згідно визначення наведеному в п.п. 14.1.156 ст. 14 Податкового Кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що адвокат як самозайнята особа для цілей оподаткування обирає форму здійснення своєї діяльності (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, фізичної особи-підприємця, тощо), при цьому, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності, рух контрольованих коштів, що мають надходити від сплати податкових платежів регулюються нормами податкового законодавства та контролюються відповідними податковими органами.
Відповідно до ст. 178 Податкового кодексу України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно зі ст. 65 ПКУ.
За ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Відтак, особливості оподаткування форм адвокатської діяльності це взаємовідносини між платником податків і контролюючим органом та не є предметом дослідження у даній справі, тому не можуть впливати на беззаперечне право сторони у справі скористатися правничою допомогою та отримати, у разі вирішення на її користь спору, відшкодування витрат, понесених на адвокатські послуги.
Тобто, оплата позивачем юридичних послуг на рахунок ФОП Колєва Р.Г. не може ставити під сумнів факт надання таких послуг та отримання оплати за ці послуги адвокатом Колєвим Р.Г. Водночас слід враховувати, що суд не вправі перебирати на себе повноваження контролюючих сплату податків органів.
Водночас порядок оформлення адвокатом рахунку для оплати наданих ним послуг та оподаткування грошових доходів фізичної особи-підприємця та самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за ставками внеску до бюджету також перебуває поза межами предмету дослідження питання витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі № 922/1747/19 та у додатковій ухвалі від 09.09.2021 року у справі № 910/7304/20.
Поряд з цим, суд звертає увагу відповідача, що у разі виникнення у нього сумнівів щодо правомірності чи порядку отримання коштів Колєвим Р.Г., він непозбавлений права звернутись до відповідних контролюючих органів для перевірки фактів які значаться в його заяві.
Пунктом 2 частини 1, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 4292,57 грн, 23000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу покласти на відповідача з вини якого спір доведено до вирішення в судовому порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 236, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінтербуд» (58023, вул. Руська, 259, кв. 55, м. Чернівці, код 39212408) на користь Приватного будівельного підприємства «Житлобудсервіс» (18006, м. Черкаси, пров. Зої Космодем'янської, б. 40, кв. 2, код 31546746) основний борг у розмірі 228275,60 грн, 19132,90 грн 3% річних, 38761,86 грн інфляційних втрат, судовий збір в сумі 4292,57 грн, 23000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.